102. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів

При провадженні дізнання, досудового слідства орган дізнання і слідчий зобов'язані виявити причини й умови, які сприяли вчиненню злочину.

Відповідно до ст. 23 КПК причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, входять до предмета доказування в кожній кримінальній справі. Це - несприятливі умови формування особи підозрюваного, обвинуваченого, які призвели до формування в нього антигромадських поглядів, навиків, звичок, обставини його життя перед вчиненням злочину, під впливом яких у нього виникла "рішучість" вчинити злочин, конкретні недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій чи посадових осіб та інших громадян, наявність яких (недоліків) полегшила вчинення злочину і настання шкоди.

Дослідження обставин справи не є всебічним і повним, якщо не виявлені причини та умови вчинення злочину. Така прогалина може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування або новий судовий розгляд.

Дії слідчих органів щодо виявлення причин та умов вчинення злочину та вжиття заходів до їх усунення є процесуальними і мають відображатися в матеріалах справи.

Висновки органів досудового розслідування, прокурора про безпосередні причини та умови вчинення злочину повинні ґрунтуватися не на припущеннях, а на достовірних доказах, що є у справі. У своїх поданнях вони не мають права посилатися на обставини, не досліджені при розслідуванні справи.

Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, подають у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов.

Не пізніше як у місячний строк щодо подання необхідно вжити необхідних заходів і про результати повідомити особу, яка надіслала подання.

У разі залишення посадовою особою подання без розгляду орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов'язані вжити заходів, передбачених у ст.ст. 254 -257 КпАП.