21.1. Основні принципи та форми організації праці засуджених
Праця засуджених до позбавлення волі є одним із основних засобів виправлення та ресоціалізації. Цей засіб є доволі специфічним, що обумовлюється певною мірою дещо суперечливим визначенням в чинному законодавстві його місця серед обов’язків і прав засуджених. Зокрема, відповідно Конституції України, праця є правом, а не обов’язком громадянина. Поряд з цим, за режимними вимогами праця засуджених до позбавлення волі носить обов’язковий характер (ч. 1 ст. 118 КВК України), хоча у ст. 107 КВК України вказується не на обов’язок, а на право таких осіб брати участь у трудовій діяльності. Реалізація приписів зазначених юридичних норм на практиці повинна зумовлюватись соціальними властивостями і об’єктивними можливостями праці як певного явища в житті суспільства, виділенням і закріпленням у праві саме тих властивостей і можливостей праці, що здатні принести користь в умовах виконання покарань. Розглядаючи питання праці в місцях позбавлення волі, необхідно звернутися до міжнародних нормативно-правових актів, які стосуються цього питання, бо саме їх положення дозволять зрозуміти місце та роль праці серед засобів виправлення.
У п. 26.1. та 2 Європейських тюремних правил передбачено, що працю в місцях позбавлення волі необхідно розглядати як позитивний момент внутрішнього режиму, а адміністрація установи виконання покарань повинна намагатися надати достатню кількість корисної роботи. Аналогічно роль праці визначається і у Мінімальних стандартних правилах поводження з ув’язненими.
Для багатьох засуджених час, проведений в місцях позбавлення волі, може виявитись першою в житті можливістю здобуття професійних навичок та заняття регулярною роботою. Основна мета залучення засуджених до праці полягає в підготовці їх до нормального життя після звільнення, а не в тому, щоб вони заробили кошти для установи виконання покарань чи забезпечили роботу підприємств в інтересах інших урядових підрозділів. Поряд із цим, засуджені до позбавлення волі не повинні проводити дні у одноманітному неробстві. Це важливо як для їх власного благополуччя, так і для підтримання правопорядку в колонії, оскільки нічим не завантажені особи скоріше піддаються депресії та зривам у поведінці. Саме на здатності праці позитивно впливати на свідомість і мораль учасників трудових процесів і ґрунтується використання праці в місцях позбавлення волі як одного із засобів виправлення засуджених. Виховне значення праці полягає в тому, що участь засуджених у трудових процесах сприяє формуванню та становленню особи, дає можливість людині усвідомити свою корисність для суспільства, укріплює свідомість та почуття відповідальності за доручену справу. У праці формується особистість людини, зокрема, такі її якості, як колективізм (здатність працювати в команді), дисциплінованість, повага до себе та інших.
Аналіз положень КВК України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а також міжнародних норм і стандартів дозволяє виділити наступні основні принципи, на яких повинно здійснюватись залучення до праці в місцях позбавлення волі:
1) підкорення виробничої діяльності установ виконання покарань реалізації одного з їх основних завдань – виправленню засуджених;
2) обов’язковість праці поряд із виключенням примусової праці;
3) поєднання праці з професійним навчанням;
4) належна оплата праці;
5) створення умов для праці відповідно до прийнятих на свободі;
6) впровадження такої тривалості праці, що не є надмірним, та залишення часу на інші заняття.
Вплив праці здійснюється у комплексі з іншими засобами виправлення та ресоціалізації: встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим); соціально-виховна робота; загальноосвітнє і професійно-технічне навчання; громадський вплив, які разом переслідують мету покарання. Всі ці засоби застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання та мають на меті досягнення виправлення та ресоціалізації засудженого.
Крім виправлення та сприяння ресоціалізації засуджених застосування праці здійснюється також для досягнення економічної, соціальної та оздоровчої мети.
Економічна мета праці полягає в тому, що праця засуджених є складовою загальної праці, яка створює матеріальні цінності – засуджені працюють на себе та з рештою і на суспільство, членами якого вони є.
Соціальна мета полягає в тому, що за допомогою праці та набуття певної трудової кваліфікації засуджений отримує необхідну підготовку до нормального самостійного життя після звільнення.
Оздоровча мета полягає в тому, що праця сприяє підтримці нормального фізичного стану людини, а бездіяльність не тільки фізично її калічить, а й призводить до моральної деградації та психологічного дискомфорту.
Необхідно відзначити, що останніми роками відбулися певні зміни у формах організації праці засуджених. Якщо раніше такі особи залучалися до праці виключно на державних підприємствах, то тепер ст. 118 КВК України дозволяє їм працювати на підприємствах будь-якої форми власності, за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції, а також на підприємствах та майстернях колоній. Незважаючи на це, основна більшість засуджених залучається до праці саме на підприємствах установ виконання покарань.
За ст. 13 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці. Підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей:
1) засновником підприємств установ виконання покарань є центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який затверджує їх статути;
2) створення, реорганізація і ліквідація підприємств установ виконання покарань, розпорядження їх майном здійснюються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;
3) підприємства установ виконання покарань визначають структуру управління і штати в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;
4) керівниками підприємств установ виконання покарань є за посадами заступники начальників установ виконання покарань;
5) порядок призначення і звільнення з посад, права, обов’язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;
6) трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства;
7) свою діяльність підприємства установ виконання покарань планують з урахуванням можливості організації професійно-технічного навчання, формування трудових навичок у засуджених;
8) засуджені залучаються до праці з урахуванням наявних виробничих потужностей підприємств установ виконання покарань;
9) підприємствам установ виконання покарань створюються сприятливі умови в залученні до виготовлення продукції (виконання окремих видів робіт, надання послуг) для регіональних потреб;
10) підприємства установ виконання покарань мають право на пільги зi сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів з питань оподаткування;
11) підприємства установ виконання покарань не можуть бути засновниками (учасниками) суб’єктів господарювання, щодо них не може бути порушено провадження у справі про банкрутство.
Залучення засуджених до праці на об’єктах підприємств будь-яких організаційно-правових форм, що не входять до підприємств кримінально-виконавчої системи, здійснюється на підставі угод, укладених адміністрацією установи виконання покарань та підприємства.
При працевлаштуванні засуджених необхідно пам’ятати про наявність певних обмежень у їх призначенні на посади. Зокрема, відповідно до пункту 64 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань забороняється використовувати працю засуджених на наступних роботах та посадах:
а) приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та службова документація;
б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);
в) на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчими та речовими складами;
г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
д) у якості фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів;
е) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників.
Окремі особливості використання праці засуджених визначаються у п.67 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Так, особи, якi вiдбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки, дільницях посиленого контролю та секторах максимального рівня безпеки, залучаються до працi тiльки на об’єктах, розташованих на території колоній. Виробничi цехи розмiщуються в iзольованих примiщеннях у межах зони, що охороняється. Такі засуджені виводяться на роботу в спецiально обладнанi цехи, де встановлюються додаткові засоби охорони та забезпечується надiйна iзоляцiя з тим, щоб зазначені особи в перiод роботи не могли вступати в контакти з iншими засудженими. Пiд час виведення з цехiв і камер засудженi пiдлягають обшуку, а примiщення - огляду. У нагальних випадках адмiнiстрацiя виправних колоній може залучати цих засуджених до ремонтно-будiвельних робiт на територiї виправних колоній за умови забезпечення суворої iзоляцiї цих осiб вiд засуджених, залишених у виправних колоніях максимального рівня безпеки для господарського обслуговування. У разi неможливостi працевикористання засуджених з виведенням у виробничi цехи вони можуть залучатися до працi в робочих камерах з додержанням вимог санiтарних норм i правил охорони працi.
- 1.1. Кримінально-виконавча політика: поняття та місце у політиці держави
- 1.2. Фактори, суб’єкти формування та форми реалізації кримінально-виконавчої політики
- Контрольні питання
- Розділ 2. Кримihальhо-викоhавче право, його джерела та принципи. Кримihальhо-викоhавчi правовiдhосиhи
- 2.1 Кримінально-виконавче право: поняття, предмет і метод.
- 2.2. Норми та джерела кримінально-виконавчого права
- 2.3. Кримінально-виконавчі правовідносини
- 2.4 Принципи кримінально-виконавчого права
- 2.5 Кримінально-виконавче право як наука та навчальна дисципліна
- Контрольні питання
- 3.1 Пенітенціарне законодавство на теренах України в період з кінця хvi – до початку хх сторіччя.
- 3.3. Кримінально-виконавче законодавство незалежної України.
- Контрольні питання
- 4.1. Державна кримінально-виконавча служба України. Система органів і установ виконання покарань.
- 4.2. Державний департамент України з питань виконання покарань: завдання, функції та структура.
- 4.3. Територіальні органи управління Департаменту, кримінально-виконавча інспекція та установи виконання покарань.
- 4.4. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними органами, які здійснюють боротьбу зі злочинністю
- Контрольні питання
- 5.1. Поняття правового статусу засуджених
- 5. 2. Правовий статус засуджених до окремих видів покарань
- 6.1. Поняття та види контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань.
- 6.2. Міжнародний контроль.
- 6.3. Контроль органів державної влади та місцевого самоврядування.
- 6.4. Прокурорський нагляд
- 6.5. Судовий та відомчий контроль.
- 6.6. Громадський контроль та участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених.
- 7.1. Історія становлення покарання у виді позбавлення волі.
- 7.2. Становлення та розвиток зарубіжних пенітенціарних систем.
- Контрольні питання
- 8.1. Поняття та класифікація міжнародних стандартів поводження із засудженими.
- 8.2. Універсальні міжнародні стандарти загального характеру.
- 8.3. Регіональні міжнародні стандарти загального характеру.
- 8.4. Універсальні міжнародні стандарти спеціального характеру.
- 8.5. Регіональні міжнародні стандарти спеціального характеру.
- 8.6. Міжнародні стандарти щодо певних професійних груп із числа персоналу, окремих видів покарань та окремих категорій правопорушників.
- 9.1. Виконання покарання у виді штрафу.
- 9.2. Виконання покарання у виді конфіскації майна.
- 9.3. Виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- 10.1. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- 10.2. Основні обов’язки кримінально-виконавчої інспекції та органів внутрішніх справ щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- 10.3. Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і наслідки ухилення від відбування покарання.
- 11.1. Порядок виконання покарання у виді громадських робіт.
- 11.2. Умови відбування покарання та відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт.
- Розділ 12. Виконання – відбування покарання у виді виправних робіт
- 12.1. Основні положення про покарання у виді виправних робіт
- 12.2. Порядок та умови виконання-відбування покарання у виді виправних робіт
- 12.3. Основні обов’язки та функції суб’єктів й учасників процесу виконання – відбування покарання у виді виправних робіт
- 12.4. Порядок провадження відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт
- 12.5. Обчислення строку та порядок зняття з обліку засуджених до покарання у виді виправних робіт
- Контрольні питання
- Розділ 13. Виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців
- Контрольні питання
- Розділ 14. Виконання покарання у виді арешту
- 14.1. Загальні положення про порядок виконання покарання у виді арешту
- 14.2. Умови відбування покарання у виді арешту
- 14.3. Особливості порядку виконання-відбування арешту засудженими військовослужбовцями
- Розділ 15. Виконання покарання у виді обмеження волі
- 15.1. Загальні положення про покарання у виді обмеження волі
- 15.2. Порядок виконання покарання у виді обмеження волі
- 15.3. Умови відбування покарання у виді обмеження волі
- 15.4. Основні бов’язки адміністрації виправного центру та власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі
- Розділ 16. Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
- 16.1. Сутність покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.
- 16.2. Порядок виконання та умови відбування покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні
- Розділ 17. Виконання покарання у виді позбавлення волі
- 17.1. Поняття та види класифікації засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі
- 17.2. Первинна класифікація засуджених до позбавлення волі
- 17.3. Визначення виду установи виконання покарань та місця відбування покарання
- 17.4. Порядок направлення та прийому засуджених в установи виконання покарань
- 17.5. Вторинна класифікація засуджених до позбавлення волі та їх розподіл всередині установ виконання покарань. Структурні дільниці колоній
- Розділ 18. Правове регулювання режиму в установах виконання покарань
- 18.1. Поняття режиму в установах виконання покарань та його основні функції
- 18.2. Зміст режиму в установах виконання покарань
- 18.3. Засоби забезпечення режиму в установах виконання покарань
- 18.4. Зміна умов тримання засуджених в період відбування покарання у виді позбавлення волі
- Злісний порушник режиму відбування покарання
- 18.5. Режим особливих умов в установах виконання покарань
- Розділ 19. Умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі
- 19.1. Загальні положення про умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі
- 19.2. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування та предметів першої потреби, літератури і письмового приладдя
- 19.3. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови
- 19.4. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній
- 19.4. Одержання засудженими посилок (передач) і бандеролей
- 19.5. Листування засуджених до позбавлення волі, одержання і відправлення грошових переказів
- Розділ 20. Матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
- 20.1. Загальні положення про умови матеріально–побутового забезпечення та медико-санітарного обслуговування засуджених до позбавлення волі
- 20.2. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі
- 20.3. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
- Розділ 21. Правове регулювання праці засуджених до позбавлення волі
- 21.1. Основні принципи та форми організації праці засуджених
- 21.2. Умови праці засуджених до позбавлення волі
- 21.3. Оплата праці засуджених до позбавлення волі
- 21.4. Пенсійне забезпечення та соціальний захист засуджених
- Розділ 22. Правове регулювання виховного впливу, загальноосвітнього та професійного навчання засуджених в установах виконання покарань
- 22.1. Виховна робота із засудженими до позбавлення волі, самодіяльні організації засуджених
- 22.2. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі
- Розділ 23. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів
- Розділ 24. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками та неповнолітніми
- 24.1. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими-жінками
- 24.2. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими неповнолітніми. Застосування до неповнолітніх заходів заохочення та стягнення
- Заходи заохочення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх
- Заходи стягнення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх
- 24.3. Переведення засуджених із виховної колонії до виправної колонії. Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку
- 24.4. Участь громадськості у виправлення і ресоціалізації засуджених неповнолітніх
- Контрольні питання
- Розділ 25. Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі
- Розділ 26. Звільнення від відбування покарання, допомога особам, що звільняються від відбування покарання та їх соціальна адаптація
- 26.1. Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання
- 26.2. Правовий статус осіб, які відбули покарання
- 26.3. Соціальна адптація та надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання
- Розділ 27. Контроль та нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
- 27.1. Адміністративний нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
- 27.2. Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання
- Розділ 28. Тримання підозрюваних та обвинувачених під вартою
- Використаної та рекомендованої літератури
- Передмова 3
- Розділ 12. Виконання покарання у виді виправних робіт
- Розділ 18. Правове регулювання режиму в установах виконання покарань
- Розділ 19. Умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі