logo
766_g2d

53. Відшкодування витрат суб'єктам кримінального процесу

Свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, перекладачі, експерти, спеціалісти і поняті мають право на відшкодування їм витрат у зв'язку з їх явкою за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і до суду. За ними зберігається середній заробіток за місцем роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом. Особам, які не є робітниками чи службовцями, виплачується винагорода за відриві від звичайних занять.

Експерти, спеціалісти і перекладачі, крім того, мають право на винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання! дорученої їм роботи не входить у їх службовий обов'язок.

Зазначені виплати проводяться органами дізнання, досудового слідства і суду, із коштів, що передбачаються І кошторисом на зазначені цілі. Порядок виплат і розмір сум, той підлягають виплаті, визначаються відповідною інструкцією (ст. 92 КПК).

Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат таї виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення та виплати державнім науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України 1 липня 1996р., № 710.

Сума винагороди за відрив від звичайних занять визначається з урахуванням їх характеру у межах від 20 до 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день. Розмір винагороди експерта або спеціаліста, який виконує свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності завдання у межах від 3 до 5 відсотків неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за 1 годину роботи. У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків. Нормативна вартість однієї експертогодини у гривнях становить: експертиза проста - 14,53; експертиза середньої складності - 18, 16; експертиза особливої складності — 21,80.

Перекладачам залежно від їх кваліфікації та складності роботи встановлюються такі розміри винагороди: за письмові переклади від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один авторський аркуш (40 тис. друкованих або рукописних знаків), за усні переклади від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи. Переклади з рідкісних мов з письмовою в'язю, своєю графікою ієрогліфами, клинописом, а також з стародавніх мов, так само, як і переклади на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в'язю, свою графіку, написані ієрогліфами, клинописом, оплачують із збільшенням ставок на 25 відсотків.

Свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, експерти, спеціалісти, перекладачі та поняті мають право на відшкодування вартості проїзду до місця виклику і назад, до місця постійного проживання, витрат у зв'язку з винаймом житлового приміщення, добових, якщо місце проживання викликаної особи знаходиться в іншому населеному пункті.

Відшкодування витрат (вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати пов'язані з винаймом жилого приміщення, добові) військовослужбовцям, які викликаються до органу дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, як свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, експерти, спеціалісти, перекладачі та поняті, проводиться на вимогу військових частин за встановленими нормами. Особисто військовослужбовцям ніякі витрати не відшкодовуються.

Ст. 93 КПК регламентує порядок відшкодування судових витрат та оплату праці адвокатів.

Судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам або приймаються на рахунок держави.

При визнанні підсудного винним суд постановляє стягнути з нього судові витрати. У тому разі, якщо винуватими буде визнано декількох осіб, суд встановлює розмір витрати при стягнення з кожного з них, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засудженого.

Якщо підсудний буде визнаний винуватим, але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

При закритті справи у зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим у справах про злочини, зазначені у ч. 1 ст. 27 КПК, суд може покласти судові витрати на одного з них або на обох.

Судові витрати у разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, а також судові витрати, пов'язані з виплатою сум перекладачеві, приймаються на рахунок держави.

Якщо у разі неспроможності особи, оплата праці захисника з надання юридичної допомоги була проведена за рахунок держави, відшкодування витрат державі може бути покладено на засудженого.

Судові витрати підлягають стягненню в дохід держави лише з осіб, щодо яких винесено обвинувальний вирок.

Стягнення із засудженого безпосередньо на користь свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, понятого чи перекладача витрат, пов'язаних з їх явкою та викликом, є неприпустимими (п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат'1.

При виправданні підсудного за однією чи декількома статтями пред'явленого обвинувачення або при виключенні одного чи кількох епізодів судові витрати в цій частині провадяться за рахунок держави.

Питання про судові витрати має бути вирішено у вироку ( п. 10 ч: 1ст. 324, ст. 335 КПК).

Оплата праці захисника у разі його участі у справі за призначенням провадиться за рахунок держави у порядку і розмірах; встановлених Кабінетом Міністрів України. Відшкодування державі витрат у цьому випадку за згодою засудженого або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, може бути покладено на них (ч. 6 ст. 93 КПК).

Порядок оплати праці адвокатів визначається Положенням, затвердженим міністрами юстиції і фінансів України 27 листопада 1991 р. із наступними змінами, внесеними у 1992,1993, 1996 рр. Підставою для оплати праці адвокатів є:

- постанова судді, особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвала суду про звільнення громадянина від оплати праці за юридичну допомогу чи про призначення адвоката;

- довідка про участь адвоката у справі, яка щомісячної видасться особою, котра провадить дізнання, слідчим або судом її зазначенням у ній кількості затрачених адвокатом днів та обсягу виконаної роботи.

Копія постанови чи ухвали та довідка надаються керівникові адвокатського об'єднання, який складає довідку-розрахунок із визначенням суми, що підлягає виплаті адвокатові, і підтверджує її своїм підписом і печаткою. Адвокат, який працює індивідуально, сам складає довідку-розрахунок,

Один примірник довідки-розрахунку надсилається особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору або судові для приєднання до кримінальної справи, другий залишається у справах адвокатського об'єднання чи адвоката, який працює індивідуально.

Щомісяця адвокатське об'єднання чи адвокат, який працює індивідуально, стосовно кожної справи окремо подають вище зазначені копії постанови чи ухвали, довідку та довідку-розрахунок управлінню юстиції, яке відшкодовує витрати адвокатському об'єднанню чи адвокату протягом 10 днів після одержання усіх документів за рахунок коштів, що виділяються міністерством юстиції на такі цілі. До відшкодування витрат адвокатське об'єднання може виплатити, адвокату аванс за свій рахунок.

Згідно зі ст. 93 КПК кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного психічного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягується судом при винесенні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому ст. 28 і ч. ч. 2, 3 ст. 93 КПК.

У разі, коли при винесенні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, їх стягнення провадиться у порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у ч. 1 ст. 931 КПК.

У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, у разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 4, б, ч. 1 ст. 6 та ст. сг.7,72,8,9,10,111 КПК.

Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнень з винуватих осіб до відповідного бюджету, а також їх використання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року.

У разі заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого неповнолітніми витрати на його стаціонарне лікування відшкодовуються особами, які за законом несуть за неповнолітніх матеріальну відповідальність (ст.ст. 446 і 447 Цивільного кодексу).

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що коли потерпілий на час розгляду справи продовжує стаціонарне лікування, втрачені на його лікування кошти стягуються із засудженого до дня винесення вироку, а витрати на подальше лікування можуть бути стягнені із засудженого в порядку цивільного судочинства. У разі вчинення злочину групою осіб витрати на стаціонарне лікування потерпілого стягуються відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК з кожного засудженого окремо з урахуванням ступеня вини та майнового стану. Витрати на стаціонарне лікування потерпілого від дій особи, яка вчинила їх у стані неосудності, не стягуються (п. 4, 8 постанови від 7 липня 1995 р. "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат").

Стягнені кошти зараховуються до відповідного державного бюджету або на користь юридичної особи, якій належить заклад охорони здоров'я.