5.1. Поняття правового статусу засуджених

Правовий статус фізичної особи – це сукупність її прав і обов’язків. За характером правового регулювання виділяють загальний, галузевий і спеціальний правовий статус фізичної особи. Загальний правовий статус визначається нормами всіх галузей права, галузевий – конкретної галузі права, а спеціальний (або індивідуальний) – нормами спеціального законодавства [152, с.44].

Правовий статус засуджених – це різновид галузевого правового статусу, який визначається нормами кримінально-виконавчого законодавства і в свою чергу поділяється на підвиди – правові статуси осіб, які відбувають різні види кримінальних покарань, призначених їм за вироком суду, що набрав законної сили.

Особи, які відбувають покарання не можуть бути позбавлені громадянства України і тому як громадяни України володіють певними правами і свободами, які відповідно до ст.3 Конституції України визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини визнається Конституцією України головним обов’язком держави. На конституційному рівні питанню правого статусу засудженого присвячена норма, закріплена у ст.63 Конституції України, яка проголошує, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду. Отже, хоча правовий статус засуджених і базується на загальному правовому статусі громадян України, проте у зв’язку із засудженням особи він зазнає певної трансформації. Оскільки сутність кримінального покарання як виду державного примусу полягає у застосуванні певних позбавлень та встановленні певних обмежень для засуджених, відповідно і різні види покарань обумовлюють різні за обсягом обмеження в правах і обов`язках засуджених. Найбільші обмеження в правовому статусі особи пов`язані безперечно з виконанням покарань, які передбачають ізоляцію засудженого від суспільства – довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту.

Правовий статус засуджених – це сукупність всіх встановлених і нормативно-урегульованих прав засуджених, якими вони володіють і обов`язків, які на них покладені під час відбування кримінального покарання.

Безперечною перевагою чинного КВК України є наявність у ньому широкого спектру норм, які на рівні закону закріплюють конкретні права і обов’язки засуджених. У Виправно-трудовому кодексі України (1970р.) на рівні закону передбачалася лише одна норма загального характеру (ст.8), а конкретні права і обов’язки засуджених були закріплені лише у підзаконних нормативних актах. У КВК України питанню правового статусу засуджених присвячена окрема глава – друга, яка включає чотири статті (ст.ст. 7-10). Крім того, права і обов’язки осіб засуджених до покарань різних видів конкретизується у відповідних нормах КВК України, що визначають порядок і умови виконання окремих видів покарань (ст.ст.34,37,42, 51,59, 60, 71, 107, 142, 151 та ін.), а також у підзаконних нормативних актах (Правилах внутрішнього розпорядку, інструкціях, положеннях, наказах тощо) які більш детально регламентують особливості виконання і відбування покарання того чи іншого виду.

Стаття 7 КВК України (Основи правового статусу засуджених) визначає, що держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку, а засуджені користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та КВК України і встановлених вироком суду. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також КВК України, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. Отже обмеження засуджених у правах та обов’язках можуть бути встановлені: 1) безпосередньо законами України; 2) КВК України – в залежності від виду призначеного покарання; 3) вироком суду.

Відповідно до ч.3.ст.7 КВК України правовий статус засуджених іноземців і осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Перелік основних прав засуджених визначений у ст. 8 КВК України (Основні права засуджених), відповідно до якої засуджені мають право (ч.1 ст. 8 КВК України):

– на отримання інформації про свої права і обов’язки, порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання;

– на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості;

– звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян;

– давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;

– на охорону здоров’я. Охорона здоров’я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань;

– на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій, відповідно до законів України.

Ч.2 ст. 8 КВК України гарантує засудженим право на отримання правової допомоги – вони можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права.

Засудженим іноземцям закон (ч.3 ст.8 КВК України) надає право підтримувати зв’язок з дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав, особам без громадянства, а також громадянам держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні,  з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаціями, які здійснюють їх захист.

Крім прав, які надаються засудженим під час виконання покарання, закон вимагає від них виконання і певних обов’язків. Перелік основних обов’язків засуджених визначається ст.9 КВК України, відповідно до вимог якої засуджені зобов’язані:

– виконувати встановлені законодавством обов’язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;

– виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань;

– ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених;

– з’являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань.

За невиконання засудженими своїх обов’язків і законних вимог адміністрації органів і установ виконання покарань законом встановлюється відповідальність.

Крім прав, визначених у ст. 7 КВК України, засуджені мають також право на особисту безпеку, сутність якого полягає в тому, що у разі виникнення небезпеки життю і здоров’ю засуджених, які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпеки. В таких випадках відповідна посадова особа зобов’язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого (ч.2 ст.10 КВК України).

З метою забезпечення особистої безпеки засудженого, адміністрація установи виконання покарань вживає заходів до його переведення в безпечне місце, а також інших заходів до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого відбування ним покарання.

Необхідно враховувати, що засуджені, які відбувають покарання можуть бути будь-якими суб’єктами кримінального процесу (потерпілими, свідками, підозрюваними або обвинуваченими) при розслідуванні кримінальних справ про злочини, вчинені як в установах виконання покарань, так і поза їх межами. В таких випадках на них поширюється дія Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, положення якого стосовно засуджених осіб конкретизується у ч.4 ст.10 КВК України наступним чином – у разі наявності небезпеки для життя і здоров’я засуджених, до яких згідно із законом у зв’язку з їх участю у кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає заходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. До цих осіб також можуть бути застосовані наступні заходи: а) ізольоване тримання; б) переведення в іншу установу виконання покарань.

Звільнення особи від відбування покарання (або виконання призначеного покарання) тягне за собою припинення кримінально-виконавчих правовідносин, а разом з цим і існування особливого правового становища засудженого. Загальний правовий статус такого громадянина, якщо звільнений не повинен відбувати додаткову міру покарання, автоматично поновлюється в повному обсязі, за виключенням тих обмежень, які тягне за собою судимість. Ст.155 КВК України (Правовий статус осіб, які відбули покарання) визначає, що особи, які відбули покарання, несуть обов’язки і користуються правами, встановленими для громадян України, з обмеженнями, що передбачені для осіб, які мають судимість. Такі обмеження можуть бути передбачені тільки законом.