19.1. Загальні положення про умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі

Частиною 2 ст. 102 КВК України визначено, що “режим має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку й усвідомленню людської гідності”. Це положення цілком відповідає рекомендаціям, які містяться у Мінімальних стандартних правилах поводження із засудженими, відповідно до яких прийнятий в установі режим повинен прагнути зводити до мінімуму різницю між життям у в'язниці й життям на волі, та Європейських тюремних правил, п. 102.2 яких передбачено, що ув’язнення з позбавленням волі само по собі є покаранням, тому режим для засуджених не повинен усугубляти страждання, пов’язані з ув’язненням.

Існують основні фізичні вимоги, які повинні бути задоволені з метою забезпечення поваги до людської гідності засудженого, піклування про них. Життя засуджених в умовах позбавлення волі повинно починатися й продовжуватись у рамках справедливого та належного ставлення, покликаного довести, що засуджений залишається громадянином, наділеним правами та обов’язками. У поняття належного відношення до засуджених входить надання адекватного житла, дотримання умов санітарії та гігієни, надання постільної білизни, одягу, харчування, забезпечення водою та місцем для фізичних вправ. Подібний підхід базується на ст. 25 Загальної декларації прав людини, за якою кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний підхід і необхідне соціальне забезпечення, що необхідні для підтримки її здоров'я й добробуту. Названа норма знайшла своє відображення й у національному законодавстві. Так, стаття 48 Конституції України визначає, що кожен громадянин України (засуджені не є винятком) має право на достатній життєвий рівень, а саме: достатнє харчування, одяг, житло. Крім того, і в статті 49 Конституції проголошено, що кожен має право на охорону здоров'я і медичну допомогу.

Міжнародні експерти застерігають, що у тих країнах, де рівень життя населення доволі низький, дуже часто роздаються голоси про те, що ув’язнення не заслуговують тримання у гідних та гуманних умовах. Якщо вільне населення повинне боротися за виживання, якщо у вільних громадян нестача продуктів харчування для них самий та їх дітей, то навіщо комусь турбуватися з приводу умов тримання порушників закону? Відповідь на це питання полягає в наступному: якщо держава узяла на себе право позбавляти свободи будь-кого, незалежно від існуючої на те причини, то вона повинна узяти на себе й зобов’язання забезпечити достойне та гуманне поводження з засудженими. Той факт, що особам на свободі важко забезпечити пристойний життєвий рівень ніколи не можна використовувати у якості виправдання неможливості створення належних умов в місцях позбавлення волі [74, с. 42-43].

Отже, для дотримання міжнародних рекомендацій, життя засуджених н тільки повинне відповідати тому життєвому рівню, який у даний час характерний для нашого суспільства, а й можливо бути у деяких випадках дещо вищим. На жаль, на практиці це ще не забезпечено (наведемо лише один приклад: у 2006 р., наприклад, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць був встановлений у розмірі 496 грн., а видатки на тримання однієї особи, позбавленої волі, складали приблизно 120 грн.).

Наближення умов відбування покарання до рівня життя на свободі в колоніях проявляється ще й в тому, що ізоляція при відбуванні покарання у виді позбавлення волі в колоніях, як уже зазначалось, не є абсолютною. Відповідно до глави 17 КВК України, яка регламентує умови відбування покарання в колоніях, засуджені мають можливість мати контакти з зовнішнім світом у визначених кримінально-виконавчим законодавством формах шляхом побачень як із родичами, так і з іншими особами, їм надається можливість у деяких випадках виїжджати за межі колоній, дозволяється мати телефонні розмови, одержувати посилки, передачі і бандеролі, листуватися тощо. Засудженим до позбавлення волі створюються необхідні житлово-побутові умови, вони забезпечуються приміщеннями для проживання, їм надається одяг, натільна білизна й взуття за сезоном, а також триразове гаряче харчування. Крім того, засуджені мають право придбавати в магазинах колоній продукти харчування та предмети першої потреби, що теж сприяє поліпшенню їх рівня життя під час відбування покарання.

Розглянемо детальніше основні умови.