12.5. Обчислення строку та порядок зняття з обліку засуджених до покарання у виді виправних робіт

Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку провадилося відрахування. Число днів, відпрацьованих засудженою особою, має бути не менше за число робочих днів, якi припадають на кожний місяць встановленого судом строку покарання. Відбування покарання у виді виправних робіт продовжується до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості робочих днів або зарахування у встановлених ст. 43 КВК України випадках часу, коли засуджений не працював. Кількість робочих днів за графіком встановлюється адміністрацією підприємства, установи та організації відповідно до положень Глави IV Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КВК України початком строку відбування покарання у виді виправних робіт є день, з якого засудженої особи, але не раніше ніж вирок набрав чинності. Тобто, якщо к моменту надходження на підприємство, установу чи організацію копії вироку (іншого рішення) суду засуджений перебував у відпустці, початком строку відбування виправних робіт вважається перший день після його повернення з відпустки, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку, який може з тих чи інших причин і не співпадати з днем фактичного виходу з відпустки. Аналогічно повинно вирішуватись питання і у випадках, коли на момент надходження вищевказаних документів засуджений був звільнений або перебував на лікарняному, у відпустці по вагітності та родах тощо.

Якщо засуджена особа не відпрацювала необхідної кількості днів i відсутні підстави, встановлені КВК України для заліку невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування виправних робіт триває до повного відпрацювання засудженою особою призначеної кількості робочих днів. Коли ж кількість днів, які підлягають включенню до строку відбування покарання у даному місяці, перевищує число робочих днів, передбачених графіком, до строку відбуття покарання зараховується лише один календарний місяць, без врахування днів, відпрацьованих понад графіку, однак утримання із заробітку, нарахованого за дні, відпрацьовані понад графіку, не здійснюються (наприклад, у випадку, коли за графіком у даному місця встановлено 20 робочих днів, а засуджений відпрацював 25 днів, йому зараховується відбуття одного повного місяця виправних робіт (дні, відпрацьовані понад графіку до наступного місяця не зараховуються), а відрахування здійснюються лише із заробітку за 20 робочих днів згідно графіку).

Тобто, у будь-якому випадку до часу відбування виправних робіт включається виключно час, який засуджений повинен був відпрацювати за графіком, понаднормова робота до часу відбуття покарання у жодному разі не зараховується (так, наприклад, засуджений з неповажних причин не відпрацювавши у попередньому місяці потрібну кількість робочих днів, не може “наздогнати” упущене за рахунок понаднормової роботи у наступному місяці. У цьому випадку тривалість виправних робіт продовжується у часі).

Обчислення строку відбування покарання проводиться на підставі відомостей про роботу засудженої особи на підприємстві, які кожного місяця надсилаються власником підприємства до інспекції. У відомостях зазначаються кількість робочих днів за графіком на підприємстві, кількість фактично відпрацьованих засудженою особою робочих днів, кількість i причини невідпрацьованих нею днів згідно з графіком, кількість днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності та з інших причин, розмір заробітної плати i утримань з неї за вироком суду. У разі, коли засуджена особа працює у приватного підприємця, у якого відсутні бухгалтер та печатка, такі відомості можуть бути надані тільки за підписом приватного підприємця. У такому випадку після взяття на облік засуджена особа подає до інспекції копію трудового договору (трудовий договір обов’язково укладається в письмовій формі і в тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи реєструється в державній службі зайнятості за місцем проживання роботодавця згідно ст. 24, 24¹ Кодексу законів про працю України та у відділі реєстрації фізичних осіб державної податкової інспекції).

Окрім часу, протягом якого засуджений працював та з його заробітку проводились утримання, до строку відбування покарання зараховується:

а) час, протягом якого засуджена особа не працювала з поважних причин i за нею вiдповiдно до закону зберігалася заробітна плата (наприклад, час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу тощо). Сенс подібного положення полягає в тому, що, якщо особа не працює, а за нею зберігається саме заробітна плата, а не який-небудь інший вид грошової компенсації або допомоги, з неї також здійснюються утримання в доход держави, котрі не провадяться з інших видів грошових виплат (наприклад, матеріальні виплати за час перебування на лікарняному);

б) час, коли засудженій особі не надавалася робота на підприємстві через її відсутність, що підтверджується наказом по підприємству (або витягом з нього) за підписами керівника та бухгалтера, скріпленими печаткою (так званий простій, тобто, зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами);

в) час, протягом якого засуджена особа перебувала на обліку в державній службі зайнятості і їй було надано статус безробітної, що підтверджується відповідною довідкою щокварталу. У цьому випадку кожен місця перебування у статусі безробітного зараховується до строку покарання як календарний місяць виправних робіт;

г) час, протягом якого засуджена особа перебувала під вартою у зв'язку з учиненням злочину, за який відбуває виправні роботи. У строк відбування виправних робіт зараховується один день ув’язнення за три дні виправних робіт відповідно до ч. 4 ст. 338 КПК України (тобто, кожні десять днів тримання під вартою зараховуються як один місяць виправних робіт). При цьому строк попереднього увязнення, що підлягає зарахуванню, повинен бути чітко вказаний у вироку. Зарахуванню підлягає кожен день тримання під вартою, незалежно від того, скільки часу протягом останнього дня засуджений перебував під вартою.

Стаття 43 КВК України встановлює, що у строк відбування покарання не зараховується:

а) час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп’янінням або діями, пов’язаними з ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень;

б) час відбування адміністративного стягнення у виді арешту або виправних робіт;

в) час тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування виправних робіт у випадках, коли вина в учиненні злочину доведена у встановленому законом порядку. Виходячи з загальних принципів діючого законодавства, цей час підлягає зарахуванню у випадках, коли дане рішення відмінене у встановленому законом порядку або за кримінальною справою винесено виправдувальний вирок;

г) час, протягом якого покарання не виконувалось у звязку зі звільненням від його відбування з випробуванням відповідно до рішення суду;

д) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (наприклад, час хвороби та перебування на лікарняному);

е) час, коли працівник фактично не працював, хоча за ним і зберігалося місце роботи (посада), йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону України "Про відпустки", за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;

ж) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

Щодо особи, яка згідно з висновком лікарсько-трудової експертної комісії під час відбування покарання стала непрацездатною, працівник інспекції надсилає до суду подання, особову справу та зазначений вище висновок про заміну покарання у виді виправних робіт штрафом відповідно до ч. 3 ст. 57 КК України та ч. 5 ст. 42 КВК України, при цьому з моменту подання відповідних документів до кримінально-виконавчої інспекції до вирішення зазначеного питання судом відбування покарання призупиняється.

Стосовно засудженого, який після постановлення вироку суду досяг пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, працівник інспекції надсилає до суду подання (особову справу та, відповідно, завірену копію пенсійного посвідчення або завірену копію медичного висновку) про звільнення такої особи від відбування покарання відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України та ч. 6 ст. 42 КВК України, при цьому до вирішення зазначеного питання судом відбування покарання призупиняється, а відбута частина покарання обраховується виходячи з відпрацьованого на момент подачі документів часу.

Також виконання покарання у виді виправних робіт припиняється, і засуджені знімаються з обліку у зв'язку з :

– засудженням за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт – за наявності копії вироку, що набрав законної сили;

– амністією – за наявності постанови суду про застосування амністії;

– помилуванням – за наявності розпорядження Управління з питань помилування адміністрації Президента України про виконання Указу Президента України про помилування;

– скасуванням вироку – за наявності відповідної постанови суду;

– винесенням судом постанови про умовно-дострокове звільнення – за наявності такої постанови;

– заміною виправних робіт штрафом – за наявності відповідної постанови суду;

– звільненням від відбування покарання – за наявності відповідної постанови суду;

– смертю засудженого– за наявності відповідної довідки з органу реєстрації актів громадянського стану;

– засудженням особи за вчинення нового злочину – за наявності копії вироку, що набрав законної сили;

– вибуттям особи, з території обслуговування у зв'язку зі зміною місця роботи – за наявності підтвердження про отримання справи інспекцією за новим місцем роботи.

Для визначення часу закінчення строку покарання, слід додати календарний строк призначеного судом покарання до дня його початку. Наприклад, засуджений до одного року виправних робіт відбуває покарання з 10 квітня 2005 р. (з цього дня розпочато відрахування з його заробітку); прогулів та інших порушень встановленого режиму відбування покарання не мав; у додаткових відпустках та на лікарняному не перебував; час перебування у щорічній відпустці інспекцією йому було зараховано в порядку заохочення до строку виправних робіт, отже, він має бути знятий з обліку 10 квітня 2006 р. (ця дата є останнім днем відбування даного покарання). Зазначена дата включається в строк відбутого покарання, і цього дня працівник інспекції зобовязаний зробити відповідні відмітки у всіх видах персонального обліку .

Якщо строк покарання закінчується у вихідний чи святковий день, засуджений повинен бути знятий з обліку у передвихідний чи святковий день. При обчисленні строку покарання місяцями, він закінчується відповідного числа останнього місяця. Покарання вважається відбутим лише тоді, коли кількість відпрацьованих засудженим днів відповідатиме кількості робочих днів, що припадають (згідно графіку) на кожен місяць, окремі його періоди та встановленому судом строку покарання в цілому.

Після повного відбуття засудженим покарання у день закінчення його строку (тобто в день отримання останніх розрахункових відомостей з підприємства), а при звільненні за іншими підставами – не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів, інспекція надсилає повідомлення власнику підприємства, на якому працює засуджений, про припинення відрахувань з його заробітку і знімає засуджену особу з обліку (ч. 6 ст. 153 КВК України). Зняття засудженої особи з обліку за іншими підставами здійснюється в день надходження відповідних документів до інспекції. Відносно особи, знятої з обліку, яка підлягає призову на строкову військову службу, в десятиденний термін направляється повідомлення у відповідний військкомат. В такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направляється повідомлення до відділу у справах громадянства, імміграції, та реєстрації фізичних осіб. Особі, яка відбула призначений судом строк виправних робіт, за її вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.