§ 1. Поняття і сутність виконавчої влади; загальна характеристика конституційно- правового статусу органів виконавчої влади

Відповідно до теорії поділу влади, виконавча влада являє собою одну із трьох самостійних, формально незалежних одна від одної гілок державної влади. Функціональне призначення виконавчої влади полягає насамперед у виконанні Конституції і законів України, а також інших актів, що приймаються органом законодавчої влади, іншими органами державної влади. Звідси випливає, що державна виконавча влада є владою правозастосовчою.

Організаційно, виконавча влада уособлена в системі відповідних органів державної влади, через які реалізуються її функції та владні повноваження.

Як самостійній гілці державної влади, виконавчий владі притаман­ні певні ознаки, які відрізняють її від законодавчої і судової влади.

Насамперед, виконавча влада здійснює функції держави у специ­фічній формі. Зміст функцій виконавчої влади випливає із сутності і форми самої держави. Сутність і форма держави обумовлюють зміст і характер повноважень виконавчої влади.

Органи державної виконавчої влади діють від імені держави. З цією метою вони наділені державно-владними повноваженнями. Держав­но-владні повноваження є невід'ємною ознакою кожного державного органу. Без них орган держави втратив би свою специфіку, не зміг би виконувати покладені на нього завдання, забезпечити своє призначен­ня у механізмі держави. Обсяг і характер державно-владних повнова­жень визначається, виходячи з місця, яке займає той чи інший орган у загальній системі органів, що здійснюють функції державної влади.

Особливість виконавчої влади полягає у тому, що вона насамперед спрямована на оперативне управління суспільними процесами. Тому її змістом є виконавчо-розпорядча діяльність, а отже, і наділення її відпо­відними повноваженнями.

По-друге, акти законодавчої влади органи виконавчої влади беруть до виконання. Проте, реалізація виконавчою владою актів законодавчої влади не є простим, механічним їх виконанням. Виконуючи закони.

виконавча влада бере безпосередню участь у формуванні законодавчо­го масиву країни. Насамперед, виконавча влада має право законодавчої ініціативи. Реадізуючи його, вона вправі вносити на розгляд парла­менту законопроекти, які є необхідними у регулюванні відповідних суспільних відносин. Водночас, обов'язком виконавчої влади є розроб­ка і внесення законопроекту Про Державний бюджет. Отже, у порядку законодавчої ініціативи або за пропозицією органу законодавчої влади виконавча влада розробляє і вносить на розгляд законодавчої влади законопроекти. Крім того, у процесі реалізації виконавчою владою актів законодавчої влади виникає потреба у змістовій, часовій, адрес­ній та іншій конкретизації цих актів. Тому виконавча влада наділена повноваженнями здійснювати підзаконне нормативно-правове регулю­вання суспільних відносин. Вона вправі приймати підзаконні норма­тивно-правові акти (постанови Кабінету Міністрів, накази міністрів тощо). В законодавстві чітко визначені межі нормативно-правового регулювання суспільних відносин органами виконавчої влади.

По-третє, властивістю виконавчої влади є здійснення нею функ­ції щодо забезпечення реалізації законів фінансовими, організаційно- технічними та іншими засобами. Це зумовлює необхідність наявнос­ті у розпорядженні виконавчої влади фінансових структур держави. Отже, саме виконавчій владі підпорядковуються фінансові структури.

Наступною характерною ознакою державної виконавчої влади є те, що їй безпосередньо підпорядковуються силові структури держави. Вона вправі використовувати силові, примусові структури держави — внутрішні війська, збройні сили тощо.

Законодавча і судова влада, на відміну від виконавчої, не мають у своєму підпорядкуванні і розпорядженні силових структур. Вони знаходяться у підпорядкуванні саме виконавчої влади.

Таким чином, у безпосередньому віданні виконавчої влади знахо­дяться значні людські, економічні, фінансові, інформаційні ресурси, а також реальні важелі управління державними інститутами, у тому числі силовими структурами - збройними силами, міліцією, спеці­альними службами. Вона наділена правом безпосередньо здійснюва­ти легітимний державний примус. Це забезпечує можливість виконав­чій владі здійснювати ефективне управління суспільними процесами. Водночас, відмічені властивості виконавчої влади об'єктивно можуть створювати умови для того, що б вона могла піднестися над іншими гілками влади, утвердитися як авторитарна влада. Саме тому, необ- § 2. Система органів державної виконавчої влади в Україні; законодавче регулювання

хідним є забезпечення реального й дійового контролю за діяльністю виконавчої влади з боку законодавчої та судової гілок влади.

Історії відомі факти, коли одна із гілок державної влади, частіше за все виконавча, узурпує всю владу і утверджується як небезпечна авторитарна влада з усіма негативними наслідками. Таке мало місце у довоєнній Німеччині. Італії тощо.

Умовою запобігання небажаного розвитку виконавчої влади у авто­ритарному напрямі є стримування і урівноваження її сильними і неза­лежними законодавчою і судовою владами.

Урівноваження і стримування виконавчої влади законодавчою і судовою досягається шляхом чіткого розмежування повноважень між різними гілками державної влади, через запровадження механізму стримувань і противаг, який забезпечує можливість будь-коли припиня­ти узурпацію влади. Особливо важлива роль у цьому належить забез­печенню ефективного, реального контролю, як невід'ємної складової механізму стримувань і противаг, який має здійснюватись з боку інших гілок влади.

Індивідуальні ознаки виконавчої влади розкриваються через право­вий статус окремих органів виконавчої влади.

Правовий статус органів виконавчої влади як суб'єктів конституцій­них правовідносин визначається відповідними нормативними актами.