20.1. Загальні положення про умови матеріально–побутового забезпечення та медико-санітарного обслуговування засуджених до позбавлення волі

Ефективність карально-виховного впливу на засуджених суттєво залежить від стану матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення осіб, засуджених до позбавлення волі. Відомо, що сутністю покарання є кара, яка безпосередньо проявляється в порядку і умовах виконання покарання. Для позбавлення волі наприклад, кара характеризується комплексом правообмежень, які входять в режим відбування покарання. Комплекс правообмежень включає в себе і обмеження засуджених в сфері матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення. Але виконання покарання не має на меті заподіяння фізичних страждань і погіршення здоров’я засудженого. Безумовно, належний побут в установах виконання покарань позитивно впливає на виправлення засуджених, сприяє набуттю ними корисних навичок і звичок, привчає до порядку, чинить відповідну дисциплінуючу дію, закладає необхідну основу для формування здорового морально-психологічного клімату в колективі засуджених. І навпаки засуджені дуже гостро реагують на всі випадки порушення їх прав у цій сфері, і часто реакція їх на недоліки матеріально–побутового характеру буває настільки сильною, що призводить іноді до виникнення в колоніях ексцесів із засудженими, в тому числі масових безпорядків.

Правове регулювання матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення засуджених повинно враховувати вимоги принципу соціальної справедливості, так як за своєю функціональною роллю даний принцип є результатом відображення та осмислення життєвих протиріч і повинен здійснювати безпосередній вплив на формування вказаних норм, забезпечуючи при цьому ясність і точність правових формулювань, що відповідають міжнародним стандартам. Україна, яка є членом Ради Європи, прийняла на себе обов’язки привести діюче законодавство, що регулює питання боротьби із злочинністю, зокрема на стадії виконання покарання у виді позбавлення волі, у відповідність з міжнародними актами про захист прав людини, де закріплено, що всі приміщення, якими користуються ув’язнені, повинні відповідати всім санітарним вимогам. Адміністрація повинна у звичайні часи забезпечити кожному ув’язненому харчування достатньо поживне для підтримки його здоров’я і сил (ст. 20 Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими). Стаття 22 названого акту передбачає: “Всі заклади повинні мати в своєму розпорядженні по крайній мірі одного кваліфікованого медичного працівника, що володіє певними знаннями в області психіатрії. Медичне обслуговування слід організовувати в тісному зв’язку з місцевими або державними органами охорони здоров’я. Воно повинно охоплювати психіатричні, діагностичні служби і там, де це необхідно, лікування психічно ненормальних ув`язнених”. Статтею 62 цих же Правил передбачено, що “медичні служби і заклади повинні виявляти всі фізичні і психічні захворювання і недоліки, які можуть перешкоджати перевихованню ув’язнених, і піклуватися про їх лікування. 3 цією метою заклади повинні мати можливість забезпечити необхідне медичне, хірургічне і психіатричне обслуговування”.

Матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі – це створення сукупності умов тримання засуджених, спрямованих на задоволення їх потреб в харчуванні, одязі, житлі, комунально-побутових послугах, медичному обслуговуванні .

Належна організація матеріально–побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених створює передумови для того, щоб режим відбування покарання міг звести до мінімуму різницю між життям на волі і в місцях позбавлення волі, щоб не зменшувати у засуджених почуття відповідальності і осмислення людської гідності (ст.60 Мінімальних стандартних правил поводження із ув’язненими, ч.2 ст.102 КВК України).

Правове регулювання матеріально–побутового забезпечення та медико-санітарного обслуговування засуджених до позбавлення волі здійснюється ст. 115-116 КВК України, постановами Кабінету Міністрів України, Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та іншими нормативно-правовими актами Департаменту.