logo
vmeste

20.2. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі

Згідно зі ст. 115 КВК України, особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма житлової площі на одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою як три квадратних метри, у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'ять квадратних метрів (до речі, ці норми поки що не відповідають міжнародним стандартам, оскільки за висновками Комітету проти катувань Ради Європи житлова площа менше семи квадратних метрів розглядається як застосування тортур у місцях позбавлення волі).

Засудженим надається індивідуальне спальне місце й постільні речі. За нормами, встановленими Департаментом, установи виконання покарань забезпечуються (в основному за рахунок власного виробництва) меблями, інвентарем і предметами господарського призначення, а особи, позбавлені волі, забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном із урахуванням статі, віку й кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям. Вартість речового майна, виданого засудженим у користування, відшкодовується ними за рахунок коштів, зароблених у місцях позбавлення волі, та згідно із заявами за рахунок коштів, що надійшли на особові рахунки. Після оплати вартості отриманого майна воно переходить у власність засудженого.

За частиною 4 ст. 115 КВК засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам - понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, які звільнені від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.

Норми належності речового майна для засуджених затверджені наказом Департаменту від 10 серпня 2000 р. № 162 (з наступними змінами та доповненнями). Так, засуджені чоловіки, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, отримують: одну шапку трикотажну на два роки; один головний убір літній на два роки; один костюм бавовняний на рік; одна куртка утеплена (на синтепоні) на два роки; один комплект натільної білизни (сорочка та кальсони) на два роки; дві майки на два роки; двоє трусів на два роки; одна трикотажна фуфайка на рік; чотири пари шкарпеток на рік; одна пара черевик шкіряних або з текстильним верхом на два роки; одні напівчеревики на два роки та одні тапочки кімнатні на два роки.

Норма належності речового майна для засуджених неповнолітніх, які відбувають покарання у спеціальних виховних установах, включає у себе: шапку трикотажну на два роки; два головних убори літні на два роки; хустку напіввовняну на два роки; куртку утеплену на синтепоні на два роки; костюм бавовняний на рік; сукню та спідницю бавовняну на рік для дівчат; костюм літній (шорти, фуфайка трикотажна) на рік для хлопців; блузку бавовняну на рік для дівчат; комплект білизни натільної для хлопців (сорочка та кальсони) на два роки; майку або футболку – дві на рік; двоє трусів на рік; сорочку натільну для дівчат, панталони бавовняні та бюстгальтер на півроку; один спортивний бавовняний костюм та спортивне взуття на рік; чотири пари шкарпеток на рік та три пари колгот; рукавички або рукавиці – одна пара на рік.

Засуджені, які відбувають покарання у приміщеннях камерного типу виправних колоній забезпечуються: одною шапкою трикотажною на три роки; одною хусткою на три роки; одним головним убором літнім на три роки; косинкою бавовняною на три роки, курткою утепленою на синтепоні (а засуджені жінки - напівпальтом утепленим (на синтепоні) на три роки; одним костюмом бавовняним на рік; двома сукнями бавовняними на два роки; одною фуфайкою трикотажною на рік; двома майками на рік; двома трусами на рік; двома панталонами на рік; двома бюстгальтерами на рік; двома парами шкарпеток на рік; черевиками шкіряними або з текстильним верхом одною парою на два роки; тапочками кімнатними на рік.

Хворі, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та стаціонарах медичних частин колоній повинні додатково отримувати: один костюм госпітальний (куртка і брюки) на рік; один халат госпітальний на 2 роки; один ватяний матрац та одну подушку ватяну на 5 років; дві наволочки на подушку на рік; чотири простирадла на 2 роки; два рушника на 1 рік; одну пару тапочок кімнатних або туфель шпитальних на 2 роки; два комплекти білизни (сорочка та кальсони) на рік та одну пару туфель госпітальних на два роки.

Наведений перелік свідчить, що засуджені забезпечують лише предметами дійсно першої потреби.

Крім цього, окремо визначені норми належності речового майна та постільних речей для: засуджених жінок; для вагітних жінок, які перебувають у допологовій відпустці, матерів-годувальниць та годувальниць; засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань, та осіб, які утримуються у слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях; дітей, які перебувають у будинках дитини при кримінально-виконавчих установах.

Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань визначається асортимент та кількість предметів, виробів і речей, які можуть перебувати у засудженого. Якщо їх більше за встановлені норми, то вони вилучаються у засудженого і здаються на склад, про що складається акт. Разом із тим, загальна вага предметів і речей (з урахуванням й тих, що зберігаються на складах), які належать засудженому, у всіх випадках не повинна перевищувати 50 кг.

В установах виконання покарань засуджені не тільки можуть придбавати продукти харчування й предмети першої потреби. З метою наближення умов життя в колонії до життя на свободі засудженим можуть надаватися й додаткові платні послуги: медичне обслуговування, фотографування, ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт дозволених до використання предметів і речей, банно-пральні послуги, прокат кіно- та відеофільмів тощо. Перелік послуг, які можуть надаватися на платній основі, встановлюється Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Згідно зі ст. 5 Європейських тюремних правил, життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя в суспільстві, а також не зачіпати права та гідність засуджених. Важливим фактором підтримання нормального фізичного стану особи є її правильне та достатнє харчування. Стаття 22.1. названого документу передбачає, що засуджені повинні забезпечуватись комплексним харчуванням з урахуванням їх віку, стану здоров’я, релігії, культури та характеру праці. Харчування повинно включати хоча б мінімальну кількість калорій та змісту білків. Їжа та вода складають основу самого життя й неминуче опиняються в центрі уваги людей, що приречені на монотонність тюремного існування. Якість їжі, її приготування та зовнішній вид можуть виявитися вирішальними при оцінці засудженими того, наскільки уважно та відповідально відноситься до них адміністрація місця позбавлення волі. В результаті організація харчування також має значення для вироблення у осіб, позбавлених волі, позитивного ставлення до всього процесу їх виправлення та навчання.

16.06.1992 р. постановою Кабінету Міністрів України були затверджені норми добового забезпечення продуктами харчування засуджених до позбавлення волі. для різних категорій позбавлених волі встановлено 11 норм харчування. Норми харчування осіб, позбавлених волі є диференційованими. Окремо є норми для дорослих і неповнолітніх, для дітей, що знаходяться в будинках дитини при установах виконання покарань, для хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, для вагітних жінок і годуючих матерів, для осіб, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС.

Норми харчування враховують місцезнаходження особи (у дорозі, в колонії чи слідчому ізоляторі), характер зайнятості засуджених на роботі. В залежності від цих показників змінюється асортимент продуктів і сумарна енергетична цінність тієї чи іншої норми. Як правило, кожна з норм забезпечення засуджених продуктами харчування поділяється на дві піднорми: загальну і норму дієтичного харчування. Так, норма № 1 А (загальна) забезпечення продуктами харчування засуджених, що знаходяться в установах виконання покарань, передбачає на добу: 500 г хліба із суміші борошна житнього і пшеничного 1 сорту; 150 г хліба пшеничного із борошна 2 сорту; 120 г крупи; 100 м’яса; 100 г риби; 550 г картоплі; 250 г овочів, а також бобові, макаронні вироби, жири, маргарин, олія, цукор, чай, сіль і т. ін. Енергетична цінність цієї норми складає 3026,2 ккал. Норма № 1 Б (дієтичного харчування) за рахунок доповнення деякими продуктами харчування (масло тваринне, рис, манна крупа) має енергетичну цінність 3059,4 ккал.

Нині Департамент посилив увагу до самозабезпечення кримінально-виконавчої системи. Серед установ виконання покарань функціонують виправні колонії із сільськогосподарським профілем виробництва. З метою забезпечення продуктами харчування всіх осіб, позбавлених волі, у цих колоніях вирощують зернові, технічні культури, картоплю, овоче-баштанні рослини, розвивають птахівництво, тваринництво. Колонії мають тепер власні переробні комплекси: млини, хлібопекарні, обладнання для виробництва макаронних виробів, дільниці консервації та соління овочів, цехи виготовлення молоточної продукції тощо. Подібні дії відповідають рекомендаціям і міжнародних експертів, які визначили, що у випадку, коли відчувається нестаток продуктів харчування, тюремна адміністрація повинна винайти можливість використання землі на території установи або належній їх по сусідству, обробляти її та забезпечити виконання цієї роботи руками засуджених [74, с. 46].