58. Етапи процесу доказування

Процес доказування - у розумінні дослідження, встановлення фактів, обставин справи за допомогою доказів - полягає у певній діяльності, яка проводиться стосовно доказів.

Цей процес відбувається у встановленому законом процесуальному порядку і складається з таких етапів:

1.Виявлення і процесуальне закріплення (фіксація) доказів.

2.Перевірка доказів.

3.Оцінка доказів.

Процес доказування розпочинається з виявлення доказів. Виявлення доказів - це передбачені законом процесуальні дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду, спрямовані на виявлення, витребування й отримання доказів.

Посадові особи мають право:

1. Проводити слідчі і судові дії, перелік і порядок проведення яких встановлений законом.

2. Вимагати від установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, проведення ревізій.

3.Приймати докази від учасників процесу, а також від будь-яких громадян, установ, підприємств, організацій.

4. Вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

5.У передбачених законом випадках особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд у справах, що перебувають в їх провадженні, мають право доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальнім справі (ст. 66 КПК).

Захисник має право збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази у справі, в тому числі запитувати і одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, оптувати громадян (ч. 2 п. 13 ст. 48 КПК).

Представлення доказів - це спосіб реалізації учасником процесу свого права на участь у доказуванні. Слідчий, суд не мають права відмовити учаснику процесу приєднати до справи документ, який представлений як доказ, або у проведенні слідчих дій щодо збирання доказів, якщо обставини, про які вони заявляють клопотання, мають значення для справи.

Зібрані докази повинні бути зафіксовані у процесуальній формі, що визначається законом, в тому числі і за допомогою науково-технічних засобів.

Фіксація доказової інформації - це складова частина провадження слідчих і судових дій щодо виявлення, збирання доказів та їх джерел, що докладно врегульована в КПК. Вона, як і провадження вказаних дій, є виключною компетенцією особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду. У необхідних випадках допомогу в цьому їм надають спеціалісти, перекладачі і секретар судового засідання.

КПК містить вичерпний перелік способів фіксації доказів та їх джерел: складання протоколів слідчих дій, судових засідань суду першої інстанції та апеляційного суду (ст.ст. 84, 87 КПК); винесення постанов особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором; ухвал і постанов суду про приєднання до справи предметів і документів; застосування фото- і кінозйомок, звуко- і відеозапису; виготовлення планів, схем, зліпків і відбитків слідів (ст.ст. 85, 85¹, 85², 87¹, ч. 6 ст. 114 КПК). Протокол може бути написаний від руки або за допомогою машинопису. Для забезпечення його повноти може бути застосовано стенографування. Розшифрований і надрукований на машинці зміст стенограми є частиною протоколу. Сам стенографічний запис за чинним КПК України до протоколу не додається.

Протокол є основним, найбільш поширеним способом фіксації ходу і результатів слідчих і судових дій щодо збирання та перевірки доказів. Поступаючись перед звуко- і відеозаписом, кіно- і фотозйомкою щодо повноти і точності фіксації, протоколи мають порівняно з ними і позитивні якості: нескладність виготовлення, можливість фіксації лише даних і обставин, що мають відношення до справи, зорове сприйняття, а тому більш надійне засвоєння записаного, краще забезпечення прав учасникові слідчих і судових дій робити зауваження і поправки до змісту і форми зафіксованого. Водночас звуко- і відеозапис, кінозйомка фіксують не тільки результати, а й перебіг слідчих і судових дій та містять більш повну інформацію.

Виготовлені під час провадження слідчої дії фотознімки, матеріали звуко- і відеозапису, кінозйомок, плани, схеми, зліпки та інші матеріали додаються до протоколу цієї дії як таю, що пояснюють його зміст (ч. 4 ст. 85 КПК).

Загальними вимогами, які визначають умови допустимості застосування у кримінальному процесі науково-технічних засобів і методів розслідування, є такі: дії щодо їх застосування правомірні, якщо вони передбачені законом, не суперечать йому, застосовувати їх можуть особи, спеціально на те уповноважені, можливість їх застосування безпосередньо визначається науковою обґрунтованістю, об'єктивністю і достовірністю одержуваних при цьому результатів. Вони не повинні суперечити етичним нормам, принижувати гідність осіб, до яких застосовуються, їх застосування має відповідати вимогам безпеки.

Будь-який доказ для того, щоб він міг бути покладений в основу висновків слідства і суду, повинен бути перевірений. Є так способи перевірки доказів:

1. Дослідження самого доказу.

2.Відшукання нових доказів, що підкріплюватимуть або спростовуватимуть цей доказ.

3. Зіставлення доказу з іншими доказами, що є у справі. Оцінка доказів є підсумком їх перевірки і полягає у визнанні існування або не існування факту, який цими доказами встановлюється.

Оцінка доказів включає в себе два моменти: аналіз і синтез. Аналіз доказів означає:

1. Поділ всієї сукупності зібраних у справі доказів на окремі, відмежування кожного доказу від інших доказів.

2. Поділ кожного доказу на його складові частини, виділенні в ньому окремих фактів.

3. Зіставлення окремих елементів кожного доказу один з одним і кожного доказу з іншими доказами.

Синтез доказів означає - отримання та узагальнення висновків із зібраних у справі доказів, встановлення на підставі доказів фактів і обставин справи, що розслідуються і розглядаються судом. Аналіз, синтез і оцінка доказів нерозривно пов'язані між собою. Практично це означає, що під час розслідування і розгляду справи слідство і суд аналізують всі зібрані у справі докази, на їх підставі встановлюють факти, виходячи з яких збирають нові докази, на основі яких згодом робляться нові висновки. Весь процес дослідження обставин справи становить рух слідства від відомих фактів до фактів невідомих, поки всі суттєві обставини справи не будуть з'ясовані, а це і є з логічного боку, співвідношенням аналізу і синтезу.

Користування доказами проводиться на підставі процесуального закону і відповідно до його вимог.