2. Національний банк України як суб'єкт державного управління

Конституція України визначає НБУ (водночас НБУ не належить до жодної з гілок державної влади) центральним банком держави (ст. 99), поклавши на нього, як зазначалося вище, основну функцію — забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Подальше закріплення правового статусу НБУ як незалежного державного органу відбулося з прийняттям Закону України «Про Національний банк України», відповідно до якого він визначений особливим незалежним центральним органом державного управління, який не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями НБУ.

Методи здійснення управлінських функцій НБУ істотно відрізняються від методів діяльності органів виконавчої влади. І найвиразнішою такою особливістю є те, що НБУ, маючи певну частку владних повноважень, цілеспрямовано впливає на розвиток банків та економічної ситуації через укладання цивільно-правових договорів з банками, надаючи їм кредити, продаючи державні облігації тощо. Тобто НБУ керує грошово-кредитною системою двояко: як керуючий суб'єкт — методом обов'язкових для виконання приписів, і як господарюючий суб'єкт — економічними методами шляхом укладення договорів.

Керівними органами центрального банку держави є Рада та Правління НБУ.

Згідно зі ст. 100 Конституції України Рада НБУ (далі — Рада) розробляє Основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. До складу Ради входять сім членів, призначених Президентом України та сім членів, призначених Верховною Радою України, а також Голова НБУ за посадою. Строк повноважень членів Ради становить сім років, за винятком Голови НБУ, який входить до складу Ради на термін здійснення ним повноважень за посадою.

До повноважень Ради належить прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу НБУ, про участь у міжнародних фінансових організаціях, затвердження кошторису доходів та витрат НБУ, затвердження звіту про виконання кошторису НБУ та розподіл його прибутку за звітний бюджетний рік. Для проведення аудиторської перевірки НБУ Рада визначає аудиторську компанію та розглядає аудиторські висновки, затверджує бухгалтерський баланс НБУ та забезпечує його публікацію в офіційних друкованих засобах масової інформації.

З метою забезпечення виконання Основних засад грошово-кредитної політики Рада має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління з окремих питань діяльності НБУ. У разі, коли Рада застосовує відкладальне вето щодо рішення Правління, таке рішення набирає чинності лише при його підтвердженні двома третинами від загальної кількості членів Правління НБУ не пізніше п'ятиденного терміну від дня застосування вето. Якщо рішення своєчасно не підтверджується двома третинами від загальної кількості членів Правління, воно вважається таким, що не набрало чинності. У разі, коли рішення Правління набрало чинності до моменту застосування відкладального вето щодо нього, його дія зупиняється на період розгляду Правлінням НБУ відкладального вето.

Повноваження членів Ради припиняються у зв'язку із закінченням строку повноважень або за наявності підстав, передбачених ст. 10 Закону України «Про Національний банк України».

Повноваження складу Ради припиняються також у разі оголошення їй недовіри Президентом України або Верховною Радою України у зв'язку з тим, що виконання Основних засад грошово-кредитної політики за підсумками року не забезпечило стабільність грошової одиниці України. У цьому разі Президент України та Верховна Рада України зобов'язані звільнити своїх представників та призначити новий склад Ради.

Раду очолює Голова, який обирається з її членів строком на три роки.

Рада не має права втручатися в оперативну діяльність Правління НБУ (далі — Правління), яке згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організовує виконання інших функцій відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про Національний банк України» та здійснює управління діяльністю НБУ.

Правління визначає організаційні засади та структуру НБУ, затверджує положення про структурні підрозділи та установи НБУ. Кількісний та персональний склад Правління затверджується Радою за поданням Голови НБУ.

Правління очолює Голова НБУ (далі — Голова), який відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національний банк України» призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради строком на п'ять років.

На Голову покладено здійснення загального керівництва діяльністю НБУ та персональна відповідальність за діяльність НБУ перед Верховною Радою України та Президентом України. Голова діє від імені НБУ, представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями, головує на засіданнях Правління, підписує протоколи та постанови Правління.

Функціонування всіх структурних підрозділів центрального апарату НБУ та діяльність їх працівників регламентується відповідними положеннями та посадовими інструкціями.

Згідно з частиною четвертою ст. 64 Закону України «Про Національний банк України» службовці НБУ є державними службовцями, і на них поширюються норми Закону України «Про державну службу».

Важливе значення для забезпечення ефективної роботи НБУ має характер його взаємозв'язків із органами державної влади.

НБУ підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень. Зазначена підзвітність означає:

- призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ Верховною Радою України за поданням Президента України;

- призначення та звільнення Президентом України половини Ради НБУ;

- призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради НБУ;

- доповідь Голови НБУ Верховній Раді України про діяльність НБУ;

- надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Дуже важливою рисою правового статусу НБУ є забезпечення незалежності центрального банку від уряду. Незалежність — це невід'ємна ознака правового статусу НБУ як центрального банку держави і один із основних принципів побудови верхнього рівня банківської системи ринкового типу. Необхідність надання центральному банку незалежного, з точки зору організаційного підпорядкування, статусу пояснюється прагненням забезпечити послідовність і стабільність грошово-кредитної політики незалежно від динаміки політичного життя країни.

На практиці принцип незалежності центрального банку означає, що відповідальному за грошово-кредитну політику суб'єкту надається можливість досягти своєї стратегічної мети без втручання уряду. Це означає, що центральний банк може відмовити уряду у наданні кредиту, якщо це суперечить цілям монетарної політики.

Водночас це не означає неузгодженості діяльності центрального банку з політикою інших гілок влади. НБУ повинен визначати і здійснювати грошово-кредитну політику відповідно до загальнодержавної економічної політики, тобто він має брати участь у підготовці загальнодержавної програми економічного розвитку, державного бюджету на наступний рік, що розробляються Кабінетом Міністрів України, консультувати уряд з питань грошово-кредитної політики. Проте слід підкреслити, що НБУ має сприяти реалізації економічної політики Кабінету Міністрів за умови, що це не суперечитиме виконанню його основної конституційної функції — забезпеченню стабільності грошової одиниці України.

Також необхідно мати на увазі, що на законодавчому рівні заборонено втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради чи Правління НБУ, крім випадків, визначених ст. 53 Закону України «Про Національний банк України».