logo
Майданик 2011

§ 7. Джерела конституційного права України, як галузі національного права

Конституційне право України, як кожна галузь права, має свої джерела. Термін «джерело права» юриспруденції відомий давно. Ще римський історик Тіт Лівій назвав закони XII таблиць джерелом публічного і приватного права. Джерела права прийнято розрізняти: а) за матеріальним змістом (матеріальні умови життя суспільства, система економічних зв'язків, форми власності тощо); б) за соціаль­но-психологічним змістом (правова свідомість); в) за юридичним зміс­том (різні форми, засоби вираження, об'єктивізація правових норм). Тому під джерелами права в юридичному значенні розуміється форма вираження, об'єктивізації державної волі.

Основними видами джерел конституційного права в світі є норма­тивно-правові акти, судові прецеденти, правові звичаї, а інколи міжнародні і внутрішньодержавні договори. У свою чергу норматив­но-правові акти конституційного права поділяються на закони, норма­тивні акти виконавчої влади, нормативні акти органів конституційного контролю (нагляду), парламентські регламенти, акти місцевого само­врядування.

Система правових актів, які є джерелами конституційного права України, доволі широка, а саме: Конституція України, закони, поста­нови Верховної Ради України, декларації (насамперед Декларація про державний суверенітет України), Акт проголошення незалежності України, нормативні акти Президента України, постанови уряду Укра­їни, Конституція Автономної Республіки Крим, акти Верховної Ради

Автономної Республіки Крим, уряду АРК, нормативні акти органів місцевого самоврядування, регламенти тощо.

Особливе місце серед джерел конституційного права України нале­жить Конституції України, в якій закріплюються найбільш принципові правові норми загального характеру. Вони мають установчий харак­тер та вищу юридичну силу, стосуються усіх сфер життя суспільства: політичної, економічної, соціальної, духовної. Таким діапазоном змісту своїх норм Конституція України суттєво відрізняється від усіх інших джерел конституційного права. Важливо й те, що в самій Конституції України визначаються багато інших видів джерел цієї галузі національ­ної правової системи. Норми Конституції України стосуються кожного громадянина, усіх суб'єктів суспільних відносин.

Джерелом конституційного права України є міжнародні договори. Конституція України (ст. 9) встановлює, що чинні міжнародні догово­ри, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Види джерел галузі конституційного права України, як правило, досить стабільні. Вони чітко визначені в Конституції України, в інших нормативно-правових актах. Але на даному етапі конкретні акти, які містять конституційно-правові норми, мобільні, дуже часто змінюють­ся, скасовуються, новелізуються. Нестабільність конституційного зако­нодавства зумовлюється як об'єктивними, так і суто суб'єктивними чинниками.