11.2. Умови відбування покарання та відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт.

Умови відбування покарання у виді громадських робіт та обов’язки, які покладаються на засуджених під час відбування покарання визначаються ст.37 КВК України та нормами Розділу ІІ Інструкції.

Відповідно до ч.1 ст.37 КВК України засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов’язані:

– додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання;

– сумлінно ставитися до праці;

– працювати на визначених для них об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт;

– з’являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції;

– повідомляти КВІ про зміну місця проживання;

– періодично з’являтися на реєстрацію до підрозділу КВІ.

Дні явки засудженого на реєстрацію та її періодичність встановлюються постановою працівника КВІ, яку він виносить згідно вимог ч.3 ст.13 КВК України. Ця постанова затверджується начальником підрозділу КВІ та оголошується засудженому під підпис. Для здійснення реєстрації засудженого заводиться листок реєстрації. Періодичність явки засудженого на реєстрацію до КВІ встановлюється від 1 до 4-х разів на місяць в залежності від тяжкості злочину, ставлення засудженого до відбування покарання та праці. Поважними причинами неявки засудженого до КВІ у призначений строк КВК України визнає: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Під час перебування засудженого у щорічній відпустці за основним місцем його роботи він продовжує відбувати громадські роботи, оскільки відповідно до ч.2 ст.37 КВК України надання засудженому щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання. У вихідні та святкові дні засуджені не відбувають покарання в разі відсутності можливості здійснення контролю за виконаним ними обсягом робіт.

Без відповідного дозволу КВІ засудженому забороняється виїжджати за межі України (ч.4 ст.37 КВК України). Інструкція передбачає, що працівник КВІ може давати засудженим дозвіл на виїзд за межі України тільки в разі направлення їх у відрядження з місця роботи, при потребі проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича, що обов’язково повинно підтверджуватися документально (ксерокопії відповідних документів долучаються до особової справи засудженої особи). При прийнятті рішення про надання засудженому дозволу на виїзд за межі України (або про відмову в наданні такого дозволу) працівник КВІ виносить мотивовану постанову, яка видається засудженому, а її копія долучається до особової справи засудженого.

Під час відбування покарання може статися так, що засуджена особа внаслідок певних обставин втратить працездатність (хвороба, досягнення пенсійного віку, перебування у стані вагітності). В таких випадках у порядку, визначеному ч.3 ст.37 КВК України та Розділом ІІ Інструкції, працівник КВІ направляє до суду подання про звільнення такої особи від подальшого відбування покарання. До подання обов’язково додаються документи які підтверджують факт втрати працездатності (висновок лікарської комісії, медична довідка про вагітність, копія пенсійного посвідчення тощо). Виконання покарання у таких випадках припиняється до остаточного вирішення цього питання судом.

Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи. Засуджений може залучатися до виконання громадських робіт не більш як чотири години на день, а неповнолітні засуджені  дві години на день, але не менше двадцяти п’яти годин на місяць (ст.38 КВК України).

Ст.40 КВК України встановлюється відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт. Зокрема згідно частини першої цієї статті за порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього кримінально-виконавчою інспекцією може бути застосоване застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. Якщо ж буде встановлено, що засуджений ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, КВІ надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 389 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років.

Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт відповідно до ч.3 ст.40 КВК України визнається:

– невиконання встановлених обов’язків;

– порушення порядку та умов відбування покарання;

– притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;

– невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин;

– допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця;

– поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Крім того, порушником визнається також засуджений, який не з’явився без поважної причини (перелік причин неявки, які визнаються поважними наведений у ч.1 ст.37 КВК України) до КВІ або зник з метою ухилення від відбування покарання. За фактом кожного допущеного порушення засуджений дає письмове пояснення, яке долучається до його особової справи.

Якщо буде встановлено, що засуджений порушує порядок та умови відбування покарання або ухиляється від відбування покарання, для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України працівник КВІ направляє прокуророві наступні матеріали:

– подання;

– копія вироку суду;

– копію облікової картки;

– довідку про відбутий засудженим час покарання (у годинах);

– довідку про вчинені ним порушення та вжиті КВІ заходи впливу;

– пояснення засудженого, а також інші документи, які свідчать про факт ухилення.

Вимоги до змісту подання визначаються нормами Розділу ІІ Інструкції і відповідно до них у поданні повинні бути обов’язково наведені конкретні факти, які свідчать про ухилення засудженого від відбування покарання, а саме:

– кількість випадків невиходу на роботу, порушення трудової дисципліни, появи на роботі в нетверезому стані та протягом якого часу вони здійснені;

– неявка в інспекцію за викликом без поважних причин;

– які саме обов’язки не були виконані засудженим і які саме порушення порядку і умов відбування покарання були ним допущені;

– які саме проступки було вчинено засудженим та чи був він притягнутий за них до адміністративної відповідальності;

– факти ухилення від реєстрації.

У випадках якщо засуджений ухиляється від відбування покарання і місце перебування його невідоме, КВІ організовує і здійснює початкові розшукові дії на протязі 30 діб. Якщо ці заходи не дають позитивних результатів, оголошується розшук засудженого, здійснення якого покладається на органи внутрішніх справ. Після встановлення місця знаходження такого засудженого, він відповідно до ч.4 ст.40 КВК України затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.

Контрольні питання

1. Сутність покарання у виді громадських робіт.

2. Підстави для виконання покарання у виді громадських робіт.

3. Порядок виконання покарання у виді громадських робіт.

4. Функції підрозділів КВІ щодо виконання покарання у виді громадських робіт.

5. Функції органів внутрішніх справ при виконанні покарання у виді громадських робіт.

6. Обов’язки власника підприємства, організації, установи або уповноваженого ним органу за місцем відбування засудженими покарання у виді громадських робіт та його відповідальність за їх неналежне виконання.

7. Порядок припинення виконання покарання у виді громадських робіт.

8. Умови відбування покарання та обов’язки засуджених до громадських робіт.

9. Відповідальність засуджених за ухилення від громадських робіт.

10. Порядок притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання.