6.5. Судовий та відомчий контроль.

Одним із видів державного контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань є судовий контроль. Стаття 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права і звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується. Ст.124 Конституції України зазначає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. В свою чергу, ч.1 ст.8 КВК України гарантує засудженим право на звернення до суду із заявами та скаргами. Отже судовий контроль може здійснюватися насамперед шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, адміністративного та кримінального судочинства за заявами та позовами засуджених стосовно порушення їх законних прав та інтересів під час відбування покарання.

Здійснюючи судочинство в кримінальних справах, суд звертає вирок, що набрав законної сили до виконання і забезпечення своєчасного виконання вироку покладається на суддю або голову відповідного суду, який постановив вирок. Органи, що виконують вирок, повинні повідомити суду, який його постановив про прийняття його до виконання. Всі питання про сумніви і протиріччя, які виникають при виконанні вироку і можуть призвести до порушень чинного законодавства вирішуються судом, який постановив вирок. Виключно судом під час виконання вироку вирішуються питання про застосування до засуджених акту амністії, умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, звільнення від подальшого відбування покарання через хворобу, звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років. Всі перелічені питання вирішуються судом за поданням адміністрації органів і установ виконання покарань шляхом дослідження матеріалів справи під час судового засідання. Отже, приймаючи відповідне рішення з того чи іншого питання, суд тим самим перевіряє законність та обгрунтованість рішення адміністрації про застосування до засудженого відповідних норм кримінального або кримінально-виконавчого законодавства.

Здійснення відомчого контролю за діяльністю підпорядкованих органів і установ виконання покарань ст.23 КВК України покладає на вищестоящі органи управління та Державний департамент України з питань виконання покарань. Аналогічну норму містить і Закон України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, стаття 7 якого передбачає, що центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань (Департамент) координує і контролює діяльність всієї Державної кримінально-виконавчої служби України.

З метою забезпечення відомчого контролю за діяльністю підпорядкованих органів і установ виконання покарань, на Департамент, поряд з іншими завданнями покладаються і наступні:

- забезпечення додержання вимог законодавства в органах і установах виконання покарань, запобігання злочинам, дисциплінарним проступкам з боку засуджених до позбавлення волі та щодо них, їх припинення та виявлення і розкриття злочинів, вчинених в органах і установах виконання покарань, проведення дізнання у справах про ці злочини, здійснення оперативно-розшукової діяльності;

- керівництво органами і установами виконання покарань, організація виробничо-господарської діяльності з наданням засудженим роботи;

- правовий і соціальний захист осіб рядового і начальницького складу, працівників кримінально-виконавчої системи та членів їх сімей.

Порядок і форми здійснення контролю з боку територіальних органів управління за діяльністю підпорядкованих органів та установ виконання покарань визначається у Положенні про територіальний орган управління, яке затверджується Департаментом.

Однією із найбільш ефективних форм відомчого контролю є інспектування органів та установ виконання покарань. Загальні положення щодо інспектування установ виконання покарань закріплені у п.5 Правил. Правом інспектування установ виконання покарань користуються Голова Департаменту, його заступники, начальники територіальних органів управління Департаменту та їх заступники. Всі інші працівники кримінально-виконавчої системи користуються правом перевірки установ виконання покарань на підставі приписів або завдань на відрядження, затверджених переліченими вище посадовими особами.

Комплексне інспектування територіальних органів управління та установ виконання покарань проводиться Департаментом один раз на п’ять років. Комплексне інспектування установ виконання покарань територіальним органом управління здійснюється один раз на два роки.

Основними завданнями інспектування є:

– вивчення та оцінка фактичного стану діяльності органів і установ кримінально-виконавчої системи з усіх напрямків роботи, перевірка її відповідності вимогам чинного законодавства, актів та доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів, рішень колегії, вказівок Департаменту;

– визначення адекватності вжитих заходів оперативній обстановці та стану справ, що склалися, аналіз результатів діяльності і ступеню впливу на стан справ у підпорядкованих установах;

– визначення та оцінка ефективності стилю і методів роботи керівних кадрів, ступеню їх впливу на стан справ у підвідомчих установах;

– перевірка знання працівниками законодавства та відомчих нормативних актів, вміння орієнтуватися в обстановці, приймати грамотні рішення і реагувати на її зміни;

– виявлення невикористаних резервів для удосконалення діяльності органів і установ кримінально-виконавчої системи;

– виявлення недоліків у діяльності органів і установ виконання покарань, а також причин і умов, що сприяли їх виникненню, розробка заходів, спрямованих на їх усунення;

– вивчення, узагальнення та поширення позитивного досвіду, нових форм і методів роботи;

– надання практичної допомоги в організації роботи;

– сприяння правильному добору, розстановці, навчанню і вихованню кадрів, підвищенню їх відповідальності за доручену справу, зміцненню дисципліни і законності [70, с.58-59].

Результати комплексного інспектування органів і установ виконання покарань обговорюються на оперативних нарадах та засіданнях колегій Департаменту та його територіальних органів, за висновками яких вживаються відповідні заходи реагування на виявлені недоліки та порушення. Для усунення виявлених недоліків складаються та затверджуються відповідні плани організаційно-практичних заходів, хід виконання яких контролюється Департаментом або керівництвом регіонального управління (відділу) З метою перевірки ефективності та якості усунення недоліків, виявлених під час інспектування, на протязі року після проведення комплексної перевірки (як правило) проводяться контрольні перевірки, результати яких також обговорюються на нарадах та засіданнях відповідних колегій.

З метою забезпечення законності в діяльності органів і установ виконання покарань, ст.18 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” серед інших обов’язків, які покладаються на посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, передбачає також і наступні:

- виконувати покарання відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства;

- забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав і інтересів засуджених і осіб, взятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань;

- забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, взятих під варту, інших осіб виконання ними обов’язків, установлених законом;

- забезпечувати безпеку засуджених і осіб, взятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;

- припиняти адміністративні правопорушення, , що посягають на встановлений законодавством порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань;

- запобігати вчиненню злочинів та дисциплінарних проступків в органах та установах виконання покарань, приймати і реєструвати заяви та повідомлення про злочини і події, своєчасно приймати рішення;

- виявляти, припиняти, розривати злочини, вчинені в установах виконання покарань;

- створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, взятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.