27.2. Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання

Громадський контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання має свої особливості. З однієї сторони воно стосується осіб, які становлять меншу небезпеку, оскільки даний інститут застосовується лише до тих, хто на думку суду, не потребує для свого виправлення повного відбування призначеного судом покарання, тобто засуджених, які характеризуються позитивно. Вірогідність вчинення ними повторних злочинів значно менша. З іншої сторони, ці особи звільнені достроково, внаслідок чого підготовка їх звільнення могла не проводитись. Це означає, що всі питання побутового та трудового влаштування вони повинні вирішувати самостійно. Водночас суд, застосовуючи умовно-дострокове звільнення не покладає на засудженого виконання тих чи інших обовязків, окрім одного – не вчинювати нових злочинів, внаслідок чого неможливо покласти здійснення контролю за такими особами на якийсь державний орган.

У звязку з цим законодавець і передбачив обовязкове встановлення за такими особами громадського контролю, здійснення якого покликане сприяти закріпленню результатів виправлення і ресоціалізації.

Громадський контроль за умовно-достроково звільненими від відбування покарання протягом невідбутої його частини – це діяльність громадян, які обєднались у громадські та інші неприбуткові організації, для здійснення контролю за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання. Задачею громадського контролю за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, є забезпечення належної реалізації правообмежень, що випливають з наявності судимості, закріплення результатів виправлення і ресоціалізації, дотримання цими особами встановленого в суспільстві правопорядку, недопущення вчинення ними повторних злочинів.

Встановлення громадського контролю (як і будь-якого контролю взагалі) неминуче зачіпає субєктивні права осіб, щодо яких він встановлюється, та у певному обсязі обмежує їх особисту свободу. Так, наприклад, у необхідних випадках громадські організації чи трудові колективи можуть вимагати від звільнених звіту про поведінку в побуті та дотримання трудової дисципліни. Обмеження особистої свободи, рівно як і застосування заходів державного та громадського примусу у випадку неналежного виконання звільненим своїх обовязків, базуються на законі. Тому суворе дотримання законності, охорона прав, свобод і законних інтересів особи, що перебуває у сфері даної форми контролю, з боку уповноважених на це громадських організацій має важливе значення.

Закон передбачає необхідність наявності наступних підстав для здійснення громадського контролю: а) факт засудження особи до певного строкового покарання в результаті вступу вироку в законну силу; б) факт умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Як відомо, з моменту вступу обвинувального вироку в законну силу особа вважається судимою до закінчення встановленого законом строку або винесення судом постанови про її зняття. Іншими словами, загальні підстави для здійснення контролю за поведінкою звільненого базуються на судимості. Однак, наявність судимості само по собі ще не створює підстав для обмеження субєктивних прав особи. Контролю за нею. Воно породжує загально правові наслідки для звільненого від покарання лише у тому випадку, коли це прямо вказано в законі. Безпосередні правові підстави громадського контролю за звільненим залежать від факту звільнення його умовно-достроково від відбування покарання. Ініціатива у встановленні громадського контролю може виходити як від органів місцевого самоврядування, спостережних комісій, так і безпосередньо від трудових колективів та громадських організацій.

Контрольні функції за особами, звільненими умовно-достроково від відбування покарання, здійснюють також органи внутрішніх справ, в тому числі профілактичні служби, кримінальна міліція зі справ неповнолітніх та дільничні інспектори міліції, а також інші служби, що стикаються з даними особами за родом своєї діяльності. Відповідно до Прикінцевих положень КВК України, до 2009 року облік таких осіб та контроль за їх поведінкою планується покласти на кримінально-виконавчу інспекцію.

Стаття 161 КВК України визначає не тільки субєктів здійснення громадського контролю, а й встановлює певні форми та межі його здійснення. Так, функція організації громадського контролю та виховної роботи покладається на спостережні комісії. Надання цих повноважень саме спостережним комісіям повязане з необхідністю забезпечення єдності у формах та методах контролю за умовно-достроково звільненими як за місцем роботи, так і за місцем проживання таких осіб, а також попередження їх анти суспільної поведінки. Керівна роль спостережних комісій сприяє активізації роботи громадських організацій та трудових колективів у здійсненні контролю за умовно-достроково звільненими та їх вихованню.

Безпосереднє здійснення громадського контролю покладається на громадські організації, центри соціальних служб для молоді, служби у справах неповнолітніх та трудові колективи. Такий контроль може здійснюватись спеціально призначеними за їх згодою представниками. Громадський контроль вищевказаних органів та установ полягає в тому, що їх члени всебічно сприяють в трудовому та побутовому влаштуванні умовно-достроково звільнених, надаючи їм роботу на своєму підприємстві. Культурно-просвітницькі установи допомагають організувати проведення культурно-масової роботи. а учбові заклади сприяють організації загальноосвітнього та професійно-технічного навчання цих осіб.

Незалежно від призначення представника, що безпосередньо здійснює громадський контроль, всі члени трудового колективу або громадської організації, котрий узяв на себе функцію такого контролю, повинні приймати активну участь у виправленні та ресоціалізації засудженого, проводити з ним виховну роботу. Дана діяльність здійснюється у тісному контакті зі спостережними комісіями, службами у справах неповнолітніх та центрами соціальних служб для молоді.

Окрема роль у здійсненні громадського контролю відведена громадським вихователям неповнолітніх. Інститут громадських вихователів створений з метою підвищення ролі громадськості у вихованні неповнолітніх, які вчинили злочини. Громадські вихователі входять до складу служб у справах неповнолітніх. Основна задача громадських вихователів - надання допомоги батькам або особам, що їх замінюють, у виправленні та ресоціалізації неповнолітніх, звільнених умовно-достроково.

Суб’єкти громадського контролю за поведінкою звільнених наділені певними повноваженнями по застосуванню до таких осіб заходів громадського впливу, передбачених ст. 162 КВК України. Так, до умовно-достроково звільнених від відбування покарання осіб, які ухиляються від громадського контролю, збори трудового колективу або громадська організація можуть застосовувати захід впливу у виді громадського попередження.

Громадське попередження представляє собою захід впливу, що застосовується до умовно-достроково звільнених за порушення ними обовязків, повязаних з таким звільненням та судимістю, зокрема, ухиленням від громадського контролю. Громадське попередження є мірою відповідальності, що застосовується з метою виховання таких осіб та підтримання дисципліни. Це обумовлено і тією обставиною, що особа, яка звільнилась умовно-достроково, бере на себе певні обовязки.

Громадське попередження може бути застосоване трудовим колективом не тільки за ухилення від громадського контролю, а й за порушення трудової дисципліни. За Кодексом законів про працю України (ст. 152) власник або уповноважений ним орган може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення працівником трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. Останній має право застосувати до порушника громадське попередження або інші громадські стягнення. Передбачені відповідним статутом чи положенням (зокрема, осуд, зауваження, догана тощо). Громадське попередження (а також і інші заходи громадського стягнення) враховується при визнанні особи такою, що систематично ухиляється від громадського контролю та порушує трудову дисципліну.

Законом не визначається, у якій формі застосовується громадське попередження. Тому видається, що воно може бути винесено як в усній формі з зазначенням про це у протоколі зборів членів громадської організації чи трудового колективу, так і у письмовій формі шляхом складання відповідної постанови та оголошення її підконтрольній особі.

Найсуворішим заходом громадського впливу на правопорушника є внесення клопотання до органу внутрішніх справ про встановлення за ним адміністративного нагляду. Проте такі крайні заходи впливу можуть бути застосовані тільки щодо умовно-достроково звільненої особи, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була двічі засуджена до позбавлення волі за умисні злочини, у разі систематичного порушення громадського порядку.

Систематичне порушення громадського порядку має місце в тому випадку, якщо особа, яка відноситься до вищевказаної категорії, незважаючи на попередження громадської організації, трудового колективу або органу внутрішніх справ продовжує порушувати громадський порядок і права інших громадян, учиняє інші правопорушення, за які чинним законодавством встановлена адміністративна відповідальність.

Порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням

У статті 163 КВК України визначається порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених відповідно до ст. 75–79 та 104 КК України від відбування покарання з випробуванням, виконанням покладених на них судом обов’язків протягом іспитового строку та контролю за поведінкою звільнених відповідно до ст. 83 КК України від відбування покарання вагітних жінок i жінок, якi мають дітей віком до трьох років.

Організація роботи щодо контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, і виконанням ними обов’язків протягом іспитового строку та звільнених від відбування покарання вагітних жінок i жінок, якi мають дітей віком до трьох років, здійснюється працівниками підрозділів інспекції за місцем проживання таких засуджених осіб відповідно до ст. 13 та 163 КВК України.

Проведення iндивiдуально-профілактичної роботи з метою виправлення та попередження учинення нових злочинів за місцем проживання осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку та звільнених від відбування покарання вагітних жінок i жінок, якi мають дітей віком до трьох років, покладається на працівників органів внутрішніх справ. До цієї роботи можуть залучатися працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Контроль за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, та проведення з ними iндивiдуально-профілактичної роботи здійснюються з метою забезпечення виконання покладених на них судом обов’язків, належної поведінки в громадських місцях та за місцем проживання, а щодо звільнених від відбування покарання жінок, якi мають дітей віком до трьох років, – забезпечення ними належних умов виховання та догляду за дітьми.

Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок i жінок, якi мають дітей віком до трьох років, включає в себе: персональний облік засуджених осіб протягом іспитового строку; проведення спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями індивідуально-профілактичної роботи із засудженими особами; додержання засудженими особами громадського порядку і виконання обов’язків, покладених на них судом; привід засуджених осіб, які не з’явились за викликом до інспекції; проведення початкових розшукових заходів засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме; проведення інших заходів, передбачених законодавством.

При здійсненні контролю за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, та звільненими від відбування покарання вагітними жінками i жінками, якi мають дітей віком до трьох років, працівники інспекції виконують наступні функції: - ведуть персональний облік засуджених осіб протягом іспитового строку; - спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями проводять індивідуально-профілактичну роботу із засудженими особами (за потреби викликають до інспекції батьків неповнолітніх або осіб, які їх заміняють) - контролюють додержання засудженими особами громадського порядку і виконання обов’язків, покладених на них судом, та один раз на квартал перевіряють за обліками органів внутрішніх справ, чи не притягувались вони до адміністративної вiдповiдальностi за порушення громадського порядку; - уносять подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, якi не з'явилися за викликом до інспекції; - організовують початкові розшукові заходи засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та надсилають матеріали до відповідних органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких осіб; - надсилають до суду подання про звільнення від подальшого відбування покарання засудженої особи або про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої особи для відбування призначеного покарання; - установлюють періодичність, дні проведення реєстрації засуджених осіб та проводять реєстрацію таких осіб; - застосовують до засуджених осіб застереження у виді письмового попередження; - виконують інші функції, передбачені нормативно-правовими актами.

При здійсненні контролю за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, та звільненими від відбування покарання вагітними жінками i жінками, якi мають дітей віком до трьох років, органи внутрішніх справ виконують постанови суду та подання інспекції про розшук засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме; про привід засуджених осіб, якi ухиляються від явки до КВІ чи суду, а також здійснюють затримання i конвоювання у порядку, передбаченому КПК України засуджених осіб, яким судом скасовано звільнення від відбування покарання i якi направляються для подальшого відбування покарання чи розшук яких оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування покарання.

Підрозділи інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті за запитами працівників інспекції безоплатно надають інформацію щодо розшуку, притягнення до кримінальної або адміністративної вiдповiдальностi засуджених осіб, якi перебувають на обліку в інспекції.

Після порушення кримінальної справи стосовно особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням, та звільненої від відбування покарання вагітної жінки чи жінки, яка має дитину віком до трьох років, слідчий або орган дізнання протягом 10 днів, після встановлення факту засудження, направляють до підрозділу інспекції, у якому засуджена особа перебуває на обліку, копію постанови про порушення кримінальної справи та інформацію про обрання запобіжного заходу стосовно засудженої особи.

Працівники служби дільничних інспекторів мiлiцiї та кримінальної мiлiцiї у справах неповнолітніх міських та районних органів внутрішніх справ: - ведуть облік засуджених осіб; - проводять з ними iндивiдуально-профiлактичну роботу, спрямовану на виправлення та попередження учинення засудженими особами правопорушень та нових злочинів; - щомісяця перевіряють поведінку та спосіб життя засуджених осіб за місцем проживання, про що до кінця кожного кварталу надають письмову довідку до підрозділів інспекції щодо кожної засудженої особи окремо i обов’язково додають до неї матеріали перевірок (пояснення засудженої особи, рапорти тощо), якi долучаються до особових справ засуджених осіб; - у разі встановлення факту притягнення до адміністративної відповідальності засудженої особи письмово повідомляють про це інспекцію та уносять вiдповiднi записи до алфавітних карток обліку осіб, стосовно яких здійснюється профілактична робота.

У разі неприбуття за викликом до інспекції без поважних причин до засудженої особи може бути застосовано привід, який здійснюється відповідними органами внутрішніх справ. Поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Засуджені неповнолітні викликаються до кримінально-виконавчої інспекції разом з батьками або особами, що їх заміняють. Дане положення обумовлене тим, що не всі неповнолітні мають достатній рівень інтелектуального розвитку, необхідний життєвий досвід, для того, щоб у повній мірі усвідомити наслідки, котрі можуть настати за невиконання умов звільнення від відбування покарання. Крім цього, батьки (чи особи, які їх замінюють) повинні знати, коли неповнолітньому встановлено дні явки на реєстрацію, які обовязки він повинен виконати за вироком суду. Ніхто не виграє від того, що молода людина потрапить до місць позбавлення волі, де зможе тільки підвищити свою злочинну кваліфікацію та зруйнувати психічне здоровя, а після звільнення у неї виникнуть проблеми з налагодженням соціальних звязків у суспільстві. Саме тому до роботи з неповнолітніми необхідно залучати батьків, а в подальшому і громадськість.

Іспитовий строку – це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобовязаний виконувати покладені на нього обовязки та інші умови випробування. Іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обовязки. Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Далі, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля – звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Тривалість іспитового строку встановлена ч. 3 ст. 75 КК України у межах від одного року до трьох років. Критерієм його тривалості в кожному випадку має бути час, необхідний для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання. Скороченню в порядку заохочення іспитовий строк не підлягає.

Закон встановлює лише один відправний момент обчислення іспитового строку – момент проголошення вироку, а обчислюється він аналогічно за термін будь-якого строкового покарання. Наприклад, якщо вирок проголошено (винесено) 2 липня 2001 року, а іспитовий строк встановлено терміном в два роки, то він закінчується відповідно о 24.00 годині 2 липня 2003 року, а направляти подання до суду необхідно не раніше останнього дня іспитового строку.

Контроль за поведінкою засуджених осіб припиняється, i вони знімаються з обліку у зв'язку з (із): а) закінченням іспитового строку – за наявності постанови (ухвали) суду про звільнення; б) скасуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням (звільненням від відбування покарання) та направленням для відбування покарання, призначеного вироком суду, – за наявності вiдповiдної постанови (ухвали) суду; в) скасуванням вироку – за наявності вiдповiдної постанови (ухвали) суду; г) звільненням засудженої жінки, яка має дитину віком до трьох (семи) років, від подальшого відбування покарання або заміною його більш м'яким, направленням її для відбування покарання, призначеного вироком суду, – за наявності вiдповiдної постанови (ухвали) суду; д) амністією – за наявності вiдповiдної постанови (ухвали) суду; е) засудженням за учинення нового злочину – за наявності копії вироку, що набрав законної сили; ж) смертю засудженої особи – за наявності вiдповiдної довідки з відділу реєстрації актів громадянського стану; з) пересилкою особової справи до іншого підрозділу інспекції – за наявності підтвердження про отримання особової справи.

Зняття засудженої особи з обліку здійснюється в день надходження відповідних документів до інспекції. У десятиденний термін після зняття з обліку особи, яка підлягає призову на строкову військову службу, у відповідний військкомат направляється повідомлення. У такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направляється повідомлення до відділу (відділення) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Про дату та підстави зняття засудженої особи з обліку робиться відповідний запис у журналі обліку засуджених та на першій сторінці обкладинки особової справи.

Звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов’язані: виконувати обов'язки, якi покладені на них судом; повідомляти інспекцію про зміну місця проживання; з’являтися за викликом до інспекції; не порушувати громадського порядку. У разі порушення цих вимог, до засудженого застосовуються заходи стягнення від винесення попередження до направлення для реального відбування призначеного судом покарання.

Стосовно засудженої особи, яка виконала покладені на неї судом обов'язки та не вчинила нового злочину, після закінчення іспитового строку до суду направляються подання та особова справа засудженої особи для вирішення питання про звільнення її від призначеного покарання. Якщо останній день іспитового строку припадає на вихідний чи святковий день, то подання направляється до суду в перший робочий день після них. У поданні вказується, як засуджена особа зарекомендувала себе під час перебування на обліку, як виконувала обов'язки, як характеризується за місцем роботи, навчання чи проживання.

Стосовно звільнених від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок i жінок, якi мають дітей віком до семи років, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок i жінок, якi мають дітей віком до трьох років, інспекція спільно з відповідними органами внутрішніх справ здійснює контроль також щодо таких питань: чи не відмовилася жінка від дитини та чи не передала її до дитячого будинку? чи не зникла з місця проживання? чи не ухиляється від виховання дитини та догляду за нею? Якщо засуджена особа порушує вимоги, установлені для неї законодавством, що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення, до суду надсилаються подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням (звільнення від відбування покарання) і направлення засудженої особи для відбування призначеного за вироком суду покарання та особова справа засудженої особи.

Залежно від поведінки звільненої від відбування покарання вагітної жінки чи жінки, яка має дитину віком до трьох років, після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини інспекція надсилає до суду подання (разом з особовою справою) для вирішення питання про звільнення її від відбування покарання або заміну покарання більш м'яким чи направлення засудженої особи для відбування покарання, призначеного вироком суду.

Контрольні питання

1. Поняття адміністративного нагялду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

2. Порядок встановлення адміністративного нагляду.

3. Порядок здійснення адміністративного нагляду.

4. Підстави та порядок звільнення від адміністративного нагляду.

5. Громадський контроль за особами, звільненими умовно-достроково від відбування покарання, його відмінності від адміністративного нагляду.

6. Суб’єкти здійснення громадського контролю та їх повноваження.

7. Заходи громадського впливу на звільнених.

8. Порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених заіспитовим строком.

9. Поняття іспитового строку та правила його обчислення.