§10. Принципи законодавчої діяльності

В основі законодавчої діяльності лежать певні засади, що закрі­плені в Конституції і законах України. Ці засади визначають зміст і характер законодавчої діяльності. Серед них необхідно виділити такі основні.

1. Принцип демократизму законодавчої діяльності.

Демократизм у розвитку законодавства полягає в проголошенні і

закріпленні в законодавстві повновладдя народу, широкої його участі у формуванні і діяльності органів державної влади та органів місцево­го самоврядування по створенню законодавства країни, у забезпеченні гласності законодавчого процесу, у широкому використанні в ньому всіх форм безпосередньої демократії. Цей принцип передбачає необ­хідність законодавчого встановлення народної законодавчої ініціати­ви і широкого використання референдумів по тих проектах законів, які безпосередньо торкаються політичних та економічних інтересів народу.

2. Прингіип соціальної доцільності законодавчої діяльності. Він означає, що законодавча діяльність має грунтуватися на об'єктивних потребах суспільного життя, виходити із пріоритетів загальнолюд­ських цінностей, відображати економічні, політичні та соціальні інтер­еси народу, а також рівень правової свідомості та правової психології суспільства.

3. Принцип наукової обґрунтованості законодавчої діяльності. Цей принцип передбачає, що кожен закон має бути науково обгрунтованим. Він повинен базуватися на досягненнях теоретичної думки, на науко­вих концепціях, узагальненнях практики суспільного життя та засто­сування права. Проекти законів мають підлягати комплексній науко­ві експертизі спеціалістів різних галузей науки і практики. Особливе значення у законодавчому процесі мають прогнозування, планування та програмування законодавчих робіт.

4. Принцип системності і узгодженості у законодавчому процесі. Він передбачає необхідність певної послідовності у законотворчос­ті, взаємозв'язок і взаємодію законодавчих актів, а також обов'язкову узгодженість кожного нового законодавчого акт)' з Конституційни­ми нормами, з іншими актами своєї галузі, із законодавчими актами інших галузей права, з нормативно-процесуальними актами, з норма­ми міжнародно-правових документів, які ратифіковані Україною, із законодавчими актами, які передбачають юридичну відповідальність за порушення законодавства.

5. Принцип пріоритетності загальновизнаних норм і принципів міжнародного права по відношенню до національного законодавства. Цей принцип передбачає необхідність приведення норм внутрішнього, національного законодавства у відповідність із положеннями і прин­ципами міжнародного права — із нормами міжнародних договорів, Європейських конвенцій, міжнародних договорів, що ратифіковані Україною.

Згідно із ст. 9 Конституції України,

«Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких нада­на Верховною Радою України, є частиною національного законо­давства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.»

Важливим фактором у законодавчий діяльності є законодавча стилістика. При підготовці законопроектів, орган чи особа, які уповно­важені здійснювати законотворчу роботу повинен виходити із того, що закони мають бути здебільшого актами прямої дії. Тому вони повинні бути досконалими з точки зору юридичної стилістики. Закон має бути написаний простою, доступною мовою, складатися із точних, ясних, зрозумілих для всіх формулювань. Весь текст закону повинен бути логічним, послідовним, завершеним. Неточність формулювань зако­ну зводять нанівець можливість здійснення ним своєї функції - здій­снення регулювання відповідної групи суспільних відносин. Точність і доступність мови, логічність тексту закону є вимогою не лише зако­нодавчої стилістики, це є вимогою самої суті закону.