22. Принцип презумпції невинуватості

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не Може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальний вирок суду (ч. 1 ст. 62 Конституції України). Це - загальний зміст принципу презумпції (припущення) невинуватості у кримінальному процесі. Ніхто не може бути визнаний винуватим у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 КПК).

Зміст даного принципу знаходить свій вияв у таких правилах:

1. Визнати особу винуватою у вчиненні злочину може лише суд через обвинувальний вирок, що набрав законної сили.

Презумпція невинуватосте є виявом не особистої думки тієї чи іншої особи, яка здійснює провадження у справі, а об’єктивно правовим положенням.

Слідчий, який формує обвинувачення, пред’являє його обвинуваченому, складає обвинувальний висновок, а також прокурор, який затверджує цей висновок і підтримує в суді державне обвинувачення, - впевнені у винуватості обвинуваченого. Але їх висновки про винуватість обвинуваченого мають попередній характер.

Закон пов'язує можливість визнати особу винуватою у вчиненні злочину з обов'язковим проведенням судового розгляду - стадії, де зосереджені максимальні гарантії прав і законних інтересів обвинуваченого і перевірка доведеності обвинувачення. Остаточний висновок про винуватість особи може бути сформульований у вироку суду тільки після дослідження всіх доказів судом. До набрання вироком законної сили обвинуваченого не можна називати злочинцем, оскільки обвинувачений - це ще не винуватий.

2. Обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обов'язок доводити вину лежить на обвинувачеві. Вказане положення випливає з ч. 2 ст. 62 Конституції. Частина 2 ст.22 КПК забороняє прокурору, суду, слідчому, особі, яка провадить дізнання, перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

3. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви стосовно вини особи тлумачаться на її користь (ч. 2 ст. 327 КПК).

4. Недоведена винуватість має юридично те значення, що і доведена невинуватість.

Кримінально-процесуальний закон передбачає таку підставу для постановлення виправдувального вироку, як недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (ч. 4 ст. 327 КПК).

Принцип презумпції невинуватості діє на всіх стадіях кримінального процесу і зорієнтовує всіх службових осіб та органи держави на об'єктивне, неупереджене встановлення обставин справи, без чого неможливе обґрунтоване і справедливе вирішення кримінальної справи судом.

Відхилення від вимог презумпції невинуватості веде до порушення законності у правосудді та порушення прав і законних інтересів громадян.