9.2. Виконання покарання у виді конфіскації майна.

Покарання у виді конфіскації майна передбачено ст.59 КК України. Частина 2 ст.52 КК України передбачає, що цей вид покарання застосовується виключно як додаткове покарання.

Відповідно до ч.1 ст.59 КК України сутність покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Отже кримінальний закон прямо передбачає два види конфіскації – повну та часткову. У випадку конфіскації частини майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі або особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена судом лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК України. Проте, навіть й у тих випадках, коли конфіскація майна передбачається у санкціях норм Особливої частини КК України як обов’язкове додаткове покарання, суд виходячи із конкретних обставин кримінальної справи, може прийняти рішення і про незастосування цього додаткового покарання. Зокрема ч.2 ст.69 КК України та п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003р. “Про практику призначення судами кримінального покарання”, передбачають що при наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом’якшують покарання, суд з підстав, передбачених у ч.1 ст.69 КК України може не призначати додаткового покарання, що передбачене у санкції статті Особливої частини КК України як обов’язкове. Засуджений може бути також звільнений від конфіскації майна і у зв’язку з амністією або помилуванням, якщо до дня видання акту амністії або помилування, вирок у частині конфіскації не був виконаний.

Виконання покарання у виді конфіскації майна регламентується нормами глави 11 КВК України. Зокрема порядок виконання покарання у виді конфіскації майна закріплений у ст.48 КВК України, частина перша якої передбачає наступне: “Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна на проводилося”. Згідно ч.2 ст.48 КВК України виконання цього виду покарання здійснюється органами державної виконавчої служби за місцем знаходження майна відповідно до положень Закону України “Про виконавче провадження”.

У ст.49 КВК України законодавець закріплює види майна засудженого, які можуть підлягати конфіскації за вироком суду. Відповідно до ч.1 ст.49 КВК України конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб’єктів господарської діяльності, гроші, цінні папері та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Разом з тим, у ч.2 ст.49 КВК України міститься застереження, що не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. У цій же частині закріплена норма, яка визначає, що перелік такого майна встановлюється законом України. Детальний перелік такого майна передбачений у додатку до КК України, який носить назву: “Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком”. Зокрема у Переліку встановлюється, що не підлягають конфіскації такі види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності, необхідні для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні:

1. Жилий будинок з господарськими будівлями в сільській місцевості, якщо засуджений та його сім’я постійно в ньому проживають;

2. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні засудженому і особам, які перебувають на його утриманні:

а) одяг – на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок – два зимових плаття), один літній костюм (для жінок – два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки і одна тепла хустка (або шаль);

б) взуття в кількості однієї пари шкіряної, однієї пари гумової і пари валянок на кожну особу;

в) білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г) постіль (матрац, подушка, дві простині, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушники на кожну особу;

д) необхідний кухонний посуд;

е) меблі – по одному ліжку та стільцю (або табуретці) на кожну особу, один стіл, одна шафа і одна скриня на сім’ю.

ж) всі дитячі речі.

3. Продукти харчування, потрібні для особистого споживання засудженому, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні – на три місяці, а для осіб, які займаються сільським господарством, – до нового врожаю.

4. паливо, потрібне засудженому, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення на протязі шести місяців.

5. Одна корова, при відсутності корови – одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці – одна коза, вівця чи свиня – у осіб, які займаються сільським господарством.

6. Корм для худоби, яка не підлягає конфіскації, – в кількості, потрібній до вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів.

7. Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного) та незнятий урожай – у осіб, які займаються сільським господарством.

8. Сільськогосподарський інвентар – у осіб, які займаються сільським господарством.

9. Знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, а також потрібні для особистих професійних занять засудженого інструменти, прилади і книги, за винятком випадків, коли суд позбавив засудженого права займатися даною діяльністю.

10. Пайові внески до кооперативних організацій (крім дачнобудинкових кооперативів) та колгоспів. (Пайові внески до житлобудівних кооперативів можуть бути конфісковані в разі, коли спорудження будинку ще не закінчено).

Розглянемо більш детально процес виконання покарання у виді конфіскації майна. Як вже було зазначено вище, виконання покарання у виді конфіскації майна покладається на органи державної виконавчої служби за місцем знаходження майна засудженого, які при цьому керуються вимогами Закону України “Про виконавче провадження” та Інструкцією про проведення виконавчих дій.

Алгоритм дій державного виконавця залежить від того, які саме документи при виконанні покарання у виді конфіскації майна він отримує від суду. Як передбачає ч.1 ст.48 КВК України, державний виконавець отримує від суду, який постановив вирок наступні документи:

1) якщо опис майна проводився – виконавчий лист, копію вироку та копію опису майна;

2) якщо опис майна не проводився – виконавчий лист, копію вироку та довідку про те, що опис майна не проводився.

На підставі отриманих від суду документів державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України “ Про виконавче провадження” і який вже був нами розглянутий вище.

У першому випадку, якщо опис майна вже проводився, державний виконавець перевіряє наявність зазначеного в описі майна і вживає заходи щодо виявлення іншого майна засудженого, яке підлягає конфіскації. У випадку виявлення такого майна, державний виконавець включає його до опису.

У другому випадку, якщо опис майна не проводився, державний виконавець здійснює виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації і після його виявлення здійснює опис майна, про що складає відповідний акт. Відповідно до п.5.6.6. Інструкції про проведення виконавчих дій при конфіскації майна акт опису складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розписку (на першому примірнику) засудженому, представнику державних податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм.

Виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації, проведення опису і арешту майна засудженого здійснюються державним виконавцем за тими ж правилами та в тому ж порядку, що і під час виконання покарання у виді штрафу та були розглянуті нами вище.

Далі органи державної виконавчої служби, у порядку визначеному законодавством України здійснюють попередню оцінку та забезпечують належне зберігання конфіскованого майна. Безпосередня оцінка конфіскованого майна здійснюється комісією до якої входять представники органів державної виконавчої служби, державної податкової інспекції; уповноважених фінансових органів і органів чи установ, що здійснюють розпорядження цим майном.

Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам, державний виконавець закриває виконавче провадження і повертає виконавчий лист з відміткою про виконання вироку в частині конфіскації майна тому суду, який постановив цей вирок. В подальшому, після реалізації конфіскованого майна, фінансові органи також направляють до суду інформацію, яка підтверджує виконання вироку в частині конфіскації майна і зокрема – про суму виручену від реалізації майна.

Як правило конфіскації підлягає лише те майно засудженого, яке було придбане до винесення вироку і набрання ним чинності. Разом з тим, при призначенні судом додаткового покарання у виді конфіскації майна можуть мати місце випадки, коли засуджений з метою уникнути конфіскації за допомогою різних способів намагається приховати своє майно. Зокрема можуть мати місце випадки, коли майно засудженого, що підлягає конфіскації може бути виявлено і після виконання вироку в частині конфіскації майна. Як було роз’яснено судам у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних із виконанням вироків” № 11 від 21.12.1990р. (з подальшими змінами), в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством вони можуть за поданням державного виконавця або прокурора вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку.