logo search
Майданик 2011

§ 1. Поняття і предмет конституційного права України

Конституційне право- це категорія багатопланова. Термін «конститу ційне право» вживається у декількох аспектах.

Насамперед термін «конституційне право» вживається для позна­чення однієї із галузей в системі національного права, яка і називається «конституційне право».

По-друге, цим терміном іменується наука конституційного права, яка вивчає дану галузь права, її норми, конституційно-правові інсти­тути та конституційно-правові відносини, що формуються на основі норм даної галузі права.

По-третє, конституційним правом іменується навчальна дисциплі­на в системі юридичної освіти, яка базується на досягненнях і даних науки і являє собою сукупність знань про дану галузь права і науку.

Необхідно розрізняти ці близькі, але не тотожні поняття.

У будь-якій державі конституційне право становить основну части­ну її правової системи. Саме тому, вивчення окремих галузей права в Україні, як і у системі юридичної освіти будь-якої держави, розпочи­нається з опанування конституційного права України, яке є провідною галуззю в системі національного права України.

Слід зауважити, що у різних країнах розглядувана галузь права може мати різні назви. У більшості країн віту є поширеною назва «конституційне право». Така назва вживається переважно у тих краї­нах, де склалася англосаксонська і романська правові системи, які уособлюють конституційний лад, характерними рисами якого є грома­дянське суспільство і правова держава.

В країнах, де склалася германська правова система, характерним є вживання назви «державне право».

Вживання того чи іншого терміну для позначення даної галузі права є відображенням історичних реалів, у яких відбувалося станов­лення і розвиток державності тих чи інших країн та їх правових систем.

У колишньому СРСР ця галузь права також іменувалася держав­ним правом.

В сучасний період обидва терміни для зручності не рідко вжива­ються як синоніми, хоча різниця між ними безумовно є.

Україна, яка має своєю метою становлення громадянського суспіль­ства і утвердження її як правової держави, сприйняла для даної галузі права назву «конституційне право».

З курсу загальної теорії права відомо, що право в цілому складається із норм, тобто загальних правил поведінки, що встановлені державою.

Існують різні точки зору щодо визначення понятгя права в цілому і конституційного права зокрема.

На відміну від нормативіської теорії, відповідно до якої право складається лише із норм, доктрина природного права стверджує, що право не вичерпується лише правовими нормами. Воно охоплює як норми права, так і практику їхнього застосування, а також звичаї, традиції, прецеденти.

Правові норми регулюють найважливіші суспільні відносини. В чому полягає регулювання суспільних відносин правовими норма­ми? Правове регулювання полягає у встановленні прав та обов'язків для учасників, суб'єктів правовідносин та у визначенні тих наслідків, які наступають при недодержанні вимог норми права. Залежно від предмету правового регулювання, тобто - сфери суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані норми права, здійснюється поділ всієї сукупності правових норм на окремі галузі права.

Конституційному праву України притаманні риси, які є харак­терними для кожної із галузей національного права - нормативність, формальна визначеність, спрямованість на досягнення певного право­вого результату, можливість захисту правових приписів засобами державного характеру і т. ін. Разом з тим, розглядуваній галузі права притаманні специфічні характерні ознаки, які відрізняють її від інших галузей права України. Специфічні характерні ознаки і риси, що прита­манні конституційному праву України, розкриваються з найбільшою повнотою через такі категорії, як: предмет конституційного права, метод конституційно-правового регулювання, соціальне призначення і місце конституційного права України в системі національного права, функції конституційного права, особливості конституційно-правових норм та відноси. шо виникають в результаті їх реалізації, специфіка конституційно-правової відповідальності тощо.

Насамперед, відмінність конституційного права від інших галузей права України обумовлюється специфікою тієї сфери суспільних відно­син, на регулювання якої спрямовані норми даної галузі права. Що ж становить предмет конституційного права України?

І Іеобхідно відмітити, що це питання є досить складним і спірним у юридичній науці. Мають місце, зокрема, різні думки у питанні щодо обсягу і характеру тих суспільних відносин, які становлять предмет конституційно-правового регулювання. Але не зважаючи на це, всі спільні в тому, що предметом конституційного права є особливий зріз суспільних відносин, який має місце у всіх сферах розвитку суспіль­ства-у політичній, економічній, соціальній і духовній.

Найбільш прийнятним з цієї точки зору можна вважати наступне визначення предмету конституційного права України.

Предметом конституційного права України є суспільні відносини з приводу: - устрою держави, організації і функціонування державної влади: - громадянської свободи - тобто взаємовідносин між особою і державою.

Правове регулювання устрою держави та організації державної влади здійснюється через встановлення в Конституції України визна­чальних засад, принципів, які визначають якісні характеристики держави. До них належать: народовладдя, народний, національний, державний суверенітет, форма держави, яка охоплює форму правління, форму державного устрою та політичний режим; закріплення принци­пу розподілу влади тощо. Регулювання зазначених відносин передба­чає також необхідність визначення і законодавчого закріплення носія влади, суб'єктів реалізації державної влади та способів її здійснення.

Однією із визначальних серед якісних характеристик держави є народовладдя. У здійсненні народовладдя визначальна роль нале­жить такому соціальному явищу як влада і передусім державна влада. Належність влади і закріплюється саме нормами конституційного права. Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Тим самим в нормах консти­туційного права визначено кому належить влада. її джерело. В тій же статті встановлено, що народ здійснює владу безпосередньо та через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Отже, визначено і закріплено суб'єкти реалізації державної влади та механізм здійснення влади в Україні.

Необхідно зазначити, що конституційне право регламентує не весь комплекс суспільних відносин, що пов'язані із здійсненням народо­владдя. Воно визначає і закріплює саме конституційно-правові осно­ви регулювання відносин народовладдя в Україні та визначає механізм його здійснення.

Норми конституційного права встановлюють види та систему органів державної влади та місцевого самоврядування, визначають правовий статус органів законодавчої, виконавчої та судової влади, встановлюють порядок їх формування, основи повноважень, форми діяльності, а також регламентують взаємовідносини між всіма орга­нами.

Регламентуючи форми взаємовідносин між органами законодавчої і виконавчої влади та главою держави, норми конституційного права, тим самим визначають форму правління в Україні.

Виходячи із положень Конституції України 1996 р., Україна за формою правління визначається змішаною президентсько-парла­ментською республікою. Після прийняття Закону України «Про внесен­ня змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-1V, Україна за формою правління стала парламентсько-президентською республікою. Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 р. цей Закон визнано таким, що не відповідає Конституції Украї­ни. Отже, відновлено президентсько-парламентську форму правління.

Встановлюючи форми взаємовідносин між центральними, регі­ональними та місцевими органами влади, конституційно-правові норми визначають форму державного устрою і територіальної органі­зації України. Відповідно до Конституції України, Україна за формою державного устрою є унітарною державою.

Другу важливу сферу суспільних відносин, що є предметом регу­лювання конституційного права України становлять взаємовідносини між особою і державою. Проте, як і у першому випадку, конституційне право регулює не всю сферу зазначених суспільних відносин. Поряд із конституційним правом їх регламентують також й інші галузі права - цивільне, трудове, адміністративне й ін.

Конституційно-правові норми встановлюють визначальні засади правового становища особи в суспільстві і державі, визначають осно­вні права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні.

Норми конституційного права України, як і норми цієї галузі права у більшості демократичних країн, проголошують людину, її права і свободи найвищою соціальною цінністю, визнають невід'ємність прав і свобод, встановлюють обов'язки держави щодо забезпечення їх додержання і захисту.

Підсумовуючи викладене можна сказати, що розглядувані сфери суспільних відносин опосередковуються правовими нормами, що закріплюють: І) загальні засади конституційного ладу України; 2) основи правового статусу особи в Україні, взаємовідносини людини і держави; 3) систему органів державної влади та органів місцево­го самоврядування; 4) державний устрій і територіальну організацію України.