17.3. Визначення виду установи виконання покарань та місця відбування покарання

У ст. 86 КВК України закріплено, що вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається Департаментом, а не судом, як це було раніше. З 2001 р. ця процедура здійснюється комісіями з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі - Регіональні комісії), що утворюються в територіальних органах управління Департаменту, та Апеляційною комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі - Апеляційна комісія), що утворюється безпосередньо в Департаменті.

Комісію очолює голова (перший заступник начальника територіального органу управління Департаменту за посадою), який має двох заступників (заступника начальника територіального органу управління Департаменту з соціально-виховної та психологічної роботи та начальника слідчого ізолятора за посадою). Заступники голови Регіональної комісії та її члени призначаються та звільняються наказами начальників територіальних органів управління Департаменту за поданням голів Регіональних комісій. До складу комісії входять: начальники відділу, відділення (групи) по контролю за виконанням судових рішень, начальники медичної служби, начальники оперативного відділу, (відділення) територіального органу управління Департаменту та слідчого ізолятора. До складу комісії можуть включатись також інші фахівці. Вищевказані особи зобовязані відвідувати СІЗО і розглядати матеріали особових справ засуджених без їх особистої присутності. Контроль за діяльністю Регіональних комісій покладається на першого заступника Голови Департаменту. Регіональні та Апеляційна комісії підзвітні й підконтрольні Голові Департаменту.

Підставою для визначення колонії з необхідним рівнем безпеки, де засуджені до позбавлення волі будуть відбувати покарання, є вирок суду та інші матеріали, які характеризують засудженого. Так, Інструкція передбачає, що розподіл та направлення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарань здійснюється на підставі ст. 12, 64 ,65 КК України та ст. 11, 18, 19, 86, 87, 92, 93, 101, 138, 140, 147 КВК України, за відповідними індивідуальними чи персональними нарядами.

Про прийняття Регіональною комісією рішення щодо визначення рівня безпеки виправної колонії засудженому оголошується під розпис на витязі з протоколу її засідання. Вищевказаною Інструкцією передбачено, що неправомірне, з точки зору громадянина, рішення Регіональної комісії може бути оскаржене до Апеляційної комісії, одним із завдань якої є розгляд заяв і скарг засуджених осіб, їх захисників, законних представників, батьків, близьких родичів та інших громадян з питань розподілу та направлення засуджених до позбавлення волі. Скарги на рішення Апеляційної комісії подаються на розгляд Голові Департаменту.

Направлення засуджених до місця відбування покарання відбувається за відповідними персональними чи індивідуальними нарядами. За індивідуальними нарядами Департаменту направляються: а) засуджені, розмістити яких немає змоги через відсутність у регіоні колоній чи секторів визначеного рівня безпеки або через відсутність у регіоні достатньої кількості установ для окремого розміщення осіб, яких засуджено за одним вироком суду; б) особи, які до засудження постійно проживали за межами регіону, де вони вчинили злочин, або мають постійні соціальні зв’язки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки) за межами цього регіону.

За персональними нарядами (тобто, на кожного засудженого окремо) Департаменту направляються: а) засуджені іноземці, громадянство яких документально підтверджено (національний паспорт, паспортний документ, довідка з дипломатичного представництва, запис у судовому рішенні), незалежно від наявності в регіоні установ відповідного рівня безпеки; б) особи, засуджені до довічного позбавлення волі; в) особи, яким визначено відбування покарання в колонії максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу; г) особи, засуджені за вчинення злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі.

Без нарядів із СІЗО до установ виконання покарань направляються: а) засуджені неповнолітні особи жіночої статі - до Мелітопольської виховної колонії управління Департаменту в Запорізькій області; б) засуджені неповнолітні особи чоловічої статі, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, - до Маріупольської виховної колонії управління Департаменту в Донецькій області; в) жінки, які вперше засуджені за злочини, вчинені з необережності, - до Орджонікідзевської виправної колонії управління Департаменту в Дніпропетровській області; г) чоловіки, які вперше засуджені за злочини, вчинені з необережності, - до Кагарлицької виправної колонії управління Департаменту в місті Києві та Київській області; д) уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки, які визнані інвалідами першої або другої групи, - до Дніпродзержинської виправної колонії управління Департаменту в Дніпропетровській області; е) засуджені жінки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі і визнані інвалідами першої або другої групи, - до Чернігівської виправної колонії управління Департаменту в Чернігівській області; ж) уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років - до Чорноморської виправної колонії управління Департаменту в Одеській області; з) засуджені жінки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років, - до Чернігівської виправної колонії управління Департаменту в Чернігівській області; і) уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк чоловіки, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, - до Менської виправної колонії управління Департаменту в Чернігівській області; и) засуджені до позбавлення волі на певний строк чоловіки, які визнані інвалідами першої або другої групи та потребують постійного медичного нагляду і реабілітації, яким визначено відбування покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, - до Софіївської виправної колонії управління Департаменту в Дніпропетровській області.

Засуджені до позбавлення волі, які за висновком начальника медичної частини СІЗО потребують стаціонарного лікування у лікувальних закладах при установах, або лікувальних закладах Міністерства охорони здоров’я України, направляються до зазначених установ. Тобто щодо таких осіб вид установи виконання покарань визначається на загальних підставах, але спочатку вони направляються на лікування до відповідної установи, після чого етапуються до колонії, що була їм визначена Регіональною чи Апеляційною комісіями.

Процес розподілу засуджених до установ виконання покарань фактично складається з двох взаємоповязаних етапів: на першому з них здійснюється обрання виду установи, на другому – визначення конкретної установи виконання покарань, розташованої на території тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці. Визначення місця відбування покарання у виді позбавлення волі – це процес початкового й наступного вибору кримінально-виконавчої установи, де повинен відбувати покарання засуджений до позбавлення волі, та території її дислокації [110, с. 8]. Вибір місця відбування покарання, як правило, здійснюється з метою збереження й укріплення соціально-корисних і порушення соціально-шкідливих звязків засудженого з оточуючим світом, забезпечення успішної його адаптації до умов відбування покарання й диференціації виконання покарання.

Приймаючи рішення про призначення місця відбування покарання засудженим, Регіональним комісіям в обовязковому порядку необхідно враховувати їх постійне місце проживання до засудження та наявність соціально-корисних звязків з близькими родичами. При наявності законних підстав враховувати заяви громадян та засуджених при розподілі засуджених в межах області, та зазначати про надходження клопотань в запиті на індивідуальний наряд щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань у колонці «Примітка» (рішення № 2 від 22.01.2004 р).

На сьогодні кримінально-виконавча система України є нездатною створити в усіх областях колонії всіх видів, що не дозволяє розмістити засуджених поряд з місцем проживання їх рідних. Однак, з метою підтримання родинних звязків особи, які до засудження постійно проживали за межами регіону, де вони вчинили злочин, або мають постійні соціальні зв’язки з близькими родичами (матір'ю, батьком, чоловіком, дружиною, дітьми, рідними братами і сестрами, онуками, дідом і бабою, усиновителями, усиновленими) за межами цього регіону, направляються за нарядами Департаменту, як правило, ближче до місця проживання рідних (а в разі відсутності на території області установи даного виду - до так званих «міжобласних» колоній, тобто таких, за якими закріплені декілька сусідніх областей).

За ч. 1 ст. 93 КВК України, засуджені до позбавлення волі відбувають весь строк покарання у виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження. Подібний порядок виконання покарання дає можливість залучати до роботи із засудженими громадськість за місцем їх попередньої роботи, родичів, що найчастіше дає позитивний результат. Лише у виняткових випадках вони можуть бути направлені і до відповідної установи виконання покарань іншого регіону. Так, засуджені іноземці, громадянство яких документально підтверджено (національний паспорт, паспортний документ, довідка з дипломатичного представництва, запис у судовому рішенні); колишні працівники правоохоронних органів; особи, засуджені до довічного позбавлення волі; особи, яким визначено відбування покарання в колонії максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу; особи, засуджені за вчинення злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, направляються до установ виконання покарань, визначених для тримання даних категорій засуджених, незалежно від місця проживання або засудження.

Як вказано вище, закон вимагає, щоб засуджений до позбавлення волі відбував весь строк призначеного покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження. Багаторічна практика підтвердила доцільність цієї вимоги. Адміністрація установи виконання покарань має можливість всебічно вивчати особу злочинця, застосовувати до нього індивідуальну програму виховного впливу. Із встановленого загального правила в законі передбачені винятки. Так, переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають засудженому залишатися у цій колонії. КВК не визначає перелік таких підстав. Проте всі вони повинні бути повязані з особою засудженого, а не його рідними. Тому не може служити підставою переводу погіршення матеріального стану родини засудженого, хвороба його рідних тощо.

Під винятковими обставинами, які перешкоджають засудженому залишатися у цій колонії, потрібно розуміти, наприклад, таку поведінку засудженого, яка робить неможливим його перебування у даному оточенні в силу негативних нахилів засудженого, Винятковими обставинами можуть виступати також необхідність: а) забезпечення особистої безпеки засудженого чи засуджених (того, що переводиться, або тих, котрі залишаються); б) переведення до іншої установи з метою полегшення розкриття злочину; в) уникнення інших надзвичайних обставин в установі тощо.

У випадку хвороби засуджений тимчасово може бути переведений до лікувальної установи. Після одужання він повертається в колонію, де перебував раніше.

Порядок вирішення питань переводу засудженого до іншої установи залежить від того, здійснюється він у межах однієї області, чи носить характер міжобласного. У першому випадку питання вирішується Регіональною комісією територіального управління Департаменту після всебічного вивчення підстав, думки адміністрації та характеристики засудженого; у другому - Апеляційною комісією Державного департаменту України з питань виконання покарань.