140. Незмінність складу суду, безпосередність, усність судового розгляду і рівність прав його сторін

Незмінність складу суду при розгляді справи означає, що кожну справу необхідно розглядати в одному й тому ж складі суддів. Коли хто-небудь із суддів позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, його слід замінити іншим суддею. Тоді розгляд справи розпочинається з початку. Якщо в залі судового засідання з початку розгляду справи перебуває запасний народний засідатель, він замінює вибулого народного засідателя, і розгляд справи продовжується, якщо він не вимагає відновлення судових дій із початку (ст. 259 КПК). Якщо з складу суду вибуває головуючий, розгляд справи відкладається.

Обставини, які позбавляють суддю можливості продовжувати участь у розгляді справи і призводять до заміни його іншим суддею, можуть бути різними: тяжке або інше тривале захворювання, смерть судці, закінчення строку його повноважень, взяття суддю під варту у зв'язку з підозрою або обвинуваченням у вчиненні злочину, обставини, що виключають учать судді в розгляді справи (ст.ст. 54,55 КПК).

Порушення вимоги закону про незмінність складу суду є безумовною підставою для скасування судового вироку (п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК).

Безпосередність і усність судового розгляду означає, що суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Це зобов'язує суддів формулювати свої висновки не на підставі матеріалів досудового розслідування, а на підставі того, що кожний із них безпосередньо почує, побачить, з'ясує під час судового розгляду.

З правила про безпосередність дослідження доказів є винятки: дозволяється оголосити на судовому засіданні показання підсудного, потерпілого чи свідка, які вони дали під час дізнання, досудового слідства або в суді за наявності істотних суперечностей між показаннями, які вони дали в суді і під час провадження досудового розслідування чи судового розгляду, коли підсудний відмовився давати показання на судовому слідстві або справа розглядається за його відсутності (ст. 301 КПК), коли явка свідка чи потерпілого на судове засідання неможлива з поважних причин, коли справа розглядається у відсутності свідка (ст. 306 КПК).

У виняткових випадках суд може звільнити свідка, потерпілого, щодо яких вжито заходів безпеки, від обов'язку з'явитися на судове засідання. У такому випадку вони мають дати письмове підтвердження показань, які дали раніше (ч. 2 ст. 290, ч. 2 ст. 292 КПК).

Усність судового розгляду справи означає вимогу закону додержувати на судовому засіданні усної форми спілкування суду і учасників процесу, усного давання показань підсудними свідками, потерпілими, експертами та обговорення всіх обставин справи і доказів. Не суперечить усності судового розгляду ; користування свідком нотатками, коли показання стосуються розрахунків чи інших даних, які важко тримати у пам'яті (ч. 2 ст. 305 КПК), бо і в цьому разі показання даються усно.

Учасників судового розгляду, які мають протилежні процесуальні інтереси у даній справі, на судовому засіданні прийнято називати сторонами.

Стороною обвинувачення є державний обвинувач (прокурор), приватний обвинувач (у справах приватного обвинувачення), а також потерпілий і цивільний позивач та ц представники, стороною захисту - підсудний і його захисник, законний представник неповнолітнього підсудного, цивільний відповідач і його представник.

Рівність прав сторін судового розгляду полягає в тому, що сторона обвинувачення і сторона захисту користуються рівними правами на заявлення відводів і клопотань, подання доказів, участь у їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступі в судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду (ст. 261 КПК).

Рівність прав є основною юридичною передумовою реального існування і дії принципу змагальності та диспозитивності судового розгляду, який дозволяє сторонам судового розгляду користуватися рівними правами та свободою в наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, що дає можливість судові всебічно, повно у об'єктивно дослідити всі обставини справи, що виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідальність або ж виключають провадження у справі і є підставою для її закриття, а отже, винести законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Враховуючи ці обставини, законодавець закріпив у Конституції України змагальність сторін та свободу в наданні ними судові своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як одну з основних засад судочинства (п. 4 ст. 129).