logo
Майданик 2011

§ 6. Основні функції і повноваження Верховної Ради України

Функції Верховної Ради України - це основні напрями та види діяльності даного органу державної влади, в яких має свій вираз сутність, зміст та соціальне призначення парламенту, як провідної структурно-організаційної складової частини механізму української держави, представницького органу всього народу України, що здій­снюються відповідно до визначеної Конституцією і законами України його компетенції.

Компетенція Верховної Ради України, як і будь-якого органу держа­ви, охоплює: а) предмети відання, тобто основні напрямки її діяль­ності; б) повноваження Верховної Ради, що складаються з її прав і обов'язків. Повноваження Верховної Ради обумовлюються тими функ­ціями, які вона повинна виконувати як парламент, як орган законодав­чої влади.

Функції Українського парламенту визначені в Конституції України (розд. 4. ст 85, 87, 89, 9], 92, 96-98 та ін.), Законами України: «Про комі­тети Верховної Ради України», «Про статус народного депутата Укра­їни», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про Рахункову палату». Регламентом Верховної Ради України тощо.

Визначення і закріплення в Конституції України статусу Верховної Ради, як Українського парламенту означає, що на неї покладаються повноваження щодо здійснення всіх загальновизнаних юридичною наукою, підтверджених практикою державного будівництва та встанов­лених у Конституції функцій сучасного парламенту, серед яких провід­ними традиційно вважаються: представницька, законодавча, установча (державотворча), контрольна.

Поряд із зазначеними загальновизнаними парламентськими функ­ціями, в науці виділяють ще такі функції як: бюджетно-фінансову, зовнішньополітичну, територіальну, інформаційну функції Верховної Ради України. Хоч відмічені функції і не вважаються основними, але вони мають велике значення в діяльності парламенту. В. Ф. Погорілко підкреслює, що множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу законодавчої влади, що це обумовлено величезним змістом його діяльності.33

Функції парламенту тісно взаємопов'язані між собою і в сукуп­ності становлять цілісну систему діяльності парламенту. Кожна із функцій відіграє самостійну роль у діяльності парламенту, але між ними існує тісний зв'язок і взаємодія, які визначаються єдніс­тю мети і завдань парламентаризму. Здійснення будь-якої із функ­цій обумовлює реалізацію інших парламентських функцій. Жодна із функцій парламенту не може існувати відокремлено від інших його функцій, які. як зазначалося, становлять цілісну систему. Зміст окремих функцій парламенту їхні особливості з найбільшою повнотою розкриваються саме у їх взаємодії.

Базуючись на вище викладених загальних положеннях, Верхо­вну Раду України слід розглядати як владний орган, який здійснює управління державою реалізуючи свої різноманітні функції. Реалі­зацію парламентом своїх функцій можна представити як певний технологічний процес, у якому кожна із функцій може реалізува­тися лише у взаємодії з іншими функціями.

Однією із провідних функцій парламенту України є його пред­ставницька функція. Названа функція забезпечується передов­сім джерелом парламентської влади, яким виступає безпосередньо Український народ. Представницька функція Верховної Ради, як і парламентів переважної більшості країн, забезпечується способом її формування, її виборністю, а також складом Українського парла­менту. Як загальнонародний орган, що легітимується всім народом (виборчим корпусом), парламент України на найвищому рівні пред­ставляє весь Український народ і покликаний відігравати роль фору­му, у якому відкрито, гласно, публічно обговорюються найважливі­ші питання суспільного і державного життя, здійснюється контроль за діяльністю виконавчої влади, за функціонуванням інших підконтр­ольних структур і установ щодо забезпечення відповідності законо- давству їхньої діяльності, в зазначених рисах чітко проявляється і

я Конституційне право України / За ред. д. ю.н.. проф. В. Ф. Погорілка. - К.,2000. - С. 421- 422; Погорілко В. Ф. Функції українського парламенту. Від номінального до реального // Віче. - №2(119). - 2002. - С. 17-20.

розкривається представницький характер парламенту, його представ­ницька функція.

Законодавча функція.

Законодавча функція Верховної Ради України, у загальних рисах, полягає у прийнятті законів, внесені до них змін і доповнень, внесенні змін і доповнень до Конституції України, визнанні законів такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або призупиненні їх дії. Ця функ­ція знаходить свій прояв у таких повноваженнях парламенту України. Згідно із ст. 85 Конституції України, до компетенції Верховної Ради України у законодавчий сфері належить: внесення змін до Конститу­ції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІ1 Конститу­ції; прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжна­родних договорів України шляхом прийняття законів; затвердження Конституції Автономної Республіки Крим тощо.

Таким чином, основним змістом законодавчої функції верховної Ради України є прийняття закону, який є основним видом правових актів держави. Це становить прерогативу Верховної Ради України, як єдиного органу законодавчої влади в нашій державі. Жоден інший орган держави не вправі займатися законотворчістю, не має права видавати закони, які є актами, що мають найвищу після Конститу­ції юридичну силу стосовно всіх інших нормативно-правових актів держави.

Аналіз змісту положень Конституції. України свідчить, що Верхо­вна Рада, вправі приймати закон з будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. В Консти­туції, разом з тим, визначається коло питань, які повинні регламенту­ватися виключно законами України. Цьому присвячено ст. 92 Консти­туції України. Згідно зі ст. 92 Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини й громадянина, гаран­тії цих прав та свобод; основні обов'язки людини і громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; поря­док застосування мов. Основну групу питань виключно законодавчого регулювання складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так, виключно законами України визначаються: засади вико­ристання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони.

континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку; основи соціально­го захисту, форми й види пенсійного забезпечення; засади регулюван­ня праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури й охорони здоров'я: еколо­гічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяль­ності, митної справи; засади регулювання демографічних і міграційних процесів, а також інші питання.

Наступною функцією Верховної Ради як органу законодавчої влади є установча функція. Суть цієї функції полягає в тому, що Верховна Рада вправі засновувати органи інших гілок державної влади, органи місцевого самоврядування, інші інститути й механізми держави і державності. Де здійснюється шляхом внесення змін та доповнень до Конституції України, якими засновуються органи держави. На осно­ві Конституції приймаються закони, які деталізують питання органі­зації і діяльності заснованих органів. Здійснюючи зазначену функцію. Верховна Рада бере участь у формуванні органів держави. До повно­важень Верховної Ради у цій сфері зокрема належать право парламен­ту призначати на посади та звільняти з посад голову та інших членів Рахункової Палати; Уповноваженого Верховної Ради з прав людини; Голову національного Банку України - за поданням Президента Украї­ни; половину складу Ради Національного Банку України; право призна­чати на посади і припиняти повноваження членів Центральної вибор­чої комісії-за поданням Президента України; призначати чергові та позачергові вибори до органів місцевого самоврядування; призначати позачергові вибори до Верховної Ради АРК; призначати і звільняти з посади Керівника апарату Верховної Ради; обрання суддів безстро­ково; призначення на посади третини складу суддів Конституційного Суду України; надання згоди на призначення на посади та звільнен­ня з посад президентом Голови Антимонопольного комітету. Голови фонду державного майна України, Генерального Прокурора України та ін (ст. ст. 85, 87, 101 конституції).

Наступна функція Верховної Ради — це функція парламентсько­го контролю. Відповідно до ст. 85 Конституції, Верховна Рада здій­снює парламентський контроль в межах, які визначені Конституцією та законами.

Основними напрямами контрольної діяльності Верховної Ради є:

  1. контроль за виконанням законів та інших прийнятих парламен­том актів;

  2. контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист;

  3. контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

  4. бюджетно-фінансовий контроль;

  5. контроль за діяльністю Президента України;

  6. контроль за діяльністю органів, що формуються парламентом або за його участю.

Контрольна функція здійснюється Верховною Радою України безпосередньо, через комітети та тимчасові спеціальні і тимча­сові слідчі комісії, через направлення запиту народного депутата України на сесії Верховної Ради та через застосування інших форм контролю.

Контрольна функція парламенту України проявляється у таких його повноваженнях. Відповідно до Конституції, Верховна Рада здій­снює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, за виконан­ням державного бюджету України, заслуховує звіт про його виконан­ня, приймає рішення по звіту щодо виконання Державного бюджет) України. До контрольної функції Верховної Ради належить її право усувати Президента України з посади у порядку особливої процедури - імпічменту. Здійснюючи контрольну функцію, Верховна Рада заслу­ховує щорічні доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо стану дотримання і захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. Верховна Рада вправі висловлювати недовіру Генеральному Прокурору України, що тягне за собою його відставку. Здійснюючи парламентський контроль, Верховна Рада вправі достро­ково припиняти повноваження Верховної Ради Автономної республіки Крим, за наявністю висновку Конституційного Суду України про пору­шення Верховною Радою АРК конституції і законів України. За пропо­зицією не менше як однієї третини народних депутатів від консти­туційного складу Верховної Ради, Верховна Рада вправі розглядати питання про недовіру Кабінету Міністрів України. При цьому Вона вправі прийняти резолюцію недовіри уряду більшістю від її консти­туційного складу (ст. 87 Конституції).

Функція парламентського контролю, що здійснюється Верховною Радою, охоплює також ряд інших її повноважень.

Таким чином, всі повноваження парламенту можна поділити на декілька груп, я саме:

-установчі повноваження, що пов'язані із реалізацією установчої функції парламенту - його діяльністю парламенту по заснуванню орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх форму­вання або участі у їх утворенні - формування Конституційного Суду України, Кабінету Міністрів України тощо;

-бюджетно-фінансові повноваження парламенту, що пов'язані із його діяльністю у сфері бюджету і фінансів - затвердження Держав­ного бюджету України, внесення змін до нього тощо;

Таким чином, коло повноважень парламенту є досить широким.