4. Державний контроль у сфері юстиції

Органи юстиції під час реалізації державної правової політики, надання адміністративних (управлінських) послуг здійснюють державний контроль. Він здійснюється як безпосередньо за підзвітними Міністерству юстиції України органами юстиції, так й об'єктами, які перебувають у сфері державного управління органів юстиції опосередковано.

Зокрема, міністерство має право:

• притягувати до дисциплінарної відповідальності керівників управлінь юстиції, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

• скасовувати в межах своєї компетенції акти управлінь юстиції, що суперечать Конституції України, актам законодавства України та рішенням Міністерства;

• перевіряти в міністерствах, інших центральних і місцевих органах виконавчої влади, установах та організаціях додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, стан організації нормотворчої діяльності, вносити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та притягнення до відповідальності винних посадових осіб;

• скасовувати рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, установ та організацій;

• здійснювати у межах своєї компетенції разом із відповідними центральними органами виконавчої влади контроль за цільовим використанням державних коштів, виділених для реалізації проектів, виконання програм, у тому числі міжнародних;

• зупиняти дію або анулювати видані ним свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

Органи юстиції здійснюють контроль за діяльністю нотаріусів, органів реєстрації актів цивільного стану, а також під час легалізації об'єднань громадян, реєстрації політичних партій, державної реєстрації засобів масової інформації, а також при здійсненні інших функцій.

Так, Міністерство юстиції України під час нормотворчої діяльності має змогу забезпечити здійснення контролю щодо законності нормативно-правових актів як на стадії підготовки відповідних проектів, так і на стадії вже прийнятих актів, у тому числі законів, що направляються на підпис Президентові України. Тобто сфера контрольних повноважень міністерства поширюється на нормативно-правові акти не тільки органів виконавчої влади, а й усіх органів державної влади. При цьому саме міністерство відіграє роль методологічного центру у сфері нормотворчої діяльності.

Мін'юст та його органи на місцях під час державної реєстрації нормативно-правових актів, прийнятих уповноваженими суб'єктами нормотворення, запобігають прийняттю незаконних правових норм.

Нині органи юстиції мають лише такі засоби впливу на порушників чинного законодавства, зокрема, право: відмовити у державній реєстрації нормативно-правового акта суб'єкта нормотворення; повернути нормативно-правовий акт на доопрацювання; скасувати рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта.

Контроль забезпечується також шляхом проведення перевірок стану додержання суб'єктами нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів та внесення пропозицій про усунення виявлених порушень, зокрема спрямування до виконання незареєстрованих (нечинних) нормативно-правових актів.

Проблемою належного функціонування нотаріату є недосконалість контролю за вчиненими нотаріальними діями та організацією діяльності нотаріусів.

Однак чинне законодавство не передбачає достатніх важелів щодо зупинення нотаріальної діяльності — такого права на рівні закону не встановлено. Тому застосування заходів реагування, передбачених наказами міністерства, нерідко оскаржуються в судах.

Потребують законодавчого вдосконалення форми і методи державного контролю за діяльністю нотаріусів, встановлення вичерпного і чітко регламентованого переліку підстав притягнення нотаріусів до відповідальності, включаючи професійну, тощо.

Перевірки, що проводяться міністерством та його територіальними органами, свідчать про все ще значну кількість порушень, що допускаються нотаріусами при вчиненні нотаріальних дій і відповідно про порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Ці порушення можуть бути усунуті за рішеннями судів, але ж відомо, що далеко не всі громадяни, знаючи про такі порушення, мають бажання звернутися до суду.

Безперечно, що лише суд може зробити остаточний висновок щодо законності вчиненої нотаріальної дії.

Не слід забувати, що саме держава уповноважує нотаріусів на вчинення нотаріальних дій, тому через певні механізми вона повинна мати право контролювати відповідність їхніх дій законові.

Державний контроль має бути як у формі адміністративного (з боку міністерства, фінансових органів тощо), так і судового (у разі звернення особи до суду). Крім того, у певних формах контроль має здійснюватись професійною самоврядною організацією.

Організації, які діють для вирішення питань професійного самоврядування, мають відмінну від громадських організацій правову природу. Основною відмінністю є те, що держава їх наділяє певними функціями, рішення цих організацій обов'язкові для всіх учасників. Лише перебування у складі цієї організації дає право займатись певним видом професійної діяльності. Крім цього, органи зазначених організацій вправі застосовувати до своїх учасників так звані професійні стягнення. Є й інші відмінності, які потребують не лише практичного осмислення, а і теоретичного дослідження.

У січні 2007 р. набули чинності Ліцензійні умови провадження господарської діяльності, пов'язаної із збиранням, обробленням, зберіганням, захистом, використанням інформації, яка складає кредитну історію.

Міністерство юстиції як орган ліцензування, веде Ліцензійний реєстр, формує та веде ліцензійні справи. Таким чином, важливе значення має також контроль за дотриманням суб'єктами господарювання зазначених ліцензійних умов.