24.3. Переведення засуджених із виховної колонії до виправної колонії. Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку

Законом (ст. 147 КВК України) встановлено, що засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання лише до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Питання про переведення засуджених які досягли вісімнадцятирічного віку, вирішується відповідною комісією виховної колонії на підставі рішення педагогічної ради виховної колонії, за згодою територіальної служби у справах неповнолітніх.

Педагогічні ради представляють собою постійно діючий колегіальний орган виховної колонії, головним завданням якого є розгляд питань та надання пропозицій адміністрації виховної колонії щодо організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, удосконалення навчально-виховного процесу.

Персональний склад педагогічної ради затверджується наказом начальника виховної колонії терміном на один рік. Педагогічна рада розглядає відповідні матеріали та вносить пропозиції начальнику виховної колонії з питань: організації навчально-виховного процесу у виховній колонії; узагальнення досвіду організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, підготовки відповідних рекомендацій; підготовки та проведення культурно-масових заходів серед засуджених; надання методичної та практичної допомоги старшим вихователям, вихователям та іншим працівникам соціально-психологічної служби; організації підвищення психолого-педагогічної майстерності персоналу виховної колонії; взаємодії з громадськими та державними організаціями у питаннях ресоціалізації засуджених; переведення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії та залишення таких засуджених для подальшого відбування покарання у виховній колонії у порядку, установленому ст. 147, 148 КВК України; застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання; узяття на профілактичний облік злісних порушників установленого порядку відбування покарання та організації індивідуально-профілактичної роботи з ними; зняття з профілактичного обліку засуджених, які були взяті на облік як злісні порушники встановленого порядку відбування покарання; переведення засуджених до дільниці соціальної адаптації в порядку, установленому ст. 94 КВК України; переведення до дільниці ресоціалізації осіб, які після переведення до дільниці соціальної адаптації припустилися порушення встановленого режиму тримання; застосування до засуджених заходів заохочення або стягнення; надання засудженим права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії в порядку, установленому ст. 144 КВК України; заохочення представників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, навчальних закладів, об'єднань громадян та окремих громадян, осіб з числа персоналу виховної колонії за активну участь у забезпеченні навчально-виховного процесу.

Педагогічну раду очолює її голова - заступник начальника виховної колонії із соціально-виховної та психологічної роботи. З числа членів педагогічної ради шляхом голосування на її засіданні обирається заступник голови. До складу педагогічної ради входять заступники начальника установи, начальники відділів, частин та служб, директор загальноосвітньої школи, директор професійно-технічного училища, старший інспектор відділу соціально-виховної та психологічної роботи (він же секретар педагогічної ради), старші вихователі, методист виховної колонії, психолог, завідувач клубу.

За попереднім погодженням з головою педагогічної ради в її засіданнях з правом дорадчого голосу можуть брати участь представники підприємств, установ і організацій усіх форм власності, навчальних закладів, об'єднань громадян та окремі громадяни. При потребі на засідання педагогічної ради запрошуються працівники виховної колонії, які не входять до складу педагогічної ради, але до компетенції яких належать питання, що розглядаються педагогічною радою.

Основною формою роботи педагогічної ради є її засідання. Засідання педагогічної ради проводяться у разі необхідності, але не рідше двох разів на місяць. Рішення педагогічної ради, погоджені з начальником виховної колонії, є обов'язковими до виконання працівниками колонії.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. Окрім іншого, їх завданням є здійснення контролю за умовами утримання і виховання неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх. Для цього служби у справах неповнолітніх мають право: - перевіряти умови утримання і виховання осіб, які не досягли повноліття, у спеціальних установах; - приймати з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, посадовими особами і громадянами; - звертатися у разі порушення прав та інтересів неповнолітніх, а також з питань працевлаштування, подання їм іншої допомоги до відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

У разі прийняття комісією установи позитивного рішення щодо зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх до виправних колоній іншого рівня безпеки у тижневий термін до Регіональної комісії направляються наступні матеріали: а) подання начальника установи, складеним за рішенням педагогічної ради, погодженим із службою у справах неповнолітніх; б) довідка з особової справи засудженого, в якій обовязково зазначається наявність соціально-корисних звязків; в) характеристика на засудженого; г) довідка про заохочення та стягнення; д) медична довідка; е) заява засудженого, який стає на шлях виправлення; ж) довідка по обліковій справі у разі, якщо засуджений перебуває на профілактичному обліку як схильний до правопорушень.

Регіональна комісія перевіряє обґрунтованість поданих матеріалів та причини відмови засудженому у залишенні у виховній колонії до досягнення двадцяти двох років.

За результатами розгляду матеріалів, Регіональна комісія готує подання, що направляється до Апеляційної комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, в компетенції якої і є вирішення питання подібного переводу.

Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку

У ст. 148 КВК України визначається, що, з метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними двадцяти двох років. У названій нормі реалізується сформульований у ст. 93 КВК України принцип про відбування засудженими до позбавлення волі особами всього строку покарання, як правило, в одній установі.

Встановлені законом підстави до залишення певного контингенту засуджених після досягнення вісімнадцятирічного віку у виховній колонії з урахуванням відносно невеликих термінів покарання, що зазвичай призначається неповнолітнім, а також можливості застосування до них умовно-дострокового звільнення, дають можливість практично реалізовувати названий принцип відносно значного числа засуджених, які тримаються у виховних колоніях.

Підставами залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії є: необхідність закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання. Для залишення засудженого в колонії достатньо будь-якої з двох перелічених ознак, хоча вони зазвичай бувають тісно взаємоповязані. При цьому зовсім не обовязковим є повне виправлення засудженого, хоча вся поведінка засудженого повинна обєктивно підтверджувати настання достатньо вагомих змін, які характеризують, що засуджений почав ставати на шлях виправлення.

Закон обмежує термін, на який засуджений може бути залишений у виховній колонії - до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти двох років.

Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою із службою у справах неповнолітніх. Обовязкове узгодження зі службою у справах неповнолітніх дає можливість здійснювати їй громадський контроль за правильним вирішенням даних питань адміністрацією установи.

Можливі випадки, коли за формальними ознаками засуджений підлягає залишенню в колонії, однак адміністрація не вирішує це питання позитивно. Формулювання закону „можуть бути залишені” в колонії означає право, а не обовязок адміністрації позитивно вирішити це питання. Якщо з якихось міркувань адміністрація вважає недоцільним подальше перебування засудженого в колонії, то вноситься подання про його переведення до виправної колонії мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання, у якому викладаються свої міркування.

Ч. 2 ст. 148 КВК України поширює на осіб, які досягли повноліття та залишені у виховній колонії, умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, установлені для неповнолітніх засуджених. Це означає, що будь-яке самовільне посилення режиму та умов відбування покарання відносно даної категорії осіб, створення їм більш важких умов, є неприпустимим. Змінюватись можуть лише форми виховного процесу, виходячи з вікових особливостей даних засуджених, інтересів, духовних та інших потреб, необхідності підготовки до життя після звільнення. Виключення складають лише умови праці осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, контрі встановлюються відповідно до законодавства про працю.