logo search
Адміністративне право

3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері охорони навколишнього природного середовища

При здійсненні державної політики в екологічній сфері органи виконавчої влади можуть застосовувати різні адміністративно-правові засоби державного впливу, серед яких слід виокремити: дозволи на використання природних ресурсів; ліцензії на здійснення певних видів діяльності; погодження діяльності; надання дозволів та відводів; реєстрацію та постановку на облік; надання висновків екологічної експертизи; встановлення нормативів використання; обмеження або припинення діяльності тощо.

Прикладом дозвільної діяльності в екологічній сфері є порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів. Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів — це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів залежно від видів природних ресурсів здійснюється різними органами, а саме: органами Держкомприроди, органами Держкомлісгоспу, користувачами мисливських угідь, природних ресурсів місцевого значення (крім корисних копалин) — місцевими радами за погодженням з органами Мінприроди, а в разі видачі дозволів на використання ресурсів тваринного світу — також за погодженням з органами Держкомлісгоспу.

Видача дозволу на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача з обґрунтуванням потреби в цих ресурсах.

Видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється відповідно до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання природних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р.

Щодо надр, то Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 p., встановлено порядок надання гірничих відводів (частини надр) користувачам на території України для розробки родовищ корисних копалин, а також будівництва і експлуатації підземних споруд, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. визначено порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення (крім водних): природних ресурсів континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони; лісових ресурсів державного значення; природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; корисних копалин, за винятком загальнопоширених.

Ліміти визначають обсяги природних ресурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів. Такі ліміти (квоти) на видобування корисних копалин (у тому числі континентального шельфу), за винятком загальнопоширених, і терміни їх дії затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Мінекономіки та Мінприроди, погодженим із обласними державними адміністраціями.

Ліміти використання рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного

значення, в розрізі річкових басейнів, морських районів промислу, основних типів і категорій водойм затверджуються щорічно.

Ліміти використання мисливських видів затверджуються на мисливський сезон і повідомляються не пізніше ніж за місяць до початку полювання на відповідний вид тварин.

Використання інших мисливських тварин регулюється нормами відстрілу, що встановлюються на мисливський сезон Мінприроди разом із Держкомлісгоспом. Ліміти використання немисливських видів тварин затверджуються за кожним окремим видом цих тварин.

Ліміти спеціального використання лісових ресурсів встановлюються у порядку, визначеному Лісовим кодексдм України.

Поряд із зазначеними заходами відповідні органи можуть застосовувати й інші адміністративно-правові засоби впливу в екологічній сфері.

Наприклад, надання обов'язкових до виконання висновків екологічної експертизи — один із найважливіших адміністративно-правових засобів впливу органів державного управління в екологічній сфері. Питання організації і здійснення екологічної експертизи регулюються Законом України «Про екологічну експертизу» (1995 p.).

Екологічна експертиза передбачає проведення екологічних досліджень, аналіз і оцінку передпроектних, проектних та інших матеріалів та об'єктів, реалізація і дія яких можуть негативно впливати або впливають на стан довкілля та здоров'я людей, і підготовки висновків про відповідність цих документів та об'єктів вимогам екологічного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» і постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування» від 14 листопада 2000 р. наказом Дежкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва і Мінприроди від 12 лютого 2001 р. затверджені Ліцензійні умови провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Серед адміністративно-правових заходів державного впливу в екологічній сфері особливе значення має обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути:

• обмежена — на певний період (до виконання необхідних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання;

• тимчасово заборонена (зупинена) — до виконання необхідних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання;

• припинена — повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства приймають у межах своєї компетенції органи виконавчої влади АРК, місцеві органи виконавчої влади, Мінприроди та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи (та органи місцевого самоврядування).

Підставою для припинення діяльності підприємств є систематичне перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів та екологічних стандартів, що не можуть бути усунуті з технічних, економічних чи інших причин. Відновлення діяльності підприємств здійснюється з письмового дозволу органу, який прийняв рішення про тимчасову заборону (зупинення) діяльності, або його вищого органу.

Серед інших адміністративно-правових засобів державного впливу в екологічній сфері можна назвати також адміністративно-юрис- дикційні заходи, передбачені КпАП та іншими актами адміністративного законодавства (див. розд. VII, глави 36, 37 цього підручника).