2. Встановіть відповідність між органами та складовими їх струк­тури:

3. Вставте пропущені слова в визначення:

Законодавча влада в Україні - це одна із ... самостійних, формально ... гілок державної влади, основним призначенням якої є здійснення 1 ... функції, забезпечення регулювання суспільних відносин у різних

сферах життєдіяльності суспільства і держави на рівні .... а також здійснення інших притаманних цій гілці влади функцій.

Відповіді на тести:

1) 1.

2. А-4,6,7,9,13; В-1,2,5,8,10,11,12.

3. трьох, незалежних, законотворчої, законів.

Рекомендована література:

Нормативно-правові акти:

Конституція України // ВВР. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141;

Рішення конституційного суду України «... щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесен­ня змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року» від ЗО вересня 2010 р. // Офіційний вісник України. - 01.10.2010. - № 72/1 Спеціальний випуск, стор. 7, стаття 2597;

Закони України:

• від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата Укра­їни» // ВВР - 1993,- № 3. - Ст. 17; в останній редакції від 25.06.2008;

-від 4 квітня 1995 р. «Про комітети Верховної Ради Украї­ни» // ВВР - 1995,- № 19. - Ст. 134; в останній редакції від 22.12.2005;

-від 11 липня 1996 р. «Про Рахункову палату» // ВВР,- 1996.- № 43,- Ст. 212; в останній редакції від 22.05.2008;

• від 23 грудня 1997 р. «Про Уповноваженого Верховної Ради Укра­їни з прав людини» // ВВР. - 1998. - № 20. - Ст. 99; в останній редакції від 07.05.2008;

Регламент Верховної Ради України від від 10 лютого 2010 року// ВВР.-2010 р., № 14, № 14-15; № 16-17, стор. 412, стаття 133; в останній редакції від 08.05.2010

Постанови Верховної Ради України:

-від 5 травня 1997 р. «Про комітети Верховної Ради Украї­ни» // ВВР. - 1997. - № 22.-Ст. 163; в останній редакції від 18.11.2009

• від 1 грудня 2009 р «Про організацію і порядок діяльності Верхо­вної Ради України» // ВВР. - 2010. - № 4. - Ст. 24; в останній редакції від 06.04.2010

-від 10 лютого 2010 р «Про Регламент Верховної Ради Украї­ни»// Голос України,- 17.02.2010.- №28.; в останній редакції від 08.05.2010

Навчальна та наукова література:

Коментар до Конституції України. - 2-ге вид. К.: Інститут законодав­ства Верховної Ради України, - 1998.-418 с.;

Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка, 2003.-732 с.;

Фрицький О. Ф. Конституційне право України: - підручник, - К.: Юрінком Інтер, 2002;

Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посібник, - Вид. 3-тє, виправл. та доповн. - К.: Атіка, 2004. - 512 с.;

Парламентаризм і законодавчий процес в Україні: Навч. посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 216 с. (у співавторстві з В. М. Шаповалов, Г. С. Журавльовою).

Верховна Рада України - парламент України // Вибори - шлях до демократичного суспільства: Метод, матеріали з питань виборчого процесу / За заг. ред. В. М. Князева. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 78 с.;

Двопалатний парламент: історичний досвід та можливості функці­онування в унітарній державі // Політична реформа -- гарантія демо­кратичного розвитку українського суспільства: Наук.-метод. матеріали на допомогу лекторам / За заг. ред. В, і. Лугового, В. М. Князева, - К.: Вид-во УАДУ, 2003І

Юридична енциклопедія: В 6 т. / Рєдкол.: Ю. С. Шемшученко. - К.: Українська енциклопедія, 1998-2004 p.;

Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно- правовий аспект). - Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого.- X.: Легас, 2004.- 191 с.;

Закоморна К. О. Інститут омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз). Авторефе­рат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02. - конституційне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2000. - 22 с.;

Майданних О. О. «Парламентський контроль в Україні». - Моногра­фія. - вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова. 2004. — 319 с.;

Майданник О. О. Правозастосовчий процес реалізації українським парламентом контрольної функції // Право України. - 2005. - № 5. - С. 39-42.;

Майданник О. О. Питання теорії функцій Парламенту Украї- ни//Вісник Конституційного Суду України. - 2006. - № 1. - С. 81-89.

Глосарій

Г" Законодавча влада - один із проявів єдиної верховної влади, / являє собою одну із трьох самостійних, формально незалежних гілок ( державної влади, основним призначенням якої є здійснення законе- ; давчої функції;

Парламентаризм - (франц. parlementarisme - парламентська ( система, від parlement - парламент) - система організації держав- I ної влади, для якої характерним є визнання провідної або істотної ( ролі парламенту, як явище, парламентаризм - система організації ^ та функціонування верховної державної влади, що характеризується \ розподілом законодавчих та виконавчих функцій при привілейовано- ' му становищі парламенту;

Парламент - від лат. «рагіаге», буквально - говорити, розмов­ляти. Парламент - це найвищий загальнонаціональний, пред­ставницький орган законодавчої влади, який обирається народом країни - її громадянами (виборчим корпусом), а інколи частково призначається, і який здійснює визначені законодавством повнова­ження у різних сферах суспільного і державного життя, провідними серед яких є повноваження законодавчого, установчого і контр­ольного характеру;

Легіслатура - одне із найменувань парламенту, походить від латинських слів «іех (legis)» - закон і «latus» - внесений, встанов­лений;

Бікамералізм [франц. bicamerism (bicameralism), лат. bi..., від bis - два і лат. camera - склепіння, кімната], бікамеризм - двопалат­на структура найвищого законодавчого органу в державі;

Кворум - [від лат. quorum (praesentia sufficit) - (присутності) яких (достатньо)] - найменша кількість членів будь-яких зборів або зібран­ня, зокрема парламенту, за наявності якої вони правомочні ухвалю­вати рішення, що є офіційно рішеннями цих зборів або зібрання. Для прийняття різних за характером рішень одними й тими самими збора­ми або зібранням можуть визначатись різні кворуми;

Сесія - Організаційно-празова форма, період роботи представниць­кого органу - парламенту, періодичність, тривалість і порядок прове­дення яких, прийняття рішень на них визначаються відповідним регла­ментом;

Омбудсман (швед, ombudsman, букв. - уповноважена особа, від давньоісл. umbothsmadhr, де umboth - довіреність, повноваження і madhr - людина) - парламентський комісар з прав людини;

функції парламенту - основні напрями та види діяльності дано­го органу державної влади, в яких має свій вираз сутність, зміст та соціальне призначення парламенту, як провідної структурно- організаційної складової частини механізму української держави, представницького органу всього народу України, що здійснюють­ся відповідно до визначеної Конституцією і законами України його компетенції;

Законодавчий процес - нормативно-регламентована сукупність послідовно здійснюваних дій щодо розробки, прийняття (зміни) зако­нів та інших законодавчих актів і їх оприлюднення;

Законодавча ініціатива - (франц. initiative, від лат. initium - поча­ток) - внесення суб'єктами права законодавчої ініціативи до парла­менту проектів законів. Це перша стадія законодавчого процесу;

Промульгація (лат. -оголошення, обнародування, від - робити ₍ і відомим, оголошувати, обнародувати), дії, як правило, глави держа-^{1 1} ви з метою визнання та офіційного оприлюднення прийнятого парла-, \ ментом закону для забезпечення його чинності й реалізації; <

і Вето (лат. veto - забороняю) - передбачений конституціями ряду | ¹ країн акт, який зупиняє або не допускає вступ в силу законів та інших ( ; нормативно-правових актів (рішень) тих або тих органів (посадових^{1 1} осіб). Розрізняються абсолютне (резолютивне) і відносне (умовно-, І обмежене) вето; <

Зворотня сила закону - поширення дії закону на всі відносини, j ¹ тобто - як на ті, що виникають після введення закону в дію, так і на ті, < і що мали місце до набрання ним чинності; ⁽

¹ Законодавство- зовнішня форма відображення об'єктивного, І права. Комплекс нормативно-правових актів, що видаються уповно- < ' важеними правотворчими органами, або приймаються шляхом рефе-1 ¹ рендуму з метою регулювання суспільних відносин

Розділ 10. Конституційно-правовий статус народного депутата України

Анотація

У модулі викладено основні питання щодо сутності конститу­ційно-правового статусу народного депутата України, як парла­ментарія та повноважного представника Українського народу у Верховній Раді України, особлива увага приділена аналізу поняття і змісту конституційно-правового статусу народного депу­тата України, конституційно-правової природи мандата Україн­ського парламентарія, розгляду питань законодавчого регулю­вання статусу народного депутата, його повноважень, основних форм їх реалізації, гарантій депутатської діяльності, форм відпо­відальності народного депутата України. Визначено обсяг знань та вмінь, якими студент має оволодіти після вивчення теми. Наприкінці розділу подаються питання для самоперевірки та контролю, тести, рекомендована література.

Після вивчення теми необхідно знати:

♦і* Поняття та характерні ознаки правового статусу народного

депутата України; ♦> Конституційно-правову природу мандата народного депутата України;

• Законодавче регулювання правового статусу народного депу­тата України;

Зміст правового статусу народного депутата України;

• Гарантії діяльності народного депутата України;

• Форми відповідальності народного депутата України;

вміти:

• розкрити поняття та визначити особливості конституційно- правового статусу народного депутата України;

• проводити порівняльний аналіз конституційно-правового статусу народного депутата України і конституційно-правово­го статусу парламентаріїв у зарубіжних країнах;

• виявити характерні ознаки мандата народного депутата Укра­їни;

• розкрити питання правосуб'єктноеті народного депутата Укра­їни;

• аналізувати повноваження Українського парламентарія;

• давати порівняльну характеристику гарантій діяльності народ­ного депутата України та депутатів зарубіжних парламентів;

• визначати й аналізувати проблеми щодо відповідальності народного депутата України.

Ключові поняття й терміни: депутат; народний депутат Украї­ни; статус народного депутата України; мандат; депутатський мандат; мандатарій; присяга народного депутата України; імунітет; індем­нітет; компетенція народного депутата України; гарантії діяльності народного депутата України

Теоретичний зміст модуля: