2.3. Правові засади приватизації державного та комунального майна

Одним з основних напрямів реформування вітчизняної економіки і визна­чальним для забезпечення ринкових засад її функціонування є приватизація дер­жавного майна.

Відповідно до легального визначення (ст. 1 Закону України «Про приватиза­цію державного майна»), приватизацією є відчуження майна, що перебуває у дер­жавній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим на користь фізичних і юридичних осіб, які можуть бути покупцями в процесі приватизації. На початкових етапах приватизації (в першій половині 90-х років XX століття, коли відбувалася приватизація майна невеликих державних підприємств) основною метою приватизації державного майна було формування значного прошарку при­ватних і колективних власників за рахунок передання їм державного майна на пра­ві власності. Сучасний етап приватизації характеризується новими пріоритетами, оскільки мала приватизація вже майже завершена, в основному приватизовано та­кож майно середніх державних підприємств, а на порядку денному стоїть питання приватизації стратегічно важливих і крупних державних підприємств. У зв'язку з цим основною метою приватизації є вирішення складного завдання: забезпечення підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, залучення коштів на структурну перебудову економіки. Вирішення цих завдань має забезпечити:

• індивідуальна приватизація, що здійснюється на принципах: максимальної економічної ефективності; вибору найбільш оптимальних способів прива­тизації; індивідуального підходу до приватизації; створення умов для кон­центрації управління в руках промислового інвестора (вітчизняного чи іно­земного інвестора або їх об'єднання, які заінтересовані у збереженні частки підприємства на ринку відповідної продукції та мають реальні важелі щодо управління підприємством і виконання ним інвестиційних зобов'язань);

• застосування переважно конкурентних способів приватизації, що мають за­безпечити продаж об'єктів приватизації за максимальною ціною та з покладен­ням на покупця інвестиційних зобов'язань (щодо застосування новітніх тех­нік і технологій, модернізації виробництва, збереження та збільшення частки підприємства на ринку певного товару, підвищення конкурентоспроможності товарів, робіт, послуг приватизованого підприємства тощо) і здійснення при­ватизації виключно за грошові кошти (національну валюту та іноземну валю­ту, що визнається конвертованою Національним банком України).

Проте в процесі приватизації має бути забезпечена і її соціальна спрямова­ність, що віддзеркалюється в таких принципах приватизації, як: законність; дер­жавне регулювання та контроль за приватизаційними процесами й післяприватизаційною діяльністю підприємств; додержання антимонопольно-конкурентного законодавства; надання пільг членам трудових колективів підприємств, що при­ватизуються, в тому числі пріоритетного права на придбання майна (акцій) цих підприємств; інформування громадськості про приватизаційні процеси та при­йняття органами приватизації відповідних рішень та ін.

Реформування вітчизняної економіки - один із стратегічних напрямів дер­жавної економічної політики, безпосередньо пов'язаний з відносинами влас­ності, правовим статусом суб'єктів господарських відносин, антимонопольно-конкурентним регулюванням. Зазначені відносини, відповідно до Конституції України (ст. 92), мають регулюватися державою і, як правило, у формі закону.

Приватизаційне законодавство почало формуватися на початку 90-х років минулого століття і на сьогодні налічує велику кількість нормативно-правових актів різної юридичної сили. Проте слід мати на увазі, що приватизаційне законо­давство складається з трьох гілок:

• законодавство про приватизацію майна державних підприємств та орга­нізацій, державних часток у майні господарських організацій зі змішаною формою власності;

• законодавство про приватизацію земельних ділянок;

• законодавство про приватизацію державного житлового фонду.

Хоча всі ці гілки приватизаційного законодавства тісно між собою пов'язані, проте інститутом господарського законодавства є перша з вищеназваних.

Система законодавства про приватизацію майна державних підприємств та організацій, державних часток у майні господарських організацій зі змішаною формою власності (далі - законодавство про приватизацію державного майна) складається з таких нормативно-правових актів:

1. Законів:

• від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна (діє в редакції За­кону від 19.02.1997 р.);

• від 06.03.1992 р. «Про приватизацію майна невеликих державних підпри­ємств (малу приватизацію)» - діє в редакції Закону від 15.05.1996 р.;

• від 06.03.1992 р. «Про приватизаційні папери» (передбачав три різновиди приватизаційних паперів: приватизаційні майнові сертифікати, земельні бони та житлові чеки, проте в обігу був лише перший вид до травня 1999 р., коли була завершена сертифікатна приватизація);

• від 10.07.1996 р. «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»;

• від 07.07.1999 р. «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»;

• від 18.05.2000 р. «Про Державну програму приватизації» (ця програма, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, була розрахована на три роки - 2000-2002 роки, проте її чинність подовжена до прийняття нової Програми приватизації);

• від 18.05.2000 р. «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України»;

• від 14.09.2000 р. «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного бу­дівництва»;

• від 09.04.2004 р. «Про особливості приватизації підприємств Державної ак­ціонерної компанії «Укррудпром»;

• від 23.12.2004 р. «Про призупинення приватизації підприємств нафтопере­робної промисловості України»: з метою вдосконалення правового регулю­вання приватизаційних процесів у нафтопереробній галузі та послідовне й ефективне реформування економіки України, передбачає тимчасове (до прийняття нової Державної програми приватизації та Закону України «Про особливості приватизації підприємств нафтопереробної промисловості України») призупинення приватизації зазначених підприємств та внесення державою до статутних фондів господарських товариств усіх форм влас­ності пакетів акцій підприємств нафтопереробної промисловості України, які перебувають у державній власності, а також передачу їх у заставу;

• від 12.01.2005 р. «Про формування конкурентних засад у процесі привати­зації акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб» (далі - Закон) встановлює особливості приватизації акцій (часток, паїв) у статутному капіталі господарських товариств, інших юридичних осіб, роз­ташованих на території України, віднесених Державною програмою прива­тизації на 2000-2002 роки до об'єктів приватизації групи Е і займають мо­нопольне (домінуюче) становище на ринках України або мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, мають податкову заборгова­ність перед бюджетами та державними цільовими фондами, а саме:

1) основні засади затвердження переліків підприємств: а) що мають стра­тегічне значення для економіки та безпеки держави - Кабінетом Міні­стрів України, за винятком підприємств, які не підлягають приватизації; б) що займають монопольне (домінуюче) становище на ринках України, у тому числі регіональних, відповідно до законодавства України про за­хист економічної конкуренції;

2) встановлення Фондом державного майна України (ФДМУ) кваліфіка­ційних вимог до покупців у разі продажу акцій (часток, паїв) підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або за­ймають монопольне (домінуюче) становище на ринках України (ст. 3);

3) особливості продажу об'єктів приватизації (ст. 4): а) прийняття ФДМУ рішення про приватизацію акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі вищезазначених господарських това­риств; б) здійснення приватизації визначених цим Законом об'єктів шляхом продажу єдиним пакетом акцій або всієї частки, що належить державі; в) надання переважного права іншим учасникам товариства, яке приватизується, на придбання єдиного пакету акцій (частки), що належить державі; г) у разі відмови інших учасників від реалізації цього права - застосування конкурсу для продажу єдиним пакетом акцій або всієї частки, що належить державі, відповідно до порядку, затвердженого ФДМУ, ДКЦПФР за погодженням з АМК України, з урахуванням визначених цим Законом особливостей; д) оприлюд­нення інформації про строки та умови проведення конкурсів згідно із законодавством України про приватизацію; е) визначення початкової вартості зазначених об'єктів приватизації відповідно до законодавства України з урахуванням особливостей оцінки акцій (часток, паїв), які належать державі у майні господарських товариств; є) якщо до участі у конкурсі подана одна заявка, то об'єкт приватизації підлягає прода­жу відповідно до умов конкурсу за вартістю, запропонованою покуп­цем, але не нижче початкової вартості.

• від 01.02.2005 р. «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культур­ної спадщини»; передбачив заборону приватизації таких об'єктів до затвер­дження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщи­ни, які не підлягають приватизації;

• таін.

2. Декрет КМУ від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства».

3. Указів Президента: від 19.03.2002 р. «Про організаційні заходи з під­готовки об'єктів права державної власності до приватизації» та ін.