logo
Майданик 2011

§ 2. Принципи громадянства України

Громадянство України, як специфічний правовий зв'язок особи і Української держави, базується на певних принципах, що визначені в Конституції України та законі України Про громадянство України. Принципи, як основні, визначальні ідеї, лежать в основі взаємозв'язків елементів змісту громадянства, взаємовідносин держави і громадяни­на. Вони забезпечують стабільність громадянства, як правового інсти­туту і специфічного правового явища. Поряд з тим, принципи, являють собою один з основних і найважливіших засобів пізнання сутності інституту громадянства.

Основні принципи громадянства України встановлюються в Конституції України. Норми Конституції, які встановлюють прин­ципи громадянства України, як зазначалося, є визначальними серед конституційно-правових норм, що утворюють інститут громадянства. Детальна регламентація основних конституційних принципів здійсню­ється Законом України Про громадянство України та іншими норма­тивно-правовими актами.

В законодавстві України відображені й закріплені такі загаль­ні принципи, на яких базується громадянство України, як - принцип рівності громадянства України; - принцип єдиного громадянства Укра­їни; - принцип гуманізму; - принцип невід'ємності громадянства Укра­їни; принцип збереження Українського громадянства й ін.

В ст. 2 закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001. яка називається «принципи законодавства України про громадянство», встановлені і детально регламентовані принципи, на яких ґрунтуються норми Українського законодавства, що регулюють відносини громадян­ства. Передбачено, що законодавство України про громадянство грун­тується на таких принципах: 1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. У випадку, коли громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство Украї­ни, то у правових відносинах з Україною він визнається лише грома­дянином України; 2) запобігання виникненню випадків безгромадян- ства; 3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 4) визнання права громадянина України на зміну громадян­ства; 5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружи­ною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства Украї­ни одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення г ромадянства України другим з подружжя: 6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; 7) збереження громадянства України неза­лежно від місця проживання громадянина України.

Розглянемо детальніше деякі із названих принципів.

Принцип рівності громадянства України полягає в тому, що всі громадяни України є рівними перед законом і мають рівні конституцій­ні права і свободи незалежно від підстав, форм і часу набуття грома­дянства України. Відповідно до ст. 24 Конституції

«не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору II шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічно-

" нового стану, місця проживання,

Таке демократичне положення чинного законодавства грунтуєть­ся на загальновизнаній міжнародно-правовій нормі, що закріплена у Загальній Декларації Прав людини (від 10.12.1948 р. ) ст. 2.

Отже, принцип рівності громадянства передбачає необхідність застосування однакових стандартів прав, свобод і обов'язків для всіх громадян України незалежно від будь-яких обставин і ознак. Ні підста­ви, ні час набуття громадянства України не впливають на обсяг прав та свобод громадян, не надають комусь з них прав на особливі привілеї.

Розглядуваний принцип означає також, що всі громадяни є рівними перед законом. Тобто всі громадяни в однаковій мірі зобов'язані додер­жуватися закону, виконувати його вимоги, мають рівне право вико­ристовувати закон в своїх інтересах, а також повинні нести однакову юридичну відповідальність за порушення законодавства.

Наступним принципом громадянства України є принцип єдиного громадянства України. Цей принцип закріплено у Конституції України (ст. 4) та Законі України Про громадянство (ст. 2), відповідно до яких в Україні існує єдине громадянство. Суть цього принципу полягає в тому, що громадянин України не може одночасно мати громадян­ство іншої держави.

Закріплення в Конституції принципу єдиного громадянства Укра­їни є однією з найважливіших засад, яка необхідна для утвердження суверенної Української держави в основі функціонування якої лежать демократичні і правові основи. Розглядуване конституційне положення спрямоване на забезпечення єдиного правового статусу для всіх грома­дян України та однакового правового зв'язку кожного громадянина з державою.

Більшість держав світу виходить із визнання виключності грома­дянства. Відкидаючи інститут подвійного громадянства, законодавець, як правило, встановлює, що особа, яка є громадянином даної держа­ви, не повинна бути одночасно громадянином іншої держави. Проте, у світовій практиці інколи, в результаті колізії норм, які регулюють питання громадянства, можуть виникати ситуації, коли одна і та ж особа визнається громадянином декількох держав. З метою запобігання виникнення таких ситуацій, держави укладають угоди, які спрямовані на скорочення кількості осіб з подвійним громадянством та створення умов, які б запобігали виникненню подвійного громадянства.12

Негативне ставлення багатьох країн до інституту подвійного грома­дянства обумовлюється тим, що цей інститут породжує багато супер­ечностей та законодавчих неузгодженостей. Вони, зокрема, є наслідком різного обсягу прав і свобод, якими особи з подвійним громадянством можуть реально користуватися за місцем проживання та на які вони мають право відповідно до порядку, що діє на їхній етнічній бать­ківщині, громадянами якої вони також визнаються. Тому у практиці міждержавних відносин встановилася тенденція уникати застосування інституту подвійного громадянства. Визнається за доцільне і можливе користуватися ним тільки на основі двосторонніх міждержавних угод.

Із закріпленням в Конституції України принципу єдиного грома­дянства фактично ліквідовано підґрунтя політичних та юридичних колізій, що мають місце у тих країнах, конституціями яких визнається інститут подвійного громадянства. Встановлення розглядуваного прин­ципу в Конституції дає можливість застосовувати юридичні внутріш­ньодержавні механізми захисту прав і свобод громадянина України та поєднувати такі засоби з процедурами захисту прав і законних інтер­есів усіх осіб, які використовуються у міжнародному співтоваристві.13

Принцип гуманізму виступає у різних проявах. Він також базується на нормах міжнародного права, які знайшли своє втілення у законодав­стві нашої держави. Так, відповідно до законодавства право на грома­дянство є невід'ємним правом людини.

Розглядуваний принцип означає, що ніхто не може бути позбав­лений громадянства, або права змінити громадянство. Зазначене положення закріплено у Загальній декларації прав людини (ст. 15) і знайшло своє втілення у Конституції України (ст. 25) та в Законі Украї­ни про громадянство. Це означає, що громадянин України, у будь-який момент вправі змінити своє громадянство за підставами і у порядку, що передбачені законодавством. Так само будь-яка особа може набу­ти громадянство України за підставами і у порядку, що встановлений у законодавстві.

Принцип гуманізму також передбачає, що громадянин України знаходиться під виключною юрисдикцією нашої держави і відпо­відно із ст. 25 Конституції та ст. 9 Закону про громадянство не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами - (Конституція ст. 25; Закон Про громадянство ст. 8.). Захист громадян України за межами території України, передбачений як один з основних обов'язків держави, як основоположна норма Конституції. Конституційне, державне право більшості країн зобов'язує державу здійснювати такий захист своїх громадян.

Із обов'язком держави захищати своїх громадян, тісно пов'язане правило про неприпустимість видачі власних громадян іншим держа­вам. Це правило базується на міжнародно-правовій нормі, що містить­ся у Загальній Декларації Прав людини. Проте, положення щодо неви­дачі державою своїх громадян іншим державам має певні обмеження. Таке, зокрема, має місце у сфері кримінального права. Відповід­но до українського законодавства громадянин України, який вчинив злочин за межами України, підлягає кримінальній відповідальності за кримінальним кодексом України. Але це не означає, що такий грома­дянин України не може бути притягнутий у цьому випадку до відпо­відальності за місцем вчинення злочину за кордоном.

В нормах чинного законодавства закріплено і послідовно прово­диться такий важливий принцип, яким є невід'ємність громадянства України. Він проявляється у збереженні за громадянами України укра­їнського громадянства, у пріоритетності громадянства України, у забо­роні позбавлення громадянина України його громадянства, у непри­пустимості вислання громадянина України за межі України. Сутність цього принципу розкривається через відповідні норми законодавства. Згідно із Конституцією України (ст. 25), Закону Про громадянство, право на громадянство є невід'ємним правом людини. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства або права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Проводячи ідею пріоритетності громадянства України Закон про громадянство визначив, що: по-перше - одруження громадянина або громадянки України з особою, яка перебуває в іноземному громадян­стві, або з особою без громадянства, а також розірвання такого шлюбу не змінюють їх громадянства.

Зміна громадянства одним із подружжя громадян України не призводить до зміни громадянства другого з подружжя. По-друге — проживання або тимчасове перебування громадянина України за межа­ми держави не припиняє його громадянства України тощо.

Отже, зазначені та інші норми Закону, у яких втілено принцип збереження громадянства України виходять з утвердження пріорите­ту громадянства України.

Законодавство України гарантує своїм громадянам збереження громадянства за будь-яких обставин та відповідний їх захист з боку держави. Розглядувані норми узгоджуються, зокрема, із Конвенціями: Гіро права дитини, (20.11.1989) Про громадянство одруженої жінки (20.02.1957) В той же час відмічені норми запобігають появі такої кате­горії осіб, якими є особи без громадянства - апатриди, тобто особи, які проживають в Україні, але не є її громадянами і не мають доказів належності до громадянства інших держав. Запобігаючи росту кіль­кості осіб без громадянства, норми Закону Про громадянство Укра­їни втілюють і розвивають положення міжнародного права, зокрема. Конвенції про скорочення безгромадянства (від ЗО серпня 1961 р.). У відповідності з нею будь-яка держава повинна надавати своє грома­дянство особі, що проживає на її території, яка інакше буде мати статус апатриду. Саме тому в Законі Про громадянство передбачено, зокре­ма, що особа, яка народилася на території України від осіб без грома­дянства, які на законних підставах проживають на території України, набуває статус громадянина України; особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням грома­дянства іншої держави, є громадянином України.

Такими є основні принципи, на яких ґрунтується інститут грома­дянства України. Вони є одним з найважливіших засобів пізнання сутності розглядуваного конституційно-правового інституту. Зазначе­ні принципи є відносно самостійними і в той же час вони становлять єдину систему засад, що лежать в основі громадянства України. Розу­міння цих принципів розкриває лише одну із сторін проблеми грома­дянства. Для розкриття інших сторін цієї проблеми необхідно розгля­нути питання щодо підстав і порядку набуття громадянства України та його припинення.