68. Протоколи слідчих і судових дій, протоколи з додатками, отриманими за результатами оперативно-розшукових заходів, та інші документи як джерела доказів

Відповідно до ст. 82 КПК протоколи слідчих і судових дій, складеш і оформлені у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом, носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи.

Протокол — це документ про проведений слідчих І судових дій, про їх зміст і наслідки (п. 20 ст. 32 КПК). Джерелами доказів є протоколи всіх слідчих дій, крім допитів потерпілих, свідків, підозрюваних і обвинувачених, а також протоколи очних ставок. Протоколи допитів, очних ставок — це фіксація показань вказаних осіб, а саме показанні є джерелом доказів (ч. 2 ст. 65 КПК). Не є джерелом доказів протокол допиту експерта, оскільки зафіксовані в ньому показання лише роз'яснюють або доповнюють його висновок (ст. 201 КПК).

Щодо кожної повен кримінальної справи слідство провадиться двічі: спочатку слідчим, а потім судом. Доказами є протоколи тих слідчих дій, які були проведені на стадії досудового розслідування і вже не будуть проводитись у суді (протокол огляду місця події, пред'явлення для впізнання, обшуку, виїмки, освідування, відтворення обстановки і обставин події тощо). Протоколи оголошуються під час судового розгляду, про що робиться відмітка у протоколі судового засідання. Відомості, що містяться в цих протоколах і мають значення у справі, поряд з іншими доказами, беруться за основу рішення суду по суті кримінальної справи.

Протоколи судових дій - це протокол судового засідання суду першої інстанції ти апеляційного суду (ст. 84 КПК), Показання допитаних у суді першої інстанції свідків, потерпілих і підсудних є джерелом доказів, а протокол судового засідання - лише засобом їх фіксації.

До протоколів слідчих і судових дій ставляться високі вимоги у частині суворого дотримання процесуальних норм, що визначають їх зміст та форму (ст. 85, 87 КПК). Протокол слідчої чи судової дії повинен бути складений тільки уповноваженими на те посадовими особами і містити всі необхідні за законом атрибути, в тому числі підписи осіб, які беруть участь у слідчій дії.

До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його (ч. 4 ст. 85 КПК). Результати застосування науково-технічних засобів при провадженні слідчих та судових дій (ст. ст. 85¹, 85², 87¹ КПК) є додатками до протоколу. Вони можуть мати доказове значення тільки за наявності протоколу, в якому відображені порядок та умови застосування науково-технічних засобів.

При перевірці й оцінці цього виду джерел доказів враховується наявність або відсутність протиріч з іншими доказами, наявність у них даних про роз'яснення учасникам слідчих дій змісту зауважень, що надійшли. Суд, перевіряючи правильність слідчої дії має право викликати і допитати понятих, які були присутніми при слідчій дії і підписали протокол. Вищестоящий суд при оцінці правильності протоколу судового засідання враховує зауваження щодо нього учасників судового розгляду, якщо вони надійшли (ст. 88 КПК).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оперативно - розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. до протоколів з додатками відносяться протоколи про зняття інформації з каналів зв'язку; протоколи виїмки і огляду кореспонденції, на яку накладений арешт; протоколи контрольної та оперативної закупок товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності, з метою виявлення та документування фактів протиправної діяльності; здійснення візуального спостереження у громадських місцях із застосуванням фото, кіно - і відеозйомок, оптичних і радіоприладів, та інших технічних засобів, які складені оперуповноваженими органами в результаті негласного проникнення до житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією тощо.

Документи є джерелами доказів, якщо в них викладені або засвідчені обставини, що мають значення по справі (ст. 83 КПК).

У КПК мова йде про документи як джерела доказів у широкому розумінні. Тому у кримінальному процесі документом може бути не тільки предмет, на якому за допомогою письмових знаків (букв, ієрогліфів, нот, цифр) викладені чи засвідчені обставини, що мають значення у справі, але й предмет, на якому відомості зафіксовані за допомогою звуку чи зображення (фото -, відео -, фоно-, кінодокументи, малюнки, карти, схеми, креслення, перфокарти, дискети тощо). Для віднесення предмета до документів не має значення матеріал, з якого він виготовлений, спосіб його утворення й те, яким умовним кодом виражений його зміст.

Документи можуть бути офіційними (що виходять від державних органів чи посадових осіб) і неофіційними (особисті листи тощо). Офіційні документи повинні мати всі необхідні реквізити (дату, підпис, печатку, штамп та їй.). Неофіційні документи перевіряються, як правило, шляхом допиту їх автора.

Документи можуть бути первинними (оригінал) і похідними (копії). Бажано, щоб в матеріалах кримінальної справи фігурували оригінали документів, а не їх копії.

Діюче кримінально-процесуальне законодавство не передбачає процедуру приєднання документів до справи. Документи, в яких викладені або засвідчені обставини, що мають значення у справі, приєднуються до матеріалів кримінальної справи без винесення будь-якої постанови органом дізнання, досудового слідства, прокурором і судом.

Доказове значення має зміст, а не форма документів. Якщо ж документи важливі для справи за іншими властивостями: зовнішнім видом, часом і місцем їх виявлення, матеріалом, з якого вони виготовлені, слідами підробок тощо, тобто мають ознаки речового доказу, то на них поширюються норми, що стосуються речових доказів (ст. ст. 78 - 81 КПК).