logo
766_g2d

113. Допит підозрюваного й обвинуваченого

Допит підозрюваного, обвинуваченого є засобом захисту їх від підозри й обвинувачення, а також є джерелом доказів.

Підозрюваний і обвинувачений не несуть кримінальної відповідальності за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання за ст.ст. 384, 385 КК України. Якщо вони відмовились давати показання, необхідно надати їм можливість пояснити причину і мотиви відмови.

Виклик підозрюваного й обвинуваченого на допит проводиться за правилами виклику свідка. Підозрюваний або обвинувачений, які утримуються під вартою викликаються через адміністрацію місць попереднього ув'язнення.

Якщо дача показань - це право зазначених осіб, то явка за викликом слідчого - їх обов'язок, у разі неявки застосовується привід. Привід без попереднього виклику може бути застосований тільки в тих випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховуються від слідства або не мають постійного місця проживання.

Привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих здійснюється відповідно до Інструкції "Порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих", яка затверджена наказом МВС України 28 грудня 1995 р., № 864.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р., "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що відповідно до вимог ст. 63 Конституції особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, її не можна змусити свідчити проти себе, членів сім’ї чи близьких родичів. Якщо під час проведення дізнання чи досудового слідства підозрюваному, обвинуваченому, його дружині чи близькому родичу цього не було роз'яснено, показання зазначених осіб повинні визнаватися судом одержаними з порушенням закону, що має наслідком недопустимість їх використання як засобів доказування (п. 20).

Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а за неможливості негайного допиту - не пізніше як протягом двадцяти чотирьох годин після затримання. При допиті такого підозрюваного присутність захисника с обов'язковою, за винятком випадків, передбачених ч. 1 ст. 46 КПК.

Перед допитом підозрюваному слід роз'яснити його права, передбачені у ст.431 КПК, а також повідомити, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що робиться відмітка у протоколі його допиту (ст. 107 КПК).

Порядок допиту обвинуваченого регламентується у ст. 143 КПК.

Слідчий зобов'язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і, в будь-якому разі, не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення.

Допит обвинуваченого, крім виняткових випадків, повинен проводитися вдень. При допиті обвинуваченого за його бажанням може бути присутній захисник. При допиті підозрюваних, обвинувачених, які є неповнолітніми, з фізичними або психічними вадами, не володіють мовою, якою ведеться судочинство, обвинувачуються у вчиненні злочину, за який санкція статті передбачає довічне позбавлення волі, присутність захисника є обов'язковою (ст. 45 КПК).

Обвинувачений допитується на місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності - і на місці його перебування.

Обвинувачені допитуються окремо. При цьому слідчий вживає заходів, щоб обвинувачені в одній і тій же справі не могли зноситися між собою.

На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винуватим у пред'явленому обвинуваченні, після чого пропонує йому дати показання за суто обвинувачення. Слідчий вислуховує показання обвинуваченого і, в разі необхідності, ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).

Про допит зазначених осіб складається протокол, відповідно до вимог ст.ст. 85, 145 КПК.