2. Класифікація господарських товариств

Господарські товариства можуть бути різних видів і форм. Поділ господар­ських товариств на види здійснюється за певними ознаками, а на форми - за су­купністю ознак. Класифікація господарських товариств має практичне значення: законодавство передбачає застосування різних принципів правового регулюван­ня щодо певних видів господарських товариств, насамперед щодо товариств, які належать до об'єднань капіталів і персональних товариств. Подібний поділ гос­подарських товариств, широко відомий у комерційному праві (як зарубіжному, так і вітчизняному - дореволюційному, періоду непу, сучасному), здійснюється за ознакою домінування в них майнових чи персональних елементів.

Персональними товариствами або об'єднаннями осіб є такі господарські това­риства, в яких домінують особисті елементи. Для таких товариств (а до них нале­жать повне товариство і командитне товариство) притаманні специфічні риси:

• установчий документ - засновницький договір, а в командитному товари­стві з одним повним учасником - меморандум;

• обов'язковість не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для всіх (повне товариство) або частини його учасників (командитне товариство);

• створення товариства з метою спільного здійснення його учасниками під­приємницької діяльності, у зв'язку з чим традиційною (зафіксованою в законодавстві країн ринкової та більшості країн перехідної економіки) ви­могою до учасників повного товариства та повних учасників (повних това­ришів) командитного товариства є наявність у них статусу зареєстрованого суб'єкта підприємництва (в Законі «Про господарські товариства» та Ци­вільному кодексі України така вимога відсутня, але передбачена ч. 7 ст. 80 Господарського кодексу України);

• наявність у всіх (повне товариство) або частини учасників (командитне това­риство) повної субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства;

• відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру майна товариства та порядку його формування (за окремими винятками); це має визначатися засновницьким договором/меморандумом;

• управління справами здійснюється безпосередньо самими учасника­ми товариства, що несуть повну субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями;

• порядок управління справами товариства визначають самі учасники, закрі­плюючи його в засновницькому договорі;

• заборона для таких учасників конкурувати з товариством;

• складність виходу з товариства (заборона або обмеження можливості відступлення учасником своєї частки третім особам, необхідність повідомлен­ня про вихід за певний термін).

До об'єднань капіталів належать господарські товариства, в яких доміну­ючими є майнові елементи (акціонерне товариство/AT, товариство з обме­женою відповідальністю/ТОВ і товариство з додатковою відповідальністю/ ТДВ). Попри наявність значних відмінностей між цими товариствами, вони мають спільні ознаки, що є характерними саме для цієї групи господарських товариств:

• обмеження ризику учасників товариства за результати діяльнос­ті товариства розміром сплачених вкладів (акцій) і відсутність у них (учасників AT, TOB) чи обмеженість субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства (притаманно для учасників ТДВ), що викли­кає застосування спеціальних механізмів захисту інтересів кредиторів товариства;

• законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного фонду (капіталу), резервного фонду, порядку їх формування та необхідності підтримання не нижче певного розміру (подібні вимоги встановлюються з метою захисту інтересів кредиторів товариства);

• основний установчий документ - статут;

• участь учасників в управлінні справами та розподілі прибутку товариства залежить, як правило, від розміру їхніх часток у статутному фонді/капіталі товариства;

• здійснення управління товариством за допомогою його органів (вищий - загальні збори учасників; виконавчий орган, що може формуватися не лише з учасників товариства, а й з найманих працівників; контрольний орган чи інші форми контролю за діяльністю виконавчого органу), порядок форму­вання та вимоги до яких встановлюються законом і статутом товариства;

• обов'язковість майнової та необов'язковість персональної участі в товари­стві (за деякими винятками) для його учасників;

Можливість виходу учасника з товариства в будь-який момент за його бажанням з дотриман­ням встановленої законом та статутом товариства процедури

Можливість здійснення контролю над товариством з боку одного учасника, який володіє контрольним пакетом акцій (відповідною часткою в статутному фонді/капіталі товариства)

• можливість виходу учасника з товариства в будь-який момент за його бажан­ням з дотриманням встановленої законом і статутом товариства процедури;

• можливість створення таких товариств однією особою та функціонуван­ня у складі однієї особи (ч. 2 ст. 114, ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 151, ч. 4 ст. 153 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України, щодо створення ВАТ у процесі приватизації шляхом перетворення держав­них унітарних підприємств - ч. З ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», щодо державних акціонерних товариств і державних холдингових компаній - Указ Президента України від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств», ст. 6 Закону України від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії в Україні»).

• можливість здійснення контролю над товариством з боку одного учасника, який володіє контрольним пакетом акцій (відповідною часткою в статутно­му фонді товариства).