4. Державний контроль, нагляд і моніторинг у сфері охорони навколишнього природного середовища

Органи виконавчої влади наділені широким колом повноважень для здійснення таких найважливіших функцій державного управління в екологічній сфері, якими є екологічний контроль, санітарно-епідеміологічний нагляд, державний моніторинг навколишнього середовища та ряд інших.

Для здійснення екологічного контролю у складі Мінприроди створено спеціальну Державну екологічну інспекцію (Держекоінспекція), яка є урядовим органом державного управління і діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р.

Основними завданнями Держекоінспекції є здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний контроль за:

• додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями, громадянами;

• додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами; виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання, відтворення і охорони природних ресурсів; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та допустимі рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів на його стан, транскордонне переміщення об'єктів рослинного та тваринного світу;

• додержанням вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Держекоінспекція також наділена повноваженнями координувати відповідно до законодавства роботу структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль у сфері мисливського господарства, охорони земель, використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів, регулювання рибальства. Вона також виконує інші функції, передбачені законодавством.

Посадові особи Держекоінспекції наділені широким колом прав, а саме: обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації, військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань і СБУ та Державної прикордонної служби у місцях їх постійної дислокації, проведення військових навчань, маневрів, а також під час передислокації військ і військової техніки з використанням автомобільних, повітряних, залізничних та плавучих транспортних засобів з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку; 2) обмежувати чи зупиняти (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ і організацій та експлуатацію об'єктів (у тому числі будівництво, реконструкцію та розширення об'єктів) і подавати Мінприроди пропозиції щодо припинення їх діяльності у разі порушення ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеки, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції; 3) опломбовувати приміщення, устаткування та апаратуру підприємств, установ, організацій та об'єктів, стосовно яких було прийняте в установленому порядку рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) їх діяльності; 4) перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи тощо); складати акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення; давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до її повноважень та ряд інших.

Державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища під час виконання своїх службових обов'язків мають право на носіння форменого одягу встановленого зразка, а також на носіння та використання вогнепальної зброї і спеціальних засобів відповідно до законодавства.

Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань може в установленому порядку утворювати територіальні органи.

Поряд із Держекоінспекцією окремі функції екологічного контролю здійснюють Державна екологічна інспекція Азовського моря, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі та інших органів Мінприроди, Держкомзему, Держводгоспу, Держкомлісгоспу, МОЗ, МНС та деяких інших органів.

Для забезпечення охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки важливе значення має державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

Основними завданнями державного санітарно-епідеміологічного нагляду є: контроль за виконанням санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, а також приписів, постанов і вимог, викладених у висновках, що видаються головним державним санітарним лікарем (далі — висновки); контроль за санітарною та епідеміологічною ситуацією на території України; проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи; державна реєстрація небезпечних для здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності та ряд інших напрямів.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, іншими посадовими особами, а також установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у порядку запобіжного та поточного нагляду.

Запобіжний державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється шляхом: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нормування; державної санітарно-епідеміологічної експертизи; видачі передбачених законодавством висновків та дозволів; погодження проектів, місцевих схем передпроектної документації, санітарних і протиепідеміологічних (профілактичних) заходів та іншу діяльність.

Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд охоплює контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами передбачених санітарним законодавством, санітарними та протиепідеміологічними (профілактичними) заходами, приписами, постановами, висновками, дозволами та реєстраційними свідоцтвами, умовами державної реєстрації вимог безпеки для здоров'я і життя людини;

Державна санітарно-епідеміологічна служба проводить свою діяльність у взаємодії з іншими спеціально уповноваженими органами, що здійснюють державний нагляд і контроль, з підприємствами, установами і організаціями, громадськими організаціями, діяльність яких спрямована на профілактику захворювань, охорону здоров'я населення, довкілля, захист прав громадян на безпечні умови їх життєдіяльності.

Однією з особливо вагомих екологічних функцій є здійснення державного моніторингу довкілля (так званий екологічний моніторинг). Екологічний моніторинг — це система спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

Положення про державну систему моніторингу довкілля затверджене постановою Кабінету Міністрів України від ЗО березня 1998 р.

Державна система моніторингу довкілля (далі — система моніторингу) — це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Це — відкрита інформаційна система, пріоритетами функціонування якої є:

• захист життєво важливих екологічних інтересів людини і суспільства;

• збереження природних екосистем; відвернення кризових змін екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям.

Моніторинг довкілля здійснюється МНС, МОЗ, Мінагрополіти- ки, Держкомлісгоспом, Мінприроди, Держводгоспом, Держкомзе- мом, Держжитлокомунгоспом, їх органами на місцях, а також підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які є суб'єктами системи моніторингу за загальнодержавною і регіональними (місцевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів. Координацію діяльності суб'єктів системи моніторингу, розгляду поточних питань, пов'язаних із проведенням моніторингу довкілля, здійснює Міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля із секціями за відповідними напрямами, склад та Положення про яку затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями суб'єктів системи моніторингу є: здійснення довгострокових систематичних спостережень за станом довкілля; аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін; інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки; інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій.