152. Судове слідство

Судове слідство - центральна частина судового розгляду, коли суд та інші учасники процесу досліджують усі докази, необхідні для вирішення справи.

Після завершення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового слідства. Судове слідство розпочинається з читання обвинувального висновку, а у справах приватного обвинувачення - з оголошення скарги потерпілого. Якщо у справі заявлено цивільний позов, оголошується також позовна заява.

Обвинувальний висновок оголошує прокурор, за згодою сторін - тільки резолютивну частину обвинувального висновку, скарги оголошує потерпілий чи його представник, а позовну заяву - цивільний позивач чи його представник.

Після цього головуючий роз'яснює підсудному, а коли підсудних декілька - кожному з них суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле їм обвинувачення, чи визнають вони себе винуватими і чи бажають давати показання. Якщо у справі заявлено цивільний позов, головуючий запитує підсудного і цивільного відповідача, чи визнають вони позов (ст. 298 КПК).

Після виконання зазначених дій головуючий з'ясовує думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити та який порядок їх дослідження. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначається постановою судді чи ухвалою суду.

Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніхто не оскаржує. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного.

Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, проводиться обов'язково (ст. 299 КПК).

Допит підсудного розпочинається з пропозиції головуючого дати у справі показання, після чого підсудного допитують прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, інші підсудні. Потім підсудного допитують суддя та народні засідателі. Суд має право протягом всього допиту підсудного учасниками судового розгляду ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

Допит підсудного за відсутності іншого підсудного допускається за мотивованою ухвалою суду тільки у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси справи або безпека підсудного. Після повернення підсудного до залу суду головуючий ознайомлює його з показаннями, які були дані за його відсутності, і надає можливість ставити запитання підсудному, якого допитували за його відсутності, а також дати пояснення з приводу цих показань. У судовому засіданні підсудний має право користуватися нотатками (ст. 300 КПК).

Оголошення судом показань підсудного, даних під час досудового розслідування або на суді, дозволяється як з ініціативи суду, так і за клопотанням прокурора та інших учасників судового розгляду в таких випадках:

1) за наявності суттєвих суперечностей між показаннями, які підсудний давав на суді й під час досудового слідства або дізнання;

2) у разі відмови підсудного давати показання на судовому слідстві;

3) коли справа розглядається за відсутності підсудного (ст. 301 КПК).

У випадку, коли відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, він після допиту останнього виконує вимоги ст. 317 КПК, тобто оголошує закриття судового слідства, і переходить до судових дебатів (ст. 3011 КПК).

Допит потерпілого проводиться перед допитом свідка за тими ж правилами, що й допит свідка. Перед дачею кожним із них показань головуючий встановлює їх особу, роз'яснює свідкові його права й обов'язок повідомити все, що він знає у справі, та попереджає його про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 і 385 КК за давання судові завідомо неправдивих показань і за відмову від давання показань.

Потерпілому головуючий роз'яснює його права і попереджає про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдиві показання.

Свідки допитуються по одному за відсутності інших, ще не допитаних свідків. Кожному свідкові перед допитом його по суті ставляться запитання, щоб з'ясувати його стосунки з підсудним і потерпілим, і пропонується розповісти все те, що йому відомо у справі. Після цього його допитують прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.

Якщо свідка викликали на судове засідання за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду, запитання цьому свідкові ставить спочатку той учасник судового розгляду, за клопотанням якого свідка було викликано. Суд протягом усього допиту свідка учасниками судового розгляду має право ставити йому запитання для уточнення і доповнення відповідей.

Для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суддя за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, адвоката чи самого свідка виносить мотивовану постанову Про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів в іншому приміщенні, у тому числі за межами приміщення суду, Та про надання права учасникам процесу слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них.

У разі, коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Якщо допитати свідка з використанням технічних засобів неможливо, суд (суддя) допитує його за відсутності підсудного. Допитаний свідок видаляється із залу судового засідання. Після повернення підсудного до залу суду головуючий знайомить його з показаннями свідка і надає йому можливість дати пояснення з цього приводу. Підсудний і учасники судового розгляду мають право ставити запитання свідкові.

Свідок відповідає на запитання за відсутності підсудного. Допитані свідки залишаються в залі судового засідання і не можуть покинути його до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого (ст. 303 КПК).

Кожний учасник судового розгляду має право ставити свідкові додаткові запитання для з'ясування або доповнення відповідей, даних на запитання інших осіб.

Кожного свідка можна додатково допитати або передопитати в присутності інших, уже допитаних свідків або на очній ставці (ст. 304 КПК).

Свідок, даючи показання, може мати при собі нотатки в тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які важко тримати у пам'яті. Свідкові дозволяється зачитувати документи, які стосуються даного ним показання. Ці документи належить пред'явити суду й учасникам судового розгляду на їх вимогу; за ухвалою суду їх можуть долучити до справи.

Суд із власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді, у разі:

- наявності суттєвих суперечностей між показаннями, які свідок дав на суді і під час досудового слідства або дізнання;

- неявки на судове засідання свідка, явка якого з тих або інших причин неможлива;

- коли справа розглядається за відсутності свідка, щодо якого здійснюються заходи безпеки і який звільнений від обов'язку з'являтись на судове засідання (ст. 306 КПК).

Експертиза в суді призначається у випадках, коли для вирішення питань необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Експерт на судовому засіданні бере участь у дослідженні доказів і може з дозволу суду ставити запитання підсудному, потерпілому і свідкам про обставини, які мають значення для його висновку.

Після з'ясування обставин, що мають значення для висновку експерта, головуючий пропонує прокуророві, підсудному, його захисникові та іншим учасникам судового розгляду подати у письмовому вигляді запитання, які вони бажають поставити експертові. Суд обмірковує ці запитання, враховуючи при цьому думку учасників судового розгляду, усуває ті з них, які не стосуються справи або не належать до компетенції експерта, а також формулює ті запитання, які він ставить експертові з власної ініціативи.

Після цього суд виносить ухвалу, а суддя - постанову, в якій викладає поставлені на вирішення експертизи запитання. Ці запитання передаються експертові, який складає висновок.

Висновок експерта дається у письмовому вигляді, оголошується на судовому засіданні і приєднується судом до кримінальної справи (ст. 310 КПК).

Після оголошення висновку експертові можуть ставитися запитання для роз'яснення і доповнення його висновку.

Запитання експертові спочатку ставить прокурор, потім - потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисники, підсудний, суддя та народні засідателі.

Запитання, поставлені експертові, та відповіді на них заносяться до протоколу судового засідання. Суд може призначити додаткову або повторну експертизу. У таких випадках розгляд справи може бути відкладено.

Речові докази може оглянути суд і пред'явити учасникам судового розгляду, а коли це необхідно - свідкам і експертам. Особи, яким пред'явлені речові докази, можуть звертати увагу суду на ті або інші особливості, які мають значення для вирішення справи, про що зазначається у протоколі судового засідання. Огляд речових доказів, які не можна доставити на судове засідання, проводиться в разі необхідності на місці їх знаходження.

Документи, що є доказами у справі, мають бути оглянуті або оголошені на судовому засіданні. Ці дії можуть проводитися як за ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду в будь-який момент судового слідства. З приводу відомостей, які містяться в документах, у необхідних випадках можуть бути допитані підсудні, потерпілі, свідки, витребувані й перевірені інші докази.

Огляд місця події в необхідних випадках проводить суд за участю прокурора, підсудного, його захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, а коли цього вимагають обставини справи, то й за участю свідків і експертів.

Прибувши на місце огляду, суддя або головуючий оголошує судове засідання продовженим, і суд приступає до огляду. При цьому запитання підсудному, свідкам, потерпілому та експертам можуть бути поставлені у зв'язку з оглядом.

Обвинувач, підсудний, його захисник та інші учасники судового розгляду мають право при огляді звернути увагу суду на все те, що, на їхню думку, може сприяти з'ясуванню обставин справи. Про проведення огляду та його результати зазначається у протоколі судового засідання (ст. 315 КПК).

З метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних під час судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а судця - постановою мають право доручити органові, який провадить розслідування, виконати певні слідчі дії. В ухвалі (постанові) зазначається, для з'ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.

Особа, яка виконує доручення, проводить відповідну слідчу дію з дотриманням вимог КПК. Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передається суду, який дав доручення.

Протокол слідчої дії та інші докази, що надійшли від органу, який виконував доручення, досліджуються на судовому засіданні і приєднуються до справи (ст. 315¹ КПК).

Після розгляду судом усіх доказів, що є у справі, головуючий опитує учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме. У випадках заявлення клопотань суд обговорює і вирішує їх, про що виносить ухвалу, а суддя - постанову. Після вирішення клопотань і виконання додаткових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим.