logo
766_g2d

51. Кримінально-процесуальні документи

Рішення особи, яка застосовує право втілюється в певному процесуальному документі, який має офіційне значення.

Форма рішення як документа нерозривно пов'язана з тими правовими і моральними вимогами, яким повинні відповідати зміст рішення для визнання його законним і обґрунтованим.

Процесуальний документ, в якому відображено процесуальне рішення, визнається законним, якщо його прийняття передбачено КПК, він винесений компетентним державним органом або посадовою особою, при дотриманні умов, зазначених у законі, та процесуальної форми.

Із законністю документа тісно пов'язана його обґрунтованість. Законним може бути тільки обґрунтований правовий документ. У той же час в окремих випадках обґрунтований правовий акт може бути визнаний незаконним (вирок не підписаний одним із суддів). Якщо законність головним чином відповідає додержанню норм права, то обґрунтованість завжди пов'язана з фактичним застосування закону щодо конкретної життєвої ситуації.

Обґрунтованість як властивість правового акта означає, що висновки і рішення щодо нього мають ґрунтуватися на сукупності фактів, на достатніх засадах, які б в обов'язковому порядку охоплювали всі суттєві обставини справи і відображали реальну дійсність. У ряді випадків закон вимагає, щоб прийняті акти були також мотивованими.

Таким вимогам повинні відповідати постанови, ухвали (ст.ст. 130, 131, 206 КПК), вироки (ст. 334 КПК), а іноді й протоколи (ст. 106 КПК).

Мотивованість акта - це наявність у ньому не тільки опису ДІЇ та обставин, а й посилання на докази. Мотивованість процесуального акта пов'язана з альтернативою рішень, що приймаються. Компетентна особа має право прийняти певне рішення, мотивування якого є важливим засобом самоконтролю. Так, якщо орган дізнання вирішив затримати підозрюваного, то він повинен у протоколі вказати підстави, мотиви затримання (ст. 106 КПК), щоб це рішення не було розцінене як суб'єктивне.

Важливою ознакою процесуальних документів є їх логічність, послідовність, відсутність суперечностей.

Процесуальний акт повинен бути викладений у чіткій, логічній послідовності, й кожна наступна його частина повинна бути продовженням попередньої і закономірно випливати з неї. Логічність виключає суперечливість, непослідовність викладення, нечіткість висновків і рішень.

Процесуальні рішення повинні бути належно оформлені, чітко, зрозуміло, грамотно викладені, вирізнятися високою культурою виконання.

Залежно від виду, змісту документа, застосовується різний стиль - науковий, якщо це висновок експерта, розмовний (протокол допиту).

Діяльність, пов'язана з прийняттям процесуальних рішень та їх оформленням, регулюється законом, тому визначення ефективності прийнятих актів обумовлюється не тільки метою конкретної процесуальної діяльності, а й тією, яку поставив законодавець, приймаючи відповідні норми.