logo
766_g2d

63. Показання свідка у кримінальному процесу, їх перевірка й оцінка

Показання свідка - це повідомлення особою даних про відомі їй обставина, що мають значення у справі, зроблені і зафіксовані у встановленому законом порядку під час допиту.

Показання свідка є найбільш поширеним джерелом доказів у кримінальному судочинстві.

Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи (ч.1 ст. 68 КПК).

КПК передбачає коло осіб, які не підлягають допиту як свідки. Це:

1) адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право надавати правову допомогу особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі - з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

2) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача - про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям;

3) особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них;

4) свідок, який відповідно до ст. 523 КПК дає показання під псевдонімом, - щодо дійсних даних про його особу;

5) особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відповідно до ст. 523 КПК дає показання під псевдонімом — щодо цих даних.

Відмовитися давати показання як свідки мають право:

1) члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного,, обвинуваченого підсудного;

2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчинені злочину.

Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника (ст. 69 КПК).

Закон не передбачає будь-яких вікових обмежень для свідків. У випадку необхідності як свідки можуть бути допитані малолітні. Допит осіб, які користуються дипломатичною недоторканністю, проводиться лише на їх прохання або за їх згодою.

Свідок, як джерело доказової інформації, створюється самими обставинами події, що розслідується, і тому є незамінним, У зв'язку з незамінністю свідка закон забороняє сумісність обов'язків свідка з іншими процесуальними функціями (слідчого, прокурора, судді, експерта і т. ін.). Тому, якщо виникає необхідність допитати як. свідка будь-кого з осіб, що ведуть судочинство або виконують інші функції у процесі, то цей суб'єкт підлягає відводу, тобто звільненню від інших процесуальних обов'язків (ст. 54, 58, 60 КПК). Участь у справі законних представників підозрюваного й обвинуваченого не виключає можливість їх допиту як свідків.

Особа набуває процесуального статусу свідка з моменту його офіційного виклику на допит як свідка.

Свідок має право:

- давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

- заявляти відвід перекладачу;

- знати, у зв'язку з чим і у якій справі він допитується;

- власноручно викладати свої показання у протоколі допиту;

- користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які важко тримати в пам'яті;

- відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів;

- знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження:

- подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;

- одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань,

У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом і в порядку, передбаченому статтями 521 – 525 КПК (ст. 691 КПК).

Стаття 386 КК України встановлює кримінальну відповідальність за перешкоджання явці свідка, примушування його до відмови від давання показань, підкуп або погрозу помстою за раніше дані показання. Примушувати свідка давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка провадить дізнання або досудове слідство, а також дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою, також є злочином (ст. 373 КК).

Свідок зобов'язаний:

- з'явитися за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора і суду;

- давати правдиві показання про відомі йому обставини у справі (ч. 1 ст. 70 КПК);

- не розголошувати дані досудового слідства (ст. 121 КПК). При неявці без поважних причин свідок може бути підданий приводу (ч.2 ст.70 КПК). Крім того, суд за такі дії має право накласти на свідка грошове стягнення у розмірі до половини мінімального розміру заробітної плати (ч. 3 ст. 70 КПК).

За злісне ухилення від явки в суд, в органи досудового слідства або дізнання свідок несе відповідальність згідно з ч. 1 ст. І853 або ст. 1854 КпАП (ч. 2 ст. 71 КПК).

За відмову віддачі показань про відомі обставини у справі, а також за давання завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 63 Конституції України, а також п.6 ч.1 ст. 69 КПК особа не несе відповідальність за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї або близьких родичів, коло яких визначається законом. У випадку, коли зазначені особи погодились давати показання, вони несуть відповідальність за давання завідомо неправдивих показань.

За розголошення без дозволу слідчого даних досудового слідства або дізнання, свідок несе кримінальну відповідальність за ст. 387 КК України.

Предмет показань свідка визначений у ч. 2 ст. 68 КПК. Свідок може бути допитаний про обставини, що підлягають встановленню у кримінальній справі, в тому числі про факти, які характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного та його сприймав безпосередньо, або про ті, які йому стали відомі зі слів інших осіб. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме (ч.3 ст.68 КПК).

Показання свідка, як і будь-які докази у справі, підлягають ретельній перевірці й оцінці, оскільки свідок може бути заінтересований у вирішенні справи і давати завідомо неправдиві показання. Такі показання свідка можуть бути викликані і впливом з боку обвинуваченого, потерпілого і близьких їм осіб (підкуп, шантаж, погроза, помста тощо). Закон вимагає перед початком кожного допиту з'ясовувати стосунки між свідком і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим (ч.4 ст. 167 КПК), що має важливе значення для правильної оцінки показань

У показаннях добросовісних свідків можливі помилки, які можуть бути наслідком як суб'єктивних властивостей свідка (вада органів слуху, зору, стан переляку, сп'яніння тощо), так і об'єктивних умов сприйняття (погане освітлення, надто велика відстань та ін.). Свідок може забути деякі обставини, несвідомо замінити у своїй пам'яті реальні факти вигаданими. Помилки у показаннях добросовісних свідків можуть виникнути внаслідок невдалого викладення ними відомих фактів або невмілого, неправильного їх допиту.

Показання свідка перевіряються шляхом аналізу їх змісту, співставлення з іншими доказами, що є у справі, під час провадження додаткових і повторних допитів, очних ставок, відтворення обстановки й обставин події.