§ 1. Поняття і зміст правового статусу особи. Правовий статус особи, як конституційно- правовий інститут

Термін «статус» походить від латинського «STATUS» - означає - стан, становище. Це юридично закріплене правове становище фізич­них та юридичних осіб.

Правовий статус особи є найсуттєвішою складовою її суспільного статусу. Він відображає і юридично оформляє зв'язки особи з держа­вою та з державно-організованим суспільством.

Суспільство, незалежно від розшарування людей на певні соціальні групи, класи і т. ін., уособлюється його найбільш організованою струк­турою-державою. Держава виступає як політична форма організації суспільства. Населення кожної держави складається із громадян даної держави, іноземних громадян та осіб без громадянства - апатридів. Розгляд питань, що стосуються правового статусу особи обумовлює необхідність визначити, насамперед такі поняття, як людина, особа, громадянин, іноземець, апатрид.

Людина - це розумна, психофізіологічна, біосоціальна істота, яка живе в суспільстві. На відміну від поняття «людина,» поняття «особис­тість», як наукова абстракція, з найбільшою повнотою підкреслює факт відокремлення людини від природи, її опосередкований зв'язок з природою.

Отже, особа - це позначення людини як істоти суспільної, яка усвідомлює, що вона є членом певного людського суспільства. Особа - це первинна клітина суспільства із сукупності яких воно і складається.

В умовах, коли відносини між особою і державою набувають особливого характеру - правового зв'язку між ними, то вони пере­творюються у відносини між державою та громадянами цієї держави. Звідси, громадянин - це особа, яка перебуває у особливих правових зв'язках з державою, з органами держави та її системою права.

Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві держави, на території якої знаходиться, і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Апатрид — особа, яка не має громадянства жодної держави, та яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Отже, суб'єктами розглядуваних правовідносин висту­пають з одного боку - держава, а з другого - громадяни даної держави, іноземці та апатриди.

Держава, за допомогою права, перетворює фактичне суспільне становище особи в її юридичне становище, її правовий статус. Отже, правове становище особи - це є її фактичне становище в суспільстві і державі, яке відображене в нормах права.

Таким чином, правовий статус особи - це юридично-закріплене становище людини в державі і суспільстві.

Яка ж структура правового статусу особи?

Як поняття, конституційно-правовии статус особи охоплює ряд компонентів. Найважливішими серед них є:

1. громадянство, як певний правовий стан особи, як специфічний правовий зв'язок її з державою, що обумовлює наявність взаємних прав та обов'язків особи та Української держави;

2. правосуб'єктність, яка охоплює правоздатність і дієздатність особи. Водночас, необхідно зауважити, що реалізація особою належ­них їй прав не залежить від такої умови, як наявність у неї дієздат­ності;

3. основні права, свободи, законні інтереси та обов'язки особи;

4. правові принципи;

5. гарантії правового статусу особи. Особливе значення серед них належить юридичній відповідальності суб'єктів суспільних відносин за порушення прав і свобод.

Правовий статус особи, що закріплений в Конституції суверен­ної України, на відміну від попередніх Конституцій УРСР, базується на концепції прав людини, що сформульована у міжнародно-правових документах.

Визначальним компонентом у характеристиці правового статусу особи є права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Саме цей елемент є одним із найважливіших у визначенні правового становища особи в державі і суспільстві.

Комплекс закріплених у розділі 11 Конституції України прав, свобод і обов'язків людини і громадянина являє собою певну систе­му, складовими якої є: громадянські (особисті), політичні, соціаль­ні, економічні, культурні та екологічні права, свободи і обов'язки. Система конституційних норм, що встановлює обсяг прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, визначає правовий статус особи в Україні.

Відносини між особою і державою є надзвичайно різноманітними. Вони регулюються різними галузями права України. Норми консти­туційного права України встановлюють визначальні засади правового статусу особи в Україні, найбільш визначальні засади взаємовідносин між особою і державою.

Найбільш загальні засади, що визначають основи правового стату­су особи в Україні, містяться в таких важливих документах як Декла­рація Про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.

Норми права, які регламентують суспільні відносини у розгляду­ваній сфері, містяться в Конституції України, в Законах України «Про громадянство України», «Про правовий статус іноземців», «Про статус біженців», «Про імміграцію» й ін. Норми зазначених та інших зако­нодавчих актів утворюють окремий інститут конституційного права — конституційно-правовий статус особи в Україні.

Таким чином, основи конституційно-правового статусу особи в Україні визначається Конституцією України. Законами України: «Про громадянство України», «Про звернення громадян», «Про | правовий статус іноземців в Україні», «Про біженців», «Про іммі-і грацію» іншими нормативно-правовими актами, що охоплюються | конституційним законодавством. На основі положень конституцій- ного права, правовий статус особи регламентується також цивіль- ним, цивільно-процесуальним, аграрним, кримінальним, криміналь-| І но-процесуальним, адміністративним, митним та іншими галузями І законодавства України. |