logo
Майданик 2011

§ 4. Автономна Республіка Крим як невід'ємна складова території України

Як зазначалося раніше, до складу унітарних держав інколи можуть входити одна або декілька територіальних одиниць, що користуються особливим статусом автономних утворень.

Саме такий статус в Україні має Автономна Республіка Крим, яка згідно із Конституцією (ст. 134) є невід ємною складовою частиною України і в межах повноважень, що визначені Конституцією, вирішує питання, які віднесені до її відання. Тим самим у зазначеній статті підтверджується і закріплюється цілісність і недоторканність терито­рії України в межах існуючих кордонів. Це конституційне установлен­ня повністю знімає питання що стосується можливості приєднання Криму до будь-якої іноземної держави або набуття ним статусу суве­ренної держави.

Основні засади конституційного статусу Автономної Республіки Крим у складі України визначаються у розділі X Конституції Укра­їни. У цьому розділі встановлено: коло тих повноважень, в межах яких Кримська автономія діє самостійно; визначено систему і поря­док формування та діяльності власних представницьких та виконав­чих органів; предмет і характер її нормативно-правових актів, інші питання.

Кримська Автономна Республіка була утворена 18 жовтня 1921 р. у складі РРФСР. У 1945 р. Крим був конституйований як Кримська адміністративна область у складі РРФСР, а отже, він втратив статус автономної одиниці.

У 1954 р. згідно з Указами Президій Верховної Ради РРФСР, та Верховної Ради УРСР, які були затверджені Указом Президії Верхо­вної Ради С'РСР, Кримська область була передана до складу Україн­ської PCP.

12 лютого 1991 р. Верховною Радою України Був прийнятий Закон України «Про відновлення кримської Автономної Республіки у скла­ді України». 29 квітня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про статус Автономної Республіки Крим». 6 травня 1992 р. була прийнята Конституція Автономної Республіки Крим.

Автономія - це певна самостійність окремої частини території держави. Вона передбачає право такого територіального утворення самостійно вирішувати питання, що віднесені законодавством держа­ви до його компетенції. Автономні одиниці (республіки, області, краї) утворюються, як правило, за національно-територіальним принципом. При цьому враховується економічна цілісність території, спільність культури, побуту, мови населення, політичний і культурний рівень корінної нації, характер її зв'язків з іншими народами та інші фактори.

Автономії бувають: адміністративні, політико-державні, національ­но-територіальні. територіальні.

В унітарній державі автономія є формою децентралізації державної влади на рівень окремого регіону, який відрізняється своїми історични­ми, географічними, економічними, національно-побутовими та інши­ми особливостями. ГІри унітарній формі державного устрою країни, автономія виникає не в результаті прийняття акту про самовизначен­ня населення певного її регіону, а надається самою державою. Праг­нення ж населення того чи іншого регіону до автономії, якщо воно навіть виражена в якійсь об'єктивній формі, наприклад, на місцевому референдумі, при цьому може лише враховуватися, але ніяких право­вих наслідків не породжує. Автономізація областей та інших регіонів не порушує унітарної суті держави, не веде до перетворення її на феде­рацію.

Необхідно зазначити, що федералізація і автономізація за своєю політико-правовою природою є різними принципами побудови держа­ви. Федералізація - це процес створення колективної влади федераль­ного союзу його суб'єктами. Автономізація ж є засобом децентралі­зації того єдиного цілого, яке становить суверенна влада унітарної держави.26

Цим обумовлюється, зокрема, різний правовий статус суб'єктів федерації у федеративній державі і автономних утворень в Унітар­ній державі. На відміну від суб'єктів федерації автономні утворення в унітарній державі хоч і мають деякі ознаки державності - терито­рію, яка не може змінюватись без згоди автономних утворень, власні представницькі та виконавчі органи, право локальної нормотворчості. свій статут, символіку тощо, проте державами чи державно-територі­альними утвореннями вони вважатися не можуть, оскільки відомо, що визначальними рисами будь-якої держави є наявність у неї державного суверенітету, якого ці утворення не мають.

Ці ідеї і були покладені в основу визначення Україною правового статусу відновленої нею Автономної Республіки Крим у Конституції

України 1978 р., у Законі України «Про Автономну Республіку Крим» від 17 березня 1995 р. та Законі України «Про Конституцію Автономної Республіки Крим» від 4 квітня 1996 р, в Конституції України 1996 р.

Якого ж характеру Кримська Автономія?

Визначати її національно-територіальною автономією немає підстав, оскільки в даному випадку не йде мова про певну самостій­ність якоїсь однієї нації. Автономна Республіка Крим за своїми ознака­ми і статусом найбільш наближена до характеристик автономної тери­торіальної одиниці. Це випливає із положень теорії і світової практики державного будівництва, у відповідності з якими територіальна автоно­мія - це самоврядна територіальна одиниця в складі держави, яка має певну самостійність у межах, які встановлені конституцією та закона­ми даної держави.

Суть територіальної автономії полягає передусім у тому, що її насе­лення, яке є громадянами відповідної держави, що постійно прожи­вають у межах цієї автономії, мають право безпосередньо та через органи, які вони обирають, самостійно вирішувати питання, віднесе­ні до відання автономії.

Саме такий статус в Україні має Автономна Республіка Крим.

Крим, як територіальна автономія, відображає волю й інтереси всього населення, яке проживає на його території і складається з різних національностей.

З огляду на зазначені раніше основні характеристики територі­альної автономії, якою є Автономна Республіка Крим, застосування терміну «Республіка» в її офіційній назві, так само як і назва її осно­вного нормативно-правового акта «Конституцією», не можна визнати достатньо вдалим. Така термінологія не є характерною для автоном­ного утворення у складі унітарної держави.

Оптимальною назвою територіальних автономій є: автономна область, регіон, провінція, округ і т. п. Найбільш прийнятною назвою основного нормативно-правового акту автономії є статут.

Проте, стосовно визначення статусу Кримської автономії, то для збереження назв Республіка і Конституція були відповідні підстави політичного та етичного характеру, з якими не можна було не рахувати­ся. Тому ці терміни вжиті у розділі X Конституції 1996 р. цілком слуш­но. Однак, це не означає, що Автономна Республіка Крим є держа­вою у складі суверенної України. Назва того чи іншого автономного утворення, як про це свідчить і світовий досвід, не завжди відповідає його фактичному статусу, оскільки вона залежить від великої кількості чинників політичного, історичного та іншого характеру.27

Правовий статус Автономної Республіки Крим набув дальшого розвитку саме як статус автономної територіальної одиниці у складі унітарної за формою державного устрою України в розділі X Консти­туції України 1996 р.

Коло повноважень що віднесено до відання АРК. визначено у Конституції України (ст. 138). Саме в межах цих повноважень Кримська автономія самостійно вирішує віднесені до її відання прак­тичні питання організації державного і громадського життя на своїй території.

Конституція України 1996 р. досить детально окреслила обсяг повноважень Кримської автономії. До прийняття у 1996 р. Конститу­ції, повноваження АРК визначалися лише Законом України «Про Авто­номну Республіку Крим» (ст. 8) та Конституцією АРК. Конституція ж України 1978 р. з наступними змінами, а також Конституційний Дого­вір 1995 р. ці питання не регулювали.

Перелік питань, що віднесені до відання АРК, передбачений у ст. 138 та у інших нормах розділу X Конституції. Проте даний перелік не є вичерпним, оскільки згідно із зазначеною ст. 138 законами Укра­їни Автономній Республіці Крим можуть бути делеговані також інші повноваження.

Визначення в Конституції України меж повноважень АРК забез­печує стабільність її правового статусу. Водночас це створює можли­вість для ініціативної самостійної їх реалізації в інтересах автономії та України в цілому.

Згідно із ст. 135 Конституції України, Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верхо­вна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Виходячи із наведених Конституційних положень, Конституція Автономної Республіки Крим прийнята, у відповідністю із Конституці­єю України, Верховною Радою Автономної республіки Крим 21 жовтня 1998 р. Вона затверджена Верховною Радою України шляхом прийнят­тя Закону України «Про затвердження Конституції Автономної Респу­бліки Крим» від 23 грудня 1998 р.

В Конституції України встановлено, що нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міні­стрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів Укра­їни та на їх виконання.

В Конституції України чітко визначила перелік тих питань, з яких АРК має право здійснювати нормативне регулювання (ст. 13 7).

Згідно із Конституцією України ст. 136 Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Вона, Відповідно до п. 2 цієї статті, приймає нормативно-право­ві акти, а саме рішення та постанови.

Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів АРК. Рада міністрів АРК приймає рішення.

Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради АРК та Ради міністрів АРК визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції.

Питання для самоперевірки та контролю:

  1. Поясніть, яке функції здійснює територія держави?

  2. Що являє собою державна територія?

  3. Які складові охоплюються поняттям «державна територія»?

  4. У чому полягає територіальне верховенство?

  5. Чи існує зв'язок між поняттями «територіальна організація» та «державний устрій» ?

  6. Що таке територіальна організація країни?

  7. Що являє собою територіальний поділ?

  8. Що таке територіальний устрій держави?

  9. Що є об'єктом територіального поділу та територіального услірою країни?

  10. Що являє собою адміністративно-територіальний поділ тери­торії України?

  11. Скільки та які рівні територіального устрою України?

  12. Який статус має Автономна республіка Крим?

  13. Який порядок прийняття та затвердження Конституції Авто­номної республіки Крим?

  14. Який статус має Верховна Рада Автономної республіки Крим?

  15. Який статус уряду Автономної республіки Крим?

  16. У яких законодавчих актах визначено коло питань, що віднесені до відання Автономної республіки Крим?

ТЕМА СЕМІНАРУ: Територіальна організація України

ПЛАН

    1. Територія держави: поняття, характерні ознаки, складові.

    2. Територіальне верховенство України за Декларацією про держав­ний суверенітет України та Конституцією України.

    3. Співвідношення між формою державного устрою країни та її тери­торіальною організацією.

    4. Територіальна організація України: поняття, складові, принципи.

    5. Адміністративно-територіальний поділ України: поняття, ланки.

    6. Конституційно-правовий статус Автономної республіки Крим.

    7. Державний кордон України: поняття, законодавче регулювання.

    8. Теми рефератів:

    9. Автономна Республіка Крим, як територіальна автономія у складі України.

    10. Проблеми вдосконалення територіальної організації України.

355