logo
Майданик 2011

§ 4. Конституційно-правові основи відповідальності народного депутата України

Народний депутат України, за невиконання або не належне вико­нання своїх депутатських обов'язків у Верховній Раді України та її органах, несе встановлену у законодавстві відповідальність. Види відповідальності народного депутата встановлено у Конституції Укра­їни, у Законі «Про статус народного депутата України». Відповідно до законодавства, повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом. Народний депутат не може брати участі у засіданнях Верхо­вної Ради України та її органів, а також здійснювати інші депутатські повноваження до того часу, поки він не скріпить присягу особистим підписом під її текстом. Відмова скласти та підписати присягу має наслідком втрату депутатського мандата. Повноваження народного депутата припиняються достроково у разі невиконання ним вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності.

Виключно велика вага і значимість питань, що вирішуються депу­татами, їх широкі владні повноваження, а також можливості діяти при прийнятті парламентом рішень за власними переконаннями обумов­люють потребу послідовного проведення відповідальності народного депутата перед Українським народом.

Об'єктивна необхідність відповідальності народного депутата випливає із загальних демократичних принципів народного представ­ництва, що ґрунтуються на засадах підконтрольності і підзвітності обраних до органів влади осіб перед тими спільнотами громадян, які їх обрали і уповноважили здійснювати функції по керівництву суспіль­ством і державою.

Підставою політичної і юридичної відповідальності народного депутата перед Українським народом, підставою права народу послі­довно проводити підзвітність і відповідальність депутата є, встановле­на Конституцією України, відповідальність Української держави перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Відповідальність держави поши­рюється на всю систему державних органів - інституцій, що найбільш безпосередньо і повно втілюють і уособлюють державу. У повній мірі це стосується відповідальності кожного з депутатів Верховної Ради України.