1. Загальна характеристика державної політики у сфері захисту економічної конкуренції

Важливою складовою державної економічної політики є політика у сфері захисту економічної конкуренції. Адже держава виконує лише компенсаційну функцію, заповнюючи прогалини економічної конкуренції та здійснює регулюючу діяльність з підтримки в певних межах свободи підприємництва і конкуренції як основи функціонування ринкової економіки.

Активна роль держави в умовах переходу до ринку полягає у створенні, підтриманні й захисті необхідних економічних, політичних, правових та соціальних умов функціонування конкуренції. Правові засади здійснення державної політики у сфері захисту економічної конкуренції (далі — конкурентна політика) були закладені Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності». Сьогодні правову основу здійснення конкуретної політики в Україні визначає Закон України «Про захист економічної конкуренції».

В Україні активне запровадження державної політики в сфері конкуренції розпочалося з прийняттям Державної програми демонополізації економіки та розвитку конкуренції (далі — Програма), схваленої Постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. Проте завдання цієї програми так і не були повністю реалізовані.

Поступовий розвиток ринкових відносин, формування конкурентного середовища в країні призвели до розгалуження напрямів державної політики у сфері захисту конкуренції, які вимагали відповідного правового закріплення. На відміну від попередніх нормативно-правових актів, що визначали лише напрями розвитку державної політики у сфері конкуренції, в Указі Президента України «Про Основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки та заходи щодо їх реалізації» від 26 лютого 1999 р. не лише визначалися шляхи подальшого розвитку конкуренції в Україні, а й аналізувався стан розвитку економіки України, зокрема у сфері конкуренції, зазначені недоліки розвитку конкурентного середовища²¹.

Відповідно до зазначеного Указу Президента основними напрямами конкурентної політики є:

• узгодження промислової і конкурентної політики;

• вдосконалення законодавства, зокрема антимонопольного;

• зниження або зняття бар'єрів вступу суб'єктів господарювання на існуючі ринки та стимулювання вступу нових суб'єктів господарювання на монополізовані ринки;

• захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та споживачів від неправомірних обмежень конкуренції, подолання негативного впливу «тіньового» сектора економіки на конкуренцію;

• вдосконалення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та посилення державного контролю за їх діяльністю та ін.

Цілий ряд заходів спрямовувався на вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, сприяння прискоренню розгляду проекту Закону України «Про захист економічної конкуренції» (2001 p.).

Новим етапом розвитку конкурентної політики України став Указ Президента України «Про основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки»²².

Відповідно до цього Указу основними напрямами конкурентної політики України на 2002-2004 роки є:

• узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики та політики у сфері приватизації з конкурентною політикою;

• забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентноспроможності вітчизняних підприємств та подальше зменшення рівня монополізації економіки;

• оптимізація діяльності органів місцевого самоврядування як суб'єктів економічних відносин;

• удосконалення регулювання діяльності суб'єктів природних монополій;

• розвиток законодавства про захист економічної конкуренції.

Формування цивілізованого ринкового середовища, розвиток конкуренції, зміни в системі виробництва, а також запровадження на державному рівні механізмів дерегулювання²³ економіки, що відбуваються в економіці України, вимагають зміни підходів до регулювання економічних процесів та спрямування економічної політики держави. Все це обумовлює зміни і в конкурентній політиці.

Отже, конкурентна політика України є комплексом організаційно- правових заходів, спрямованих на розвиток та захист конкуренції, подолання монопольних тенденцій та недобросовісної конкуренції в економіці України, регулювання сфер функціонування природних монополій, сприяння фінансовій, матеріально-технічній, інформаційній, інноваційній, консультативній, а також іншій підтримці суб'єктів господарювання, яка забезпечує розвиток конкуренції та здійснюється уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління і контролю.

Конкурентна політика України є комплексною моделлю регулювання конкуренції, яка складається з організаційних та правових заходів, спрямованих на забезпечення реалізації:

а) державної політики у сфері регулювання ринкових монополій, яка охоплює:

О демонополізацію економіки;

• запобігання монополізації товарних ринків (антимонопольный контроль дій органів влади і управління та контроль економічної концентрації ринкової влади суб'єктами господарювання);

• запобігання порушень антимонопольного законодавства (зловживання монопольним становищем, антиконкурентні узгоджені дії, дискримінація підприємців органами влади та адміністративно-господарського управління, порушення підприємцями правил одержання згоди антимонопольних органів при здійсненні економічної концентрації);

б) державної політики у сфері регулювання природних монополій, яка охоплює:

• забезпечення умов функціонування, регулювання і контролю за суб'єктами природних монополій;

• формування ефективного конкурентного середовища на суміжних ринках;

в) державної політики із забезпечення добросовісної конкуренції (тобто конкурентної політики у вузькому розумінні), яка охоплює:

• попередження, припинення і захист від проявів недобросовісної конкуренції;

• попередження, припинення та захист від проявів недобросовісної реклами, контроль за здійсненням рекламної діяльності;

• забезпечення умов ефективного захисту доброчесної конкуренції.