19.4. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній

Міжнародні норми та стандарти зауважують, що необхідно подбати про розробку та впровадження системи, що дозволить ув’язненим відлучатися на короткий термін для відвідування своїх родин на дому. На виконання цих рекомендацій та практичне впровадження принципу гуманізму, спрямована норма ст. 111 КВК України, за якою засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, може бути дозволено короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб), у зв'язку з такими винятковими особистими обставинами: смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого; стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї.

Дане правило поширюється і на осіб, які залишені у слідчих ізоляторах для роботи у господарській обслузі, за умови, що визначений їм вид установи виконання покарань відповідає вказаним у названій статті.

Виїзд засудженого у звязку зі стихійним лихом, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї, може бути дозволений, якщо від нього постраждали чоловік, дружина, діти, батьки, інші родичі, що до арешту проживали разом із засудженим та вели з ним спільне господарство. Дозвіл на короткочасний виїзд у зв'язку з виключними обставинами дається начальником колонії з урахуванням особи й поведінки засудженого. При необхідності короткострокового виїзду засуджений подає на імя начальника установи письмову заяву, до якої додає документ, який підтверджує наявність передбачених законом особистих обставин.

Рішення про виїзд приймається у добовий строк з моменту надходження офіційно засвідчених документів (висновку або довідки органу охорони здоровя про тяжку хворобу, що загрожує життю хворого, довідки сільської ради, органу місцевого самоврядування або з житлової дільниці про стихійне лихо, довідки або телеграми про смерть тощо). Ці документи повинні бути завірені органом, що їх видав, або органом внутрішніх справ за місцем дислокації цих органів. За порядком, встановленим Департаментом, результати розгляду питання про короткостроковий виїзд оформлюються письмовим висновком, а при позитивному рішенні - видається відповідний наказ начальника установи. Особа, що отримала дозвіл на виїзд, дає підписку про те, що їй розяснено порядок надання короткострокових виїздів, вона попереджена про відповідальність за неповернення без поважних причин у встановлений строк до місця відбування покарання. Відповідальність може бути як дисциплінарна, так і кримінальна (остання передбачена ч. 3 ст. 390 КК України). Протягом доби по прибуттю до місця призначення засуджений зобовязаний зявитися до місцевого органу внутрішніх справ, маючи при собі відповідні документи. Час перебування засудженого поза межами колонії зараховується в строк відбування покарання, а вартість проїзду засудженого оплачується ним особисто або його родичами.