logo
Майданик 2011

§ 8. Місце конституційного права в системі націонауіьного права

Місце і роль конституційного права в системі національного права визначається предметом конституційно-правового регулювання, харак­тером його співвідношення з приватноправовими та з іншими галузями публічного права.

Вихідним тут є положення загальної теорії права про ге, що систе­ма права ділиться на дві підсистеми: публічне право і приватне право. У межах цієї підсистеми права формуються галузі законодавства: в рамках публічного права — конституційне, адміністративне, кримі­нальне, фінансове; в рамках приватного - цивільне, сімейне, трудове та інші галузі законодавства. Безперечно, такий поділ досить умов­ний, оскільки норми однієї галузі проникають в інші, переплітаються з ними.6

Роль Конституції полягає в тому, що вона забезпечує збалан­сованість публічних і приватних засад у праві насамперед тим, що закріплює багатоманітність власності, її статус і співвідношення між її видами, соціальну спрямованість (функцію) держави тощо. Цим самим Конституція закладає основи цивільного права. Іншими слова­ми: нормуючи відносини між суб'єктами влади і підпорядкованими цій владі, Конституція утверджує себе як головне джерело публічного права, а конституційне право є його основною галуззю.

З іншого боку, визначаючи статус особи, індивіда в суспільстві, конституційне право закладає підвалини приватного права, яке регу­лює відносини між індивідами.

Більшості норм конституційного права властива імперативність. Такі норми складають кістяк правопорядку. Відступ від них шляхом укладання приватноправових договорів, контрактів, угод, тобто дозво­лених правових форм встановлення юридичних прав і обов'язків між суб'єктами конституційно-правових відносин, суворо забороняється. Адже ні політичні права, ні влада не можуть стати власністю особи. Цим підкреслюється і різниця між конституційним та цивільним правом, і той факт, що деякі норми конституційного права є нормами цивільного права. Скажімо, конституційне закріплення приватної влас­ності дає підстави для розробки цього інституту цивільним правом.

Існує тісний зв'язок між конституційним правом та іншими публіч­ними галузями права, насамперед, з адміністративним, фінансовим тощо. Спільним тут є те, що основою нормування цих галузей є публічний інтерес, структура, організація і діяльність державної влади.

Найбільш тісний зв'язок конституційного права з адміністративним правом, яке регламентує управлінську діяльність держави, визначає її форми й методи. Одна, з функцій останнього - переведення в динаміку суспільних відносин статичних положень конституційного права, яке встановлює основи системи і організації виконавчої влади, юридич­ної відповідальності, в тому числі адміністративної відповідальності.

Адміністративне право реалізує можливості конституційного стату­су органів управління, а його санкції в певних випадках здійснюють захист норм конституційного права.

Водночас адміністративне право - цілком самостійна галузь націо­нального права, яка має свій предмет і метод регулювання. Воно визна­чає статус органів управління, регламентує їхню діяльність у сфері управління, основи їхніх взаємовідносин з іншими суб'єктами права.

Існує тісний зв'язок між конституційним правом України та фінан­совим правом. Предметом регулювання фінансового права є питання мобілізації, розподілу й використання державних грошових фондів. Основи такої діяльності закладені в нормах конституційного права, причому це здійснюється як на рівні Конституції, так і на рівні інших джерел конституційного права, наприклад Закону «Про місцеве само­врядування в Україні». У свою чергу, норми фінансового права регулю­ють фінансування суб'єктів конституційного права - Верховної Ради України, Конституційного Суду України, органів місцевого самовряду­вання тощо. Фінансово-правовим нормам також властивий імператив­ний, владнокатегоричний характер, однак вони не мають політичного характеру, оскільки регулюють відносини з мобілізації та розподілу грошових ресурсів.

Конституційне право України перебуває у тісному зв'язку із таким різновидом публічного права, як кримінальне право, особливістю якого є те, що його норми містять заборони на певну поведінку під загрозою застосування репресивного за змістом покарання. Конституція визна­чає зміст і принципи політики у названій сфері, її мету й соціальну спрямованість. У свою чергу, кримінально-правові норми здійснюють охорону багатьох конституційно-правових норм.

Конституційне право, закріплюючи систему, принципи організа­ції та діяльності судової влади, встановлює тим самим вихідні заса­ди для кримінально-процесуального, цивільно-процесуального права, адміністративно-процесуального права, конституційного судочинства (конституційного процесу).

Причому останнім часом взаємозв'язок між конституційним і вказаними галузями права розширюється й змінюється. Це зумовлю­ється. крім всього іншого, розширенням сфери конституційно-право­вого регулювання, «втягуванням» в його орбіту нових суспільних відносин, встановленням та функціонуванням нових конституційно- правових інститутів, наповнення конституційно-правових інститутів новим змістом.