15. Принцип недоторканності житла, охорони особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Конституції та ч. 1 ст.14' КПК України громадянинові гарантується недоторканність житла.

Під житлом слід розуміти приміщення, яке призначене для постійного або тимчасового проживання осіб, я також ті його складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших власних потреб.

Ніхто не має права безперешкодно ввійти в житло проти волі осіб, які проживають в ньому.

Не допускається проникнення в житло або інше володіння особи, проведення в них оглядів або обшуків не Інакше, як за мотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із рятуванням людей і майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший встановлений законом порядок проникнення у житло або інше володіння особи, проведення в них обшуку чи огляду (ч. 2 ст. З0 Конституції), Так, наприклад, ч. 15 ст. 11 Закону України "Про міліцію" надає працівникам міліції право для виконання покладених на них обов'язків входити безперешкодно у будь-який час доби на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах.

Незаконний обшук, незаконне виселення або інші дії, які вчинені посадовими особами і порушують недоторканність громадян, тягнуть за собою кримінальну відповідальність за ст. 162 КК України.

Під поняттям "особисте життя громадян" слід розуміти інтимне життя, зокрема сімейне, спосіб улаштування житла, ведення домашнього господарства, використання вільного часу, а також переконання, інтереси, уподобання, звички тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Діюче кримінально-процесуальне законодавство покладає на посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, обов'язок вживати заходів щодо запобігання розголошення відомостей про особисте життя громадян, які були залучені до кримінального судочинства. Якщо існує загроза розголошенню відомостей про інтимне життя осіб, що беруть участь у справі, суддя повинен прийняти рішення про розгляд справи у закритому судовому засіданні (ч. 2 ст. 20 КПК).

Під час виїмки або обшуку слідчий повинен вживати заходів щодо не розголошення при цьому обставин особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні (ст. 185 КПК). Цього правила слід додержувати і при проведенні інших слідчих дій.

Ст. 31 Конституції України гарантує громадянам таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

У разі наявності загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовою заявою або письмовою згодою цих осіб може проводитися прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження із застосуванням або без застосування звуко-, відеозапису, фото- і кінозйомки.

Прослуховування телефонних та інших переговорів, розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду (ст.14¹ КПК України).

Порушення таємниці листування, телефонних розмов і телеграфної чи іншої кореспонденції громадян тягнуть за собою кримінальну відповідальність (ст.163 КК України).