§ 3. Система місцевого самоврядування в Україні

Місцеве самоврядування може ефективно функціонувати лише при умові оптимального поєднання безпосередньої і представницької демократії.

Відповідно до законодавства. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпо­середньо, так і через органи місцевого самоврядування.

В Конституції України (ст. 140) та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 6, 10) визначаються ті можливі орга­нізаційні форми, в яких має здійснюватися місцеве самоврядування:

Це, по-перше, територіальні громади сіл, селищ, міст, які безпо­середньо здійснюють функції місцевого самоврядування і, по-друге, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Отже, територіальні громади та органи місцевого самоврядування є основними ланками (елементами) системи місцевого самоврядуван­ня в Україні. Це повністю відповідає духові Європейської хартії про місцеве самоврядування, згідно з п. 2 ст. З якої місцеве самоврядуван­ня здійснюється:

• безпосередньо - територіальними спільнотами (колективами, громадами),

• опосередковано - радами або зборами, що складаються з демо­кратично обраних членів, а. також підзвітними радам (зборам) вико­навчими органами.

Проте, система місцевого самоврядування в Україні не вичерпу­ється лише територіальними громадами та органами місцевого само­врядування.

В законодавстві України чітко визначено систему місцевого само­врядування. Сама система місцевого самоврядування визначена у ст. 5 Закону. Регламентації окремих інститутів та складових систе­ми місцевого самоврядування присвячено статті 6-15 Закону. Згідно із ст. 5 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», складовими системи місцевого самоврядування в Україні є:

1. територіальна громада;

2. сільська, селищна, міська рада;

3. сільський, селищний, міський голова;

4. виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

5. районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

6. органи самоорганізації населення.

У Законі встановлено, що в містах з районним поділом, за рішен­ням територіальної громади міста або міської ради, можуть утворюва­тися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої вико­навчі органи та обирають голову ради, який одночасно виконує функції голови її виконавчого комітету.

Виходячи із змісту ст. 140 Конституції та ст. 2 Закону «Про місцеве самоврядування...», згідно із якими місцеве самоврядування здійсню­ється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через відповідні органи місцевого самоврядування, до системи місцевого самоврядування безперечно мають відноситися всі форми прямої демократії. А отже, сьомою складовою системи місцевого самоврядування повинні бути форми безпосередньої участ і громадян у вирішенні питань місцевого значення.

В Законі «Про місцеве самоврядування...» формам безпосеред­ньої участі громадян у вирішенні питань місцевого життя присвячено окремі статті, а саме: 7 «Місцевий референдум»; X «Загальні збори громадян»; 9 «Місцеві ініціативи»; 13 «Громадські слухання». У стат­ті ж 5 Закону, де визначається система місцевого самоврядування, форми безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місце­вого значення не передбачаються як один з невід'ємних її елемен­тів. Отже, стаття 5 Закону не в повній мірі узгоджується із статтею 140 Конституції та статтею 2 Закону. Тому з метою усунення такої неузгодженості між окремими положеннями нашого законодавства необхідно, як уявляється, щоб законодавець вніс відповідні зміни до статті 5 Закону і передбачив однією із складових системи місце­вого самоврядування форми безпосередньої участі громадян у вирі­шенні питань місцевого значення.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування в законодавстві визначаються територіальні громади. Відповідно до ст. 6 Закону «Про місцеве самоврядування», первинним суб'єктом місцевого самовряду­вання, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Отже, громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні саме на підставі належ­ності до відповідних територіальних громад.

До органів місцевого самоврядування в Україні, як і у переважній більшості країн світу, належать місцеві ради, тобто: сільські, селищ­ні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 140 Конституції. - Ст. 2 Закону «Про місцеве само­врядування»).

Органами самоорганізації населення в законодавстві визначені: будин­кові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення. Вони створюються за ініціативою жителів на підставі дозволу відповідно сіль­ських, селищних, міських, районних в містах (у разі їх створення) рад.

Формами безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення є місцевий референдум, загальні збори громадян за місцем проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання (ст.

140 Конституції. - Ст. ст. 5, 7, 8, 9, 13, 14 Закону «Про місцеве само­врядування в Україні».

В законодавстві встановлюється заборона Будь-яких обме­жень права громадян України на участь у місцевому самовряду­ванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, а також терміну проживання на відповідній тери­торії, за мовними чи іншими ознаками (ст. З Закону «Про місцеве самоврядування»).

Таким чином, система місцевого самоврядування надає усім громадянам можливість брати реальну участь у вирішенні визначе­ного в законодавстві кола питань самостійно, без втручання органів державної влади.