34. Потерпілий у кримінальному процесі

Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову у цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу (ст.49 КПК).

Вирішуючи питання про визнання особи потерпілим, суд або суддя, слідчий, особа, яка провадить дізнання, повинні з'ясувати, яка конкретно шкода заподіяна злочином, і вказати про це в ухвалі або постанові. Для визнання особи потерпілою закон не вимагає від неї заяви.

Потерпілим у кримінальній справі може бути визнана тільки фізична особа. Якщо в результаті злочинних дій майнова шкода була заподіяна юридичній особі, то вона може виступати у кримінальній справі як цивільний позивач через свого представника.

Громадянин, якому злочином була заподіяна майнова шкода і він заявив вимогу про відшкодування збитків, повинен визнаватись одночасно потерпілим і цивільним позивачем. Відповідно до п. 2 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р., потерпілий у кримінальному процесі вправі пред'явити цивільний позов про відшкодування моральної шкоди. Потерпілий має право:

- давати показання у справі;

- подавати докази;

- заявляти клопотання;

- знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а також у справах, в яких досудове слідство не провадилось, - після призначення справи до судового розгляду;

- брати участь у судовому розгляді;

- заявляти відводи;

- подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді;

- при наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки (ч. 3 ст. 49 КПК);

Обсяг процесуальних прав потерпілого залежить від того, до якої категорії віднесена справа, в якій він бере участь. Так, наприклад, у справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК) потерпілий є стороною у судовому розгляді, бере участь у дослідженні доказів, особисто або через свого представника підгримує обвинувачення, виступає у судових дебатах з обвинувальною промовою.

Відповідно до ч.4 ст.49 КПК потерпілий має право брати участь у судових дебатах.

У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі (ч. 5 ст. 49 КПК). Перелік близьких родичів вказаний в п. 11 ст. 32 КПК (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід. баба, онуки).

Пленум Верховного Суду України у постанові № 8 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинців" від 22 грудня 1978 р. вказав, що у випадку смерті особи суди не вправі визнавати потерпілими інших осіб, які не вказані в п. 11 ст. 32 КПК. Якщо на визнанні потерпілим наполягає декілька близьких родичів, то вони повинні визнаватись потерпілими у кримінальній справі.

Елементом процесуального статусу потерпілого є його обов'язки.

Потерпілий зобов'язаний:

- давати правдиві показання;

- з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду (ч. 3 ст. 72 КПК);

- не розголошувати даних досудового розслідування (ст.121 КПК);

- на вимогу осіб, що провадять розслідування, пред'являти

предмети і документи, які мають значення для справи (ст.66 КПК);

- у разі необхідності представляти зразки для експертного дослідження, бути підданим освідуванню (ст. ст. 193,199 КПК);

- дотримуватись порядку судового розгляду (ст. 272 КПК).

За невиконання покладених на нього обов'язків потерпілий несе передбачену законом відповідальність.

Якщо потерпілий не з'явився без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід у порядку, передбаченому ст.ст. 135, 136 КПК України.

За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового розслідування потерпілий несе відповідальність за ч.1 ст. 185 або ст.185⁴ Кодексу про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивих показань - за ст. 384 КК. За розголошення даних досудового слідства настає кримінальна відповідальність за ст. 387 КК. За порушення порядку під час судового засідання потерпілий відповідає за ч.1 ст.185 Кодексу про адміністративні правопорушення України.