1. Договори на реалізацію майна

Договори на реалізацію майна є найчисленнішою групою договорів у сфе­рі господарювання. Найдавнішим представником цієї групи договорів є договір купівлі-продажу, від якого походять інші договори цієї групи - договір поставки, договір контрактації сільськогосподарської продукції, договір постачання енерге­тичними та іншими ресурсами, договір міни та його різновид - договір бартеру.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з договорами на реалізацію май­на, здійснюється Господарським кодексом України (щодо поставки - ст. 264-271, контрактації сільськогосподарської продукції - ст. 272-274, енергопостачання -ст. 275-277), Цивільним кодексом (щодо купівлі продажу - ст. 655-697, постав­ки - ст. 712, контрактації сільськогосподарської продукції - ст. 713, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - ст. 714, міни - ст. 715-716), спеціальними законами (від 15.05.1996 р. «Про трубопровідний тран­спорт», від 16.10.1997 р. «Про електроенергетику», від 23.12.1998 р. «Про регу­лювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», від 12.07.2001 р. «Про нафту і газ» та ін.), підзаконними нормативно-правовими актами (Указ Президента України від 04.10.1994 р. «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС», поста­нова Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 р. № 938 «Про затвердження Ти­пового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2246 та ін.).

Договором купівлі-продажу є договір, відповідно до якого одна сторона (про­давець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність, господар­ське відання або оперативне управління іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму. Загальні вимоги щодо укладення, змісту та форми договору купівлі-продажу ви­значаються Цивільним кодексом України (глава 54). Господарський кодекс міс­тить лише окремі положення щодо цього договору (ч. 4 ст. 263, ч. 1 ст. 264, ч. 6 ст. 265), визнаючи його менш характерним для сфери господарювання, ніж, скажімо, договір поставки, і обмежуючи сферу застосування договору купівлі-продажу випадками реалізації суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам (ч. 6 ст. 265). Попри наявність у ГК зазначених положень, важко погодитися з такою заниженою оцінкою договору купівлі-продажу у сфері господарю­вання, оскільки реалізація певних категорій майна навряд чи може опосередкову­ватися договором поставки (наприклад, продаж нерухомого майна, в тому числі цілісного майнового комплексу підприємства чи його структурного підрозділу в процесі приватизації державного майна, а також продаж акцій відкритого акціо­нерного товариства в процесі приватизації іншим суб'єктам господарювання).

Договір купівлі-продажу є більш універсальним, ніж інші різновиди договорів на реалізацію майна, оскільки:

• предметом договору можуть бути різні види майна, не виключеного з обо­роту (товар - ч. 1 ст. 656 ЦК України; майнові права - ч. 2 ст. 656 ЦК; право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру, - ч. З ст. 656 ЦК; неру­хомість - ст. 657 ЦК);

• сторонами договору можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи за наявності у них відповідного обсягу правосуб'єктності;

• сфера застосування - будь-яка, не заборонена законом (господарювання, культура, наука, охорона здоров'я, благодійництво, задоволення особистих потреб громадян, духовне/релігійне життя та ін.);

• порядок укладення - зазвичай з дотриманням вимог ч. З ст. 638 ЦК Укра­їни, відповідно до якої договір укладається шляхом пропозиції однієї сто­рони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною; проте це не виключає застосування різноманітних процедур укладення договору, в тому числі конкурентних;

• форма договору - будь-яка (ст. 205 ЦК України), якщо закон та/або одна із сторін не вимагає застосування певної форми (повної письмо­вої, нотаріальної чи ін.); у сфері господарювання оформлення відносин купівлі-продажу має засвідчуватися відповідними правовими докумен­тами, принаймні шляхом отримання від продавця документа, що засвід­чує сплату відповідної суми за придбаний товар/майно (якщо це не су­перечить приписам законодавства щодо певної категорії майна, певного кола суб'єктів тощо).

Обов'язки продавця.

• попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (ст. 659 ЦК України);

• вступити у справу на стороні покупця у разі пред'явлення позову третьої особи до покупця про витребування товару на підставах, що виникли до його продажу, про що продавець був повідомлений покупцем (ч. 1 ст. 660 ЦК України);

• передати покупцеві обумовлений договором товар (у визначених кількості, асортименті, з дотриманням вимог щодо якості та комплектності, пакуван­ня - статті 669, 671, 673, 683, 685 ЦК України) та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають пе­реданню разом з товаром відповідно до договору та актів законодавства (ст. 662 ЦК України), з отриманням визначеного договором строку, а за відсут­ності в договорі відповідних положень щодо строку передання товару (ст.

663ЦК України) - відповідно до положень ст. 530 ЦК України щодо строку виконання зобов'язань;

• зберігати проданий товар, якщо право власності переходить до покупця ра­ніше від передання товару (ст. 667 ЦК України);

• забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або роз­порядитися ним в розумний строк (ч. 2 ст. 690 ЦК України);

• нести ризик негативних наслідків передання товару неналежної якості, комплектності, в тому числі у разі встановлення законом та/або договором гарантій якості (гарантійних строків).

Обов'язки покупця:

• прийняти товар (ст. 689 ЦК України);

• зберігати товар, від прийняття якого він відмовився (ст. 689 ЦК України);

• оплатити товар за встановленою ціною, а також вчинити за свій рахунок необхідні для платежу дії (статті 691,692 ЦК України);

• повідомити продавця про подання позову про витребування товару третьою особою на підставах, що виникли до продажу товару, та подати клопотання про залучення продавця до справи (ч. 1 ст. 660 ЦК України);

• повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та/або упаковки товару у строк, визначений актами законодавства або договору, а якщо строк не визна­чений, - в розумний термін після встановлення факту порушення умов дого­вору відповідно до характеру та призначення товару (ч. 1 ст. 688 ЦК України);

• та ін.

Відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань за цим договором є традиційною для договірних зобов'язань: від­шкодування збитків (універсальна форма відповідальності), сплата неустойки (у випадках, передбачених актами законодавства та/або договором), оперативно-господарських санкцій (відмова покупця від прийняття та оплати товару у разі порушення продавцем умов договору щодо якості, комплектності, асортименту товару, його кількості та ін.).