19.5. Листування засуджених до позбавлення волі, одержання і відправлення грошових переказів

Окрім побачень та отримання посилок (передач) існують й інші форми зв’язку з родиною та друзями. Одна з найбільш важливих з них – листи. У багатьох країнах засудженим дозволяється відправляти за рахунок держави деяке мінімальне число листів, а за всі інші вони повинні сплачувати поштові витрати самостійно.

Засудженим відповідно до ст.. 113 КВК України дозволено отримувати та відправляти за рахунок власних коштів листи та телеграми без обмеження їх кількості, але здійснюється це виключно через адміністрацію установ виконання покарань. Кореспонденція, яку одержують і відправляють засуджені, підлягає перегляду, процедура здійснення якого визначена “Інструкцією з організації перегляду кореспонденції осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах”, затвердженою наказом Департаменту від 25.01.2006 року № 13. Перегляд здійснюється спеціалістом з контролю за виконанням режимних вимог або інспектором з перевірки та доставки кореспонденції (далі – інспектор), що безпосередньо підпорядковуються начальнику оперативного підрозділу установи виконання покарань.

Водночас закон передбачає винятки з правила про перегляд кореспонденції засуджених. За ч. 4 ст. 113 КВК України пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю.

У названій статті показовим є те, що її редакція близька до частини 3 ст. 36 Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими, відповідно до якої кожен в’язень повинен мати можливість звертатися як до органів центрального тюремного управління, так і до судової влади чи інших компетентних органів із заявами чи скаргами, зміст яких не повинен цензоруватися. Так само й ст. 70.1. Європейських тюремних правил визначає, що засуджені, індивідуально чи групою, повинні мати широкі можливості для висловлювання прохань та скарг начальнику установи або будь-якій іншій компетентній інстанції.

Необхідно звернути увагу, що з метою уникнення потрапляння до поштових відправлень названим адресатам заборонених предметів чи речей, в Інструкцію введено положення, за яким засуджені чи особи, узяті під варту, у присутності інспектора особисто запечатують у конверти кореспонденцію, адресовану Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам, міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокурору. Кореспонденція, що надійшла від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноважених осіб таких міжнародних організацій та прокурора, засудженими чи особами, узятими під варту, розпечатується особисто, але також в присутності інспектора.

В інших випадках засуджені вкидають кореспонденцію для відправлення в незапечатаному вигляді в поштові скриньки. Засуджені, які відбувають покарання у приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, і особи, узяті під варту, кореспонденцію для відправлення передають старшому корпусного відділення в незапечатаному вигляді, який здає їх інспектору або особі, яка виконує його обов'язки.

Уся кореспонденція, що підлягає перегляду, повинна бути протягом трьох діб переглянута і вручена адресатам. Кореспонденція, що містить відомості про смерть близьких або інші термінові повідомлення щодо особистих інтересів цих осіб, негайно передається заступникові начальника установи виконання покарань чи слідчого ізолятора із соціально-психологічної роботи або особі, яка виконує його обов'язки, під підпис у спеціальному журналі для ознайомлення адресатів.

Проста кореспонденція, як правило, вручається засудженим і особам, узятим під варту, начальниками відділень соціально-психологічної служби (вихователями), старшими корпусного відділення, а рекомендовані та цінні відправлення – інспектором під підпис у журналі. Кореспонденція з поштових скриньок виймається щодня, крім вихідних днів. Вручення адресатам кореспонденції, що потребує додаткової оплати, здійснюється за відомістю, на підставі якої бухгалтерія установи виконання покарань чи слідчого ізолятора проводить відрахування вартості додатково наданих поштових послуг.

Кореспонденція, що надійшла на ім'я осіб, які звільнені з установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів або померли, у триденний термін підлягає поверненню поштовому відділенню для надіслання відправнику з позначкою "Адресат вибув, підлягає поверненню відправнику" за підписом інспектора. Рекомендована та цінна кореспонденція, а також повідомлення про грошові перекази при поверненні відправникові обов'язково реєструється в журналі. Кореспонденція, що надійшла до установи виконання покарання чи слідчого ізолятора на ім'я осіб, які вибули до інших установ, переадресовується і повертається поштовому відділенню для надіслання за новою адресою.

Стаття 114 КВК України передбачає право та порядок одержання і відправлення засудженими грошових переказів родичам та іншим особам. Це право є доволі важливим, оскільки з одного боку дозволяє поліпшити матеріальне становище засудженого, і з іншого – надає йому можливість приймати участь у забезпеченні власної родини, відчувати себе потрібним та корисним. Умови відбування покарання в місцях позбавлення волі допускають можливість отримання та відправлення засудженими грошових переказів, при цьому встановлені певні обмеження.

Засуджені до позбавлення волі можуть направляти грошові переказі без обмежень лише родичам, використовуючи для цього безготівковий розрахунок з установами звязку, що здійснюють подібні перекази. Для відправлення грошових переказів іншим особам обовязковою умовою є дозвіл адміністрації установи.

З метою відправлення грошового переказу засуджені передають письмові зави в бухгалтерію установи виконання покарань, яка знімає з їх лицьових рахунків суми, вказані у заяві, та пересилає кошти за допомогою установ звязку за призначенням та адресам, вказаним у заяві. Дозвіл відправляти грошові перекази стимулює матеріальну зацікавленість засуджених в результатах своєї праці, що сприяє підвищенню продуктивності праці та поліпшенню умов трудового виховання засуджених. Поряд з цим систематичне надання матеріальної допомоги своїм родинам свідчить про активність процесу виправлення засуджених.

Показником виправлення засуджених повинно служити також направлення ними грошових переказів з метою дострокового погашення позовів потерпілих та інших осіб. Адміністрація установи виконання покарань повинна усіляко підтримувати це, проводити відповідну виховну та розяснювальну роботу, створювати умови для високопродуктивної праці осіб, які відбувають покарання.

Засуджені до позбавлення волі мають право на відправлення грошових переказів і за іншими приводами: при участі у цивільно-правових угодах, наприклад, у звязку з придбанням майна в порядку, встановленому для засуджених, у звязку з поверненням боргу, погашенням раніше узятих позичок, придбанням книг тощо. Отримання засудженими грошових переказів законом не обмежено. Перекази можуть направлятися у звязку з поверненням боргу, прийняттям спадщини, виплатою авторського гонорару тощо. Але при цьому засудженим та їх родичам потрібно розяснити, що направлення грошових переказів з метою придбання продуктів харчування та предметів першої потреби є недоцільним, оскільки за законом засудженим дозволяється купувати це тільки за кошти, зароблені в колонії. Такі обмеження у використанні грошових коштів, отриманих за переказами, продиктовані необхідністю виключити для засуджених будь-яку можливість отримання матеріальної допомоги не за рахунок своє праці, що безпосередньо випливає з трудового виховання засуджених. У той же час засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам - віком понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп, вагітним жінки, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, неповнолітнім, а також засудженим, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення волі, дозволено придбавати продукти харчування та предмети першої потреби на гроші, одержані за переказами.

Контрольні питання

1. Порядок придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування те предметів першої потреби.

2. Порядок надання побачень.

3. Види літератури, забороненої до придбання засудженими.

4. Умови та порядок надання засудженим телефонних розмов.

5. Порядок отримання засудженими посилок (передач), особливості цього процесу у 2006 році.

6. Види письмового та іншого приладдя, заборонені до придбання засудженим.

7. Перелік адресатів, листи до яких не піддаються перегляду.

8. Процедура здійснення перегляду звернень засуджених.