1. Загальна характеристика законодавства

В Україні діє єдина транспортна система, яка повинна забезпечувати потреби суспільства в. цілому і населення у перевезеннях, відповідати рівню соціально-економічного розвитку держави, позитивно впливати на національну безпеку, забезпечувати реалізацію зовнішньоекономічної діяльності.

У межах єдиної транспортної системи Закон України "Про транспорт" виділені такі види транспорту: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний І транспорт; шляхи сполучення загального користування.

Чинним законодавством до сфери зв'язку віднесено: поштовий зв'язок — приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій; і телекомунікації (електрозв'язок) — передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах;

радіозв'язок — електрозв'язок, який здійснюється з використанням радіохвиль.

Відносини у сферах транспорту і зв'язку регулюються актами законодавства, що належать до різних галузей права: адміністративного, цивільного, фінансового, трудового, екологічного, кримінального та інших. Зокрема, через регулювання нормами адміністративного права формуються відносини владно-організуючого характеру.

У сфері транспорту базовим виступає Закон України «Про транспорт», яким визначено правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту. Суспільні відносини в окремих галузях транспорту регулюють такі закони України, як «Про дорожній рух» (1993 р.), «Про трубопровідний транспорт» (1996 p.), «Про залізничний транспорт» (1996 р.), «Про автомобільний транспорт» (2001 р.), «Про міський електричний транспорт» (2004 р.) та деякі інші. Концептуальне значення має Закон України «Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках» (2002 p.).

Серед кодифікованих правових актів окремі сторони транспортних відносин регулюють: Кодекс торговельного мореплавства України (1995 p.), Повітряний кодекс України (1993 р.), Водний кодекс України (1995 p.).

Відносини у сфері зв'язку регулюють такі закони України, як «Про поштовий зв'язок» (2001 р.), «Про Національну систему конфіденційного зв'язку» (2002 р.), «Про телекомунікації» (2003 p.), «Про радіочастотний ресурс України» (2000 р.) та деякі інші.

Положення законів конкретизовані підзаконними нормативно-правовими актами: актами Президента України і Кабінету Міністрів

України (наприклад, Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 p.; Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. та ін.), відомчими нормативно-правовими актами (наказами, інструкціями та ін.), актами місцевих державних адміністрацій (наприклад, у м. Києві «Правила користування метрополітеном» від 20 січня 1995 p.).

Окрім того, у сфері транспорту чинними є нормативно-правові акти (статути окремих видів транспорту), прийняті ще за часів колишнього Радянського Союзу (наприклад, Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений Постановою Ради міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 p.; Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 серпня 1969 p.). Вони діють у частині, що не суперечить Конституції України (п. 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України).

Вагоме місце серед актів чинного законодавства у сферах транспорту і зв'язку посідають міжнародно-правові акти, ратифіковані та визнані Україною, та міжурядові угоди України з іншими державами. Це договори, що укладаються між Україною та іншими країнами з приводу забезпечення міждержавної транспортної діяльності, поштових перевезень, інформаційного забезпечення. Наприклад, Законом України від 9 жовтня 1997 р. ратифіковано Рамкову угоду «Про принципи формування спільного транспортного простору і взаємодії держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі транспортної політики». З метою зміцнення взаємовідносин у справі забезпечення пасажирського, вантажного двостороннього та транзитного сполучень Кабінетом Міністрів України укладені угоди з Російською Федерацією, Словацькою Республікою, Республікою Польща, Угорською Республікою та іншими державами.