1. Загальна характеристика сфер молодіжної політики, фізичної культури та спорту

Сучасне вітчизняне законодавство у сферах молодіжної політики, фізичної культури та спорту ґрунтується на Конституції України, законодавчих та інших нормативно-правових актах, Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту, Загальній декларації прав людини та Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй, Міжнародній хартії фізичного виховання і спорту ЮНЕСКО, Спортивній хартії Європи.

Правові засади молодіжної (ювенальної) політики сформульовані в ст. 51 Конституції України, а Закон України «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді України» визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.

Закон України «Про фізичну культуру і спорт» (1993 р.) визначає правові, соціальні, економічні і організаційні основи фізичної культури і спорту в Україні, участь державних органів, посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у зміцненні здоров'я громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття засобами фізичної культури і спорту.

Закон України «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні» (2000 р.) забезпечує правове регулювання відносин, спрямованих на розвиток олімпійського та паралімпійського руху в Україні, гарантує державну підтримку його учасникам.

З метою відзначення досягнень видатних спортсменів та стимулювання творчої праці тренерів, створення сприятливих умов для ефективного розвитку фізичної культури й спорту як важливої складової здорового способу життя Указом Президента України від 11 липня 2005 р. засновано 140 стипендій Президента України для видатних спортсменів та тренерів України з олімпійських видів спорту, затверджено Положення про ці стипендії, визначено механізм фінансування в межах видатків, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Важливу роль у правовому регулюванні сфери молодіжної політики відіграють постанови Верховної Ради України «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні», «Про рекомендації парламентських слухань про становлення молоді в Україні», Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації», укази Президента України «Про Національну раду з питань молодіжної політики при Президентові України», «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики», «Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві», «Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді», «Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій», «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності», «Про соціально-економічну 324 підтримку становлення та розвитку студентської сім і», «Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді», «Про Національну програму «Діти України», розпорядження Президента України «Про додаткові заходи щодо підтримки молодих учених», «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей», «Про заходи щодо дальшого вдосконалення системи патріотичного виховання молоді» та відповідні постанови Кабінету Міністрів України.

Перспективи розвитку фізичної культури і спорту в Україні базуються на використанні досягнень наукового прогресу, узагальненні передових взірців вітчизняної практики та переосмисленні зарубіжного досвіду. Саме тому Указом Президента України від 28 вересня 2004 р. затверджена Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту як система концептуальних ідей і поглядів на роль, організаційну структуру та завдання розвитку фізичної культури і спорту в Україні на період до 2016 р. з урахуванням стратегії розвитку держави та світового досвіду.

Українська держава вживає заходів, спрямованих на формування Та подальше вдосконалення сфери фізичної культури і спорту. Важливим завданням є забезпечення оптимальної рухової активності громадян у повсякденній діяльності, подолання недооцінки можливостей фізичної культури у формуванні здорового способу життя та зміцненні здоров'я (передусім серед молоді) та у розв'язанні інших важливих соціально-економічних проблем.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (2000 р.) до державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту включено: перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами фізичної культури, спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами; нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту.

Верховна Рада України визначає державну політику і здійснює законодавче регулювання у сфері фізичної культури та спорту і забезпечує (в межах своїх повноважень) контроль за реалізацією державної програми функціонування і розвитку цієї сфери, а Кабінет Міністрів України визначає напрями розвитку фізичної культури та спорту, спрямовує діяльність підпорядкованих йому органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зазначена Державна програма передбачає вимоги щодо організації підтримки та зміцнення здоров'я різних категорій громадян, вимоги до навчальних програм щодо фізичного виховання, систему програмно-оціночних нормативів і вимог щодо фізичного розвитку і підготовленості різних вікових груп населення, основні напрями розвитку масового самодіяльного спорту та спорту вищих досягнень, а також основні засади організаційного, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого її забезпечення.

Кабінет Міністрів України затверджує систему програмно-оціночних нормативів і вимог щодо фізичного розвитку і підготовленості різних вікових груп населення. Органи охорони здоров'я за рахунок виділених їм коштів визначають рівень фізичного розвитку населення.