§ 1. Поняття і зміст громадянства. Конституційно-правове регулювання відносин громадянства в Україні

У будь-якій країні основну частину її населення становить особли­ва категорія фізичних осіб, а саме - громадяни даної держави.

інститут громадянства історично виник порівняно недав­но. У феодальній державі, яка базувалася на розподілі населення на суспільні стани та на нерівних їхніх правах, існував інститут піддан­ства. Цей інститут символізував повну залежність людини від влади монарха, її обов'язок знаходитися «під данню» та повністю виконувати волю свого пана. Інститут громадянства сформувався у процесі буржу­азних революцій під впливом теорії про природні і невідчужувані права людини, про рівні її громадянські і політичні права в суспільстві. Починаючи з Декларації Незалежності Сполучених Штатів Америки (1776 р.), держава почала визнавати людину вільним і рівноправним членом громадянського суспільства, активним учасником здійснення суверенної влади держави.

Отже, можна сказати, що інститут громадянства прийшов на зміну інституту підданства. Зараз термін «підданство» вживаєть­ся лише у монархічних державах і як правило, у тому ж значенні, що і термін «громадянство». Більше того, у конституціях і законо­давстві ряду держав, - Іспанії. Бельгії. Нідерландах. Японії та ін., які є монархіями, замість терміну «підданство» вживається термін «громадянство».

Сукупність усіх осіб, що проживають на території тієї чи іншої країни утворює її населення, яке складається з громадян даної держа­ви. а також іноземців та осіб без громадянства. Населення країни являє собою демографічну категорію, а не правову. Отже, вважати громадя­нами осіб лише на тій підставі, що вони проживають на території даної держави не правомірно. Немає підстав також вважати громадянами всіх осіб, на яких поширюється влада держави, її суверенітет. Суве­ренна влада держави є обов'язковою в однаковій мірі як для громадян даної держави, так і для іноземних громадян та осіб без громадянства, що проживають на території цієї країни.

На відміну від населення - сукупності осіб, що проживають на території України і становлять, як було зазначено, демографічну категорію, громадяни України утворюють її народ, що є правовою категорією.

Саме народ України, відповідно до Конституції України (ст. 5), є і носієм суверенітету-' і єдиним джерелом влади в Україні. |!

У відповідності із загальновизнаними нормами міжнародного права, право на громадянство є невід'ємним правом кожної людини. Це визначено у Загальній Декларації прав людини від 10 грудня 1948 р.. - Ст. 15; у Міжнародному Пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.. - Ст. 24.

Зазначене положення міжнародних документів втілено в Консти­туції України та у Законі України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. із наступними змінами.

Виходячи із того значення, яке має конституційно-правовий інститут громадянства для кожної людини, суспільства і держави, питання законодавчого регулювання відносин громадянства України належить, згідно із ст. ст. 85 та 92 Конституції України, до виключ­ної компетенції Верховної Ради України. Ці функції Верховна Рада здійснює шляхом прийняття на основі Конституції відповідних зако­нодавчих актів.

Розуміння людини, як громадянина є надзвичайно важливим у характеристиці її соціальної сутності, її правового становища, як особи, яка має правовий зв'язок із тією чи іншою державою, підпадає під дію її законодавства та узгоджує з ним свою поведінку.

Громадянство є тією необхідною підставою, яка надає особі, що має статус громадянина, можчивість у повній мірі залучитися у полі­тичне, економічне, правове та культурне життя суспільства і держави. Обсяг тих прав і свобод, якими особа може користуватися в окремій державі, а також обсяг обов'язків, що покладені на неї цією державою перебуває у прямій залежності від наявності чи відсутності у особи статусу громадянина даної країни. Громадянські і політичні, економіч­ні, соціальні та культурні права і свободи у повному обсязі надаються саме громадянам суверенної держави.

Отже, громадянство є одним із визначальних факторів у характе­ристиці правового становища особи, одним з найважливіших елемен­тів її правового статусу.

Таким чином, громадянином України, як і будь-якої держави, є не кожна людина, яка проживає на її території, підкоряється державній владі, користується правами і виконує обов'язки. Громадянином Укра­їни є лише така людина, яка перебуває в особливих правових зв'язках з Україною — зв'язках, що становлять зміст громадянства.

Зміст громадянства становлять специфічні права та обов'язки - з одного боку особи стосовно держави, а з другого - держави по відно­шенню до особи. Ці права і обов'язки виникають і існують у зв'язку з розповсюдженням на особу юрисдикції держави. Така розповсю- дженість, поряд з іншими факторами, обумовлює набуття особою правосуб'єктності громадянина у повному обсязі, а також охорону її прав і законних інтересів з боку держави.

Таким чином, проблема громадянства є однією з найважливіших проблем державного будівництва, оскільки в даному разі мова йде про зв'язок особи і держави, що знаходить втілення у їхніх взаємних правах та обов'язках.

Згідно із Законом Про громадянство від 18.01.2001 р. (ст. 1), громадянство України являє собою правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах та обов'язках. Правовий зв'язок між особою і державою виникає й існує в силу визнання державою даної особи своїм громадянином. Цей зв'язок проявляється у розповсюдженні суверенітету держави на дану особу. Суверенітет держави розповсюджується на її громадян незалеж­но від місця їхнього перебування - в межах даної країни, чи поза її межами. Тому зв'язок між особою і державою є постійним і стійким.

Отже, громадянство - це стійкий правовий взаємозв'язок між особою і державою, де обидва суб'єкти мають взаємні права та обов'язки.

Взаємні права та обов'язки особи та Української держави перед­бачають, що громадяни України користуються всією повнотою прав і свобод та несуть всі обов'язки перед суспільством і державою, які встановлені у законодавстві України. Відповідно до законодавства громадяни України володіють всією повнотою громадянських, полі­тичних, економічних, соціально-культурних прав і свобод. Вони також несуть всі обов'язки перед суспільством і державою. Це озна­чає, що громадяни мають неухильно виконувати нормативні уста­новлення держави, не порушувати прав і законних інтересів інших суб'єктів права, не завдавати шкоди навколишньому природному середовищу, захищати суверенітет і територіальну цілісність Украї­ни. Держава ж охороняє права і свободи громадян, створює належні умови для реалізації громадянами своїх прав і свобод. Держава забез­печує рівноправність громадян у всіх сферах життєдіяльності нашої країни та захист прав і інтересів громадян як всередині країни так і поза її межами.

Держава відповідальна перед громадянами. Відповідно до Консти­туції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є голо­вним обов'язком держави. (Ст. 3). Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. (Ст. 25).

В межах України охорону прав громадян здійснюють відповідні органи державної влади, до яких слід віднести Главу держави - Прези­дента України, Верховну Раду України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Уряд України та інші органи виконавчої влади, систему органів судової влади, органи Прокуратури України, органи внутрішніх справ та ін. Ці функції здійснюються також органами місцевого самоврядування, іншими інституціями. Захист прав грома­дян України за кордоном здійснюють від імені держави дипломатичні представництва, консульські та інші уповноважені установи та безпо­середньо міністерство закордонних справ України.

Виходячи з викладеного можна дати таке визначення поняттю громадянства:

Громадянство України - це постійний, стійкий правовий зв'язок особи з державою, який базується на юридичному визнанні державою даної особи своїм громадянином, що передбачає поширення на особу всього обсягу встановлених у законодавстві прав, свобод і обов'язків та захист і охорону прав і законних інтересів громадян з боку держави як всередині країни гак і поза її межами.

Звідси, громадянин - це людина, яка взята у її співвідношенні з державою, політичною владою в суспільстві і законом. Таке співвідно­шення базується на державно-правовому визнанні конкретної людини носієм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Саме правовий зв'язок людини із державою породжує таке її юридичне становище, у силу якого вона користується встановленим у законодавстві країни обсягом прав, свобод та обов'язків, а також може користуватися захис­том держави.¹¹

Правовий статус громадянина суттєво відрізняється від правово­го статусу інших осіб, що проживають на території держави. Причо­му, правовий статус громадянина зберігає свої особливості і в тому випадку, якщо громадянин України постійно, або тимчасово проживає на території іншої держави.

Таким чином, громадянство являє собою правовий стан особи, який обумовлений її правовим зв'язком із Українською державою, що має своїм наслідком виникнення взаємних прав та обов'язків громадян і держави. Саме із громадянством пов'язані найсуттєвіші наслідки для обох сторін розглядуваних правовідносин - обсяг прав, обов'язків та взаємної відповідальності держави і громадянина.

Громадянству, як правовому стану, притаманні певні характе­ристики. Серед них можна виділити такі: по-перше, індивідуальне, документальне, юридичне оформлення громадянс тва кожної людини (паспорт, свідоцтво про народження, або інший, визначений законо­давством документ, який містить вказівку про громадянство людини); по-друге, стійкий характер відносин громадянства; по-третє, двосто­ронній зв'язок між людиною і державою, що проявляється у певному комплексі взаємних прав, обов'язків та відповідальності, який базуєть­ся на визнанні та повазі до гідності, основних прав і свобод людини; по-четверте, розповсюдження на громадянина суверенітету держави, як всередині країни так і поза її межами.

Треба зазначити, що у радянський період, а інколи і зараз грома­дянство визначається не лише як правовий зв'язок, а як політико- правовий зв'язок людини з державою.¹⁵

Як уявляється, таке визначення поняття громадянства не можна визнати достатньо обгрунтованим. Раніше вже зазначалося, що відпо­відно до положень Загальної Декларації прав людини (ст. 15), які втілені у законодавстві України, право на громадянство є невід'ємним правом кожної людини. Крім того, згідно із ст. 15, 24, 25 Конституції України та із Законом Про громадянство не можуть встановлюватись будь-які привілеї чи обмеження в залежності від політичних чи інших переконань громадянина України. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства, або права змінити громадянство.

Якщо ж виходити із визначення громадянства, як політико- правового зв'язку людини з державою, то у разі, коли людина пере-

¹⁵ Див. про це Конституционное (государственное) право зарубежных стран М., 1996. — 'Г. 1- С. 125; Конституционное право. Учебник. Отв. ред. А.Е.Козлов - М.: Изд-во БЕК, 1996.-С. 64.

буває у політичній опозиції до держави, не поділяє політики керів­ництва країни, а, отже, втрачає політичний зв'язок з нею, це може бути підставою для того, щоб таку людину не вважати громадяни­ном цієї країни, або підставою для позбавлення її громадянства. Зрозуміло, це суперечить положенням міжнародного права, Україн­ського законодавства та самій ідеї прав людини. Тому, як уявляєть­ся. не можна громадянство розглядати як політичний зв'язок особи з державою і ставити його у залежність від політичних поглядів людини. Отже, громадянство - це, як визначено в Законі Про грома­дянство України саме правовий, а не політико-правовий зв'язок людини з державою.

Громадянство є одним із найважливіших елементів правового статусу людини. Водночас, воно являє собою самостійний консти- туційно-правовий інститут. Правові норми, які становлять зміст інституту громадянства України, містяться у Конституції України (розд. 1, 2 та ін), в Законі України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. із наступними змінами, у інших нормативно-право- вих актах України, що видаються відповідно до Конституції і назва­ного Закону. Законом про громадянство (ст. 4) передбачено, що коли «міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародно­го договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Серед норм, які регулюють відносини громадянства України, визначальними є норми Конституції України. Основне місце серед конституційних норм належить нормам, що визначають принци­пи громадянства України. Юридичні норми, що регулюють відно­сини громадянства прийнято поділяти на такі основні групи: 1) норми Конституції, що визначають основні засади громадянства України; 2) норми Закону Про громадянство України, що регулю­ють на основі Конституції порядок визнання, набуття і припинен­ня громадянства України; 3) норми підзаконних актів, що регулю­ють процедурні питання порядку визнання, набуття і припинення громадянства України та інші питання, що безпосередньо пов'язані з громадянством (наприклад порядок отримання свідоцтва про громадянство, тощо.).