§ 2. Місцеве самоврядування в Україні, як Констнтуційно-правовий інститут. Основні конституційні засади місцевого самоврядування в Україні

Місцеве самоврядування, як самостійний конституційно-право- вий інститут, становлять норми законодавства України, що регулю-

ють відносини, які стосуються визначення системи місцевого самовря­дування, його основних засад, організаційної, правової та фінансової основ місцевого самоврядування, питань щодо порядку формування органів та інших інституцій місцевого самоврядування та їхньої діяль­ності. Правові норми, що утворюють конституційно-правовий інститут місцевого самоврядування України, містяться в розділі 11 Конституції України, в Законах України: «Про вибори депутатів Автономної респу­бліки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про місцеві державні адмі­ністрації», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про органи самоорганізації населення» та в інших нормативно-правових актах.

В розділі 11 Конституції, який присвячений правовій регламентації місцевого самоврядування, визначається поняття місцевого самовря­дування, конкретизується положення загальних засад конституційно­го ладу України з питань місцевого самоврядування, загальні засади функціонування місцевого самоврядування в Україні, його суб'єкти, принципи формування органів місцевого самоврядування, коло питань, що віднесені до його відання, матеріально-фінансова основа тощо.

В законі «Про місцеве самоврядування в Україні», що прийнятий на основі Конституції 21 травня 1997 р. (із наступними змінами) у ст. 2) дається таке визначення поняттю місцевого самоврядування:

«Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та поса­дових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.».

Отже, місцеве самоврядування в Україні повинно базуватися на основі визнання і гарантування державою права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах, що передбачені Конституцією і Законом «Про місцеве самоврядування».

У відповідності з Конституцією України, місцеве самоврядуван­ня в Україні має в основному ґрунтуватися на принципових засадах, що сформульовані в Європейській хартії про місцеве самоврядування та у Всесвітній декларації місцевого самоврядування. Встановивши визначальні засади організації та діяльності місцевого самоврядуван­ня в Україні. Конституція віднесла досить значну частину питань його становлення і розвитку до регулювання окремими законами.

367

На сьогоднішній день конституційні засади місцевого самовряду­вання в Україні найбільш повно втілені та розвинуті в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». Ці засади послідовно втіле­ні у Законах України: «Про вибори депутатів Автономної республі­ки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про місцеві державні адмі­ністрації», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про органи самоорганізації населення» та в інших нормативно-правових актах.

Аналіз положень Конституції України дозволяє зробити висно­вок, що місцеве самоврядування, як один з найважливіших інститутів конституційного права України, виступає в якості:

по-перше, відповідної засади конституційного ладу України; по-друге, специфічної форми народовладдя в Україні; по-третє, права жителів відповідної територіальної одиниці (терито­ріальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення.

Аналізуючи питання конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування в Україні, варто звернути увагу на те. що ні в Конституції, ні в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначено в чиїх саме інтересах здійснюється місцеве самоврядування: держави, територіальної громади, угрупувань чи конкретних осіб. В Європейській хартії ж це питання отримало одно­значне формулювання: «органи місцевого самоврядування діють... в інтересах місцевого населення». Отже, визначення поняття місце­вого самоврядування в Українському законодавстві не можна визнати таким, що у повній мірі відповідає положенням розглянутих раніше міжнародно-правових документів з місцевого самоврядування.

Конституція України, крім визначення поняття та системи місце­вого самоврядування, містить застереження щодо його особливостей в містах Києві та Севастополі, які повинні регулюватися окремими законами. Це пояснюється тим, що зазначені міста у відповідності до ст. 133 Конституції України мають спеціальний статус, що зумов­лений функціями, які на них покладаються: Київ - місто-герой, столиця України;

Севастополь - місто-герой, має розташовані у ньому інфраструк­тури Військово-Морських Сил України та Чорноморський флот Росії.

Виходячи із конституційних приписів, Верховною Радою України урегульовано питання щодо статусу міста Києва шляхом прийняття Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».

Основні засади місцевого самоврядування визначені найбільш повно у ст. 4 Закону «Про місцеве самоврядування...». Відповідно до цієї статті, місцеве самоврядування в Україні здійснюється на осно­ві таких принципів:

1. народовладдя;

2. законності;

3. гласності;

4. колегіальності:

5. поєднання місцевих і державних інтересів;

6. виборності;

7. правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійнос­ті в межах повноважень, що визначені Законом «Про місцеве самовря­дування...» та іншими законами;

8. підзвітності та відповідальності перед територіальними грома­дами їх органів та посадових осіб;

9. державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

10. судового захисту прав місцевого самоврядування.

Слід підкреслити, що в законодавстві України знайшов втілення осно­вний принцип місцевого самоврядування, який свого часу був послідовно утверджений в Європейській хартії про місцеве самоврядування та у Всес­вітній декларації місцевого самоврядування: незалежність та самостій­ність органів та інших організаційних форм місцевого самоврядування, при здійсненні ними, визначених в Конституції і законах, повноважень.